АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2010 року жовтня місяця 19 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді : Сіротюка В.Г.,
Суддів : Бондарева Р.В.,
Павловської І.Г.,
з участю секретаря
судового засідання:
Антипова Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Ялтинського відділення № 4549 відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_7, про стягнення заборгованості за договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 серпня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» звернулося з позовом до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6, в якому просило звернути стягнення заборгованості, відсоток, пені з ОСОБА_5 у сумі 173 014 грн. 45 коп. на предмет іпотеки – квартиру № 103, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5 на праві власності;
Виселити та зняти з реєстраційного обліку з квартири № 103, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 усіх мешканців без надання іншого жилого приміщення, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 серпня 2010 року позов відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Ялтинського відділення №4549 відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_7, про стягнення заборгованості за договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення – задоволено частково.
Звернено стягнення заборгованості за кредитним договором № 134 від 09 жовтня 2008 року, відсоток, пені з ОСОБА_5 у сумі 173 014 гривень 45 копійок на предмет іпотеки – квартиру № 103, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 25,0 кв.м., в тому числі житлова площа 22,2 кв.м., яка належить ОСОБА_5 на праві власності, відