Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 жовтня 2010 р. справа № 2а-19491/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11 год. 10 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Іванченкова А.С.
при секретарі Чалян Н.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: Полякова О.М., за довіреністю № 16856/08 від 20 вересня 2010 року,
від відповідача: Ціоненко С.В., за довіреністю №481/07 від 17 травня 2010 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі міста Макіївки Донецької області
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі міста Макіївки Донецької області
про зобов’язання включити суму до акту звірення та стягнення витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, для подальшого відшкодування на централізованому рівні, за квітень 2010 року на загальну суму 83588 грн. 32 коп.,-
В С Т А Н О В И В:
Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі міста Макіївки Донецької області (надалі – позивач, Управління) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом про зобов’язання Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі міста Макіївки Донецької області включити суму до акту звірення та про стягнення витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, для подальшого відшкодування на централізованому рівні, за квітень 2010 року на загальну суму 83588 грн. 32 коп.
В обґрунтування позову зазначив, що положеннями статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» на органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань покладений обов’язок своєчасного та в повному обсязі відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності (у зв’язку з втратою годувальника) внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визначено Порядком, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 року № 5-4/4 (далі – Порядок). Згідно з Порядком позивачем за квітень 2010 року направлялись Відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі міста Макіївки Донецької області (далі – відповідач, Відділення Фонду) акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих (далі – акт звірки), з яких відповідачем не були прийняті до відшкодування витрати управління на виплату та доставку пенсій на загальну суму 83588 грн. 32 коп.
Позивач посилається на вимоги Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних держав в області пенсійного забезпечення від 13 лютого 1992 року (далі – Угода) та Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Просить суд зобов’язати відповідача включити суму у розмірі 83588 грн. 32 коп. до акту звірення та стягнути зазначені витрати.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні змісту позову, позовні вимоги просив задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, надавши письмові заперечення, в яких зазначив, що умовою виникнення відповідальності Фонду за здійсненням страхових виплат, в тому числі і виплату пенсії, є настання страхової події, яка пов’язана з виконанням трудових обов’язків згідно із договорами, що укладаються зазначеними юридичними та фізичними особами. Щодо відшкодування шкоди потерпілим, які отримали каліцтво за межами України і переїхали в Україну на постійне місце поживання, і не застрахованими в України, відповідач пояснив, що ці виплати здійснюються у відповідності до міжнародних угод. Так, відповідно до статті 2 Угоди відшкодування такої шкоди проводиться роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалося на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров’я, смерті. З питання надання пенсій, в тому числі і пенсій по інвалідності, відповідач зазначив, що всі витрати несе держава, яка надає забезпечення, але Фонд не є органом держави і не відповідає за зобов’язаннями держави. Проведення взаєморозрахунків між Фондами не передбачено. Тому вважає, що підстави для відшкодування Управлінню Пенсійного фонду виплат пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадян країн – учасниць СНД відсутні. Відповідач не погоджується з відшкодуванням витрат на виплату щомісячної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265, посилаючись на те, що пункт 4 постанови Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 року № 5-4/4 передбачає виплату щомісячної державної адресної допомоги за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога. На підставі вищевикладеного просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, встановив наступне.
Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі міста Макіївки Донецької області є органом Пенсійного фонду України, на який згідно приписів статті 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» покладений обов’язок здійснення пенсійного забезпечення громадян.
На обліку Управління пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі міста Макіївки Донецької області перебувають, зокрема, особи, яким призначено пенсію по інвалідності, внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
На підставі списку пенсіонерів, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, позивачем був складений акт щомісячної звірки особових справ пенсіонерів у кількості 184 осіб, які мають право на отримання пенсії у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, за квітень 2010 року (а.с. 9). Відповідно до зазначеного акту, загальна сума здійснених позивачем витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, складає 113063 грн. 58 коп., з яких сума призначених пенсій (основного розміру) складає 33900 грн. 00 коп., сума виплаченої цільової грошової допомоги – 77734 грн. 38 коп., сума витрат на виплату та доставку пенсій – 284 грн. 40 коп., витрати на поховання – 1144 грн. 80 коп. Проте, Відділенням виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі міста Макіївки Донецької області було прийнято до заліку та відшкодуванню суму здійснених позивачем витрат по виплаті пенсій 149 особам у розмірі 29475 грн. 26 коп., з яких 29147 грн. 23 коп. – сума призначених пенсій, 270 грн. 09 коп. – сума виплат цільової грошової допомоги, 57 грн. 94 коп. – сума витрат на виплату та доставку пенсій.
Відповідачем був складений та наданий позивачу список осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання по Центрально-Міському управлінню ПФУ міста Макіївки, які не прийняті до відшкодування відділенням ФССНВ Центрально-Міського району міста Макіївки, з якого вбачається, що Відділенням Фонду не враховані суми витрат на виплату пенсій у зв’язку з втратою годувальника (31 особа), у зв’язку з відсутністю висновку МСЕК про причинно-слідчий зв'язок смерті з каліцтвом або профзахворюванням (дві особи), не враховані суми витрат на виплату пенсій громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво і переїхали на проживання в Україну (1 особа), не враховані суми витрат на виплату допомоги на поховання (1 особа) (а.с. 10-11).
Таким чином, сума витрат позивача до відшкодування за квітень 2010 року, яка залишилась відповідачем не задоволеною, склала 83588 грн. 32 коп.
Одним із спірних питань цієї справи є встановлення наявності чи відсутності в органу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України обов’язку відшкодувати органу Пенсійного фонду України сум виплачених пенсій особам, що отримали каліцтво за межами України, суми державної адресної допомоги та витрат на її виплату та доставку, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 26 березня 2008 року, підвищення до пенсії та витрат на його виплату та доставку, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 11 березня 2009 року.
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування являє собою систему прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом (стаття 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування).
Законодавство України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі за текстом Основ законодавства) та прийнятих відповідно до них законів, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 4 Основ законодавства, пенсійне страхування та страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування – страховиками, в залежності від виду державного страхування, окрім інших, є цільові страхові фонди з пенсійного страхування та страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. При цьому, у відповідного страхового фонду виникає обов’язок надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг при настанні певного страхового випадку.
Страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг, передбачених статтею 25 цих Основ, є об'єктом загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ законодавства надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів. Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Підпунктами «г» і «д» пункту 1 статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-XIV від 23 вересня 1999 року (далі Закон № 1105), який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 3 частини 2 статті 28 Закону № 1105 визначено, що, зокрема, до складу страхових виплат входить страхові виплати пенсії по інвалідності потерпілому.
Пунктом 16 статті 34 Закону № 1105 передбачено, що виплата пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення, крім випадків, передбачених пунктом 2 статті 8 та статтею 9 цього Закону.
Згідно з вимогами пункту 5 статті 24 Закону № 1105, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Таким чином, на органи фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань покладений обов’язок здійснювати пенсійне забезпечення осіб, які отримали каліцтво (інвалідність) через нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання.
У разі, якщо витрати з пенсійного забезпечення осіб, що отримали інвалідність внаслідок нещасного випадку на виробництві, були понесені органами Пенсійного фонду України такі витрати підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року (далі Закон № 1058). У розумінні статті 1 цього закону пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом. Пенсійна виплата являє собою грошову виплату в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати.
Відповідно до статті 6 Закону № 1058, непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
Частиною 2 статті 7 Закону № 1058 передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 26 березня 2008 року «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» (далі Постанова № 265) було встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму. Пунктом 4 цієї постанови визначено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 198 від 11 березня 2009 року (далі Постанова № 198), у редакції, що діяла до 07 травня 2010 року, передбачено, що з метою здійснення заходів щодо соціального захисту громадян та підтримання їх купівельної спроможності з урахуванням зростання цін було постановлено, що у 2009 році з 1 квітня підвищення до пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (далі - підвищення), у розмірі 7,5 гривні, збільшуючи його з 1 липня - до 14,2 гривні, а з 1 жовтня - до 28,4 гривні.
При цьому, відповідно до пункту 2 цієї постанови виплата підвищення, передбаченого пунктом 1 цієї постанови, проводиться понад розміри, передбачені постановами Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 р. N 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" і від 16 липня 2008 р. N 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", в межах розмірів, зазначених у пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія, щомісячне довічне грошове утримання або державна соціальна допомога.
Підвищення здійснюється незалежно від дати призначення (перерахунку) пенсії (щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги) непрацюючим особам, а особам, які одержують пенсію (державну соціальну допомогу) на дітей та/або недієздатних осіб - незалежно від одержуваного доходу.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів між сторонами у справі немає спору стосовно наявності у відповідача обов’язку щодо виплати основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, основний розмір цих пенсій, виплачених позивачем за квітень 2010 року, був прийнятий відповідачем до відшкодування в заявленому позивачем обсязі, за виключенням осіб, що отримали травму у державах – учасницях СНД, осіб, які втратили годувальника, у випадку коли вони на момент загибелі потерпілого не перебували на його утриманні, осіб, у яких відсутні висновки МСЕК.
З огляду на наведені вище поняття пенсії та пенсійних виплат, враховуючи приписи статті 7 закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає, що державна адресна допомога та підвищення до пенсії, передбачені постановами Кабінету Міністрів України № 198 та № 265, є складовою загального розміру пенсії, що виплачується особі та за прямою вказівкою підлягають виплаті з коштів, з яких виплачується пенсія, тобто з коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача стосовно того, що витрати з виплати державної адресної допомоги та підвищення до пенсії не підлягають відшкодуванню, так як не пов’язані із настанням страхового випадку та не передбачені переліком витрат, що підлягають відшкодуванню з огляду на те, що зазначені доплати є складовою пенсії, що виплачуються особам, які отримали каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Призначення зазначеним особам пенсій стало наслідком виникнення страхового випадку, наявність якого обумовлює виникнення у Фонду соціального страхування віх нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання обов’язку здійснення таких виплат за приписами положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про правомірність заявлених позивачем вимог про стягнення суми витрат у розмірі 77464 грн. 29 коп., що є витратами Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі міста Макіївки Донецької області за квітень 2010 року на виплату та доставку державної адресної допомоги та підвищення до пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, передбачених постановами Кабінету Міністрів України № 198 від 11 березня 2009 року та № 265 від 26 березня 2008 року.
Щодо наявності підстав для відшкодування основного розміру пенсії та витрат на виплату пенсій, особі, що отримала травму на території держав – учасників СНД, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 2272–ІІІ від 22 лютого 2001 року встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і фондом у подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Частиною 2 статті 2 Закону № 1105 передбачено, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, в якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
Підпунктом «а» статті 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.
Відповідно до пункту 3 розділу XI («Прикінцеві положення») Закону № 1105 відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги. Уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків;
Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися, та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи, та не оспорюється сторонами, право ОСОБА_3 на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР, що є підставою для виплати Відділенням Фонду пенсії по інвалідності зазначеній особі.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць даної угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною угодою, несе держава, яка надає забезпечення.
За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.
Таким чином, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР та території держав СНД, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697 було затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та в зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відповідно до пункту 2 Порядку - порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у п. 2 ст. 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.
Згідно з пунктом 4 Порядку - відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на проживання, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Суму витрат з виплати та доставки пенсій визначають органи Пенсійного фонду на підставі Граничних тарифів на основні послуги заявку, затверджених наказом Державного комітету зв’язку та інформатизації України від 07 червня 2002 року (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19 липня 2002 року за № 595/6883).
Розмір допомоги на поховання в частині, що підлягає відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків, визначається управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, виходячи з основного розміру вищезазначеної пенсії померлого пенсіонера та щомісячної цільової грошової допомоги на проживання, якщо така надавалася пенсіонеру, який отримував вищезазначену пенсію.
Відповідно до пункту 5 Порядку - органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 1), та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 2), проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 3), у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Пунктом 6 Порядку визначено, що Управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 3), узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 4), та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Порядком передбачений обов'язок органів Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України щодо проведення актів звірки витрат за особовими справами потерпілих.
З огляду на зазначене суд не приймає до уваги посилання відповідача на можливість здійснення розрахунків з приводу сплати органами Пенсійного фонду України пенсійних виплат на користь осіб, що отримали каліцтво через нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, лише на централізованому рівні.
Щодо вимог позивача про зобов’язання Відділення Фонду включити суму витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, до акту звірення суд зазначає, що зазначений вище Порядок не врегульовує цієї частини спірних відносин, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
З огляду на зазначене та враховуючи наявність в матеріалах справи документів, підтверджуючих здійснення позивачем виплати основного розміру пенсії по інвалідності, суму цільової грошової допомоги, державної адресної допомоги, підвищення до пенсії, передбачених постановами Кабінету Міністрів України № 198 від 11 березня 2009 року та № 265 від 26 березня 2008 року за квітень 2010 року в загальному розмірі 83361 грн. 86 коп., а також витрат на виплату та доставку пенсій у розмірі 226 грн. 46 коп., суд дійшов висновків про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог в цій частині.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі міста Макіївки Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі міста Макіївки Донецької області про зобов’язання включити до акту звірення суму витрат по особових справах потерпілих та стягнення витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, для подальшого відшкодування на централізованому рівні, за квітень 2010 року на загальну суму 83588 грн. 32 коп. задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі міста Макіївки Донецької області на користь Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі міста Макіївки Донецької області суму заборгованості по відшкодуванню пенсій за квітень 2010 року у загальному розмірі 83361 (вісімдесят три тисячі триста шістдесят одна) грн. 86 коп. та витрати на виплату та доставку пенсій за квітень 2010 року в розмірі 226 (двісті двадцять шість) грн. 46 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 05 жовтня 2010 року в присутності представників позивача та відповідача. Постанова виготовлена в повному обсязі 10 жовтня 2010 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Іванченков А. С.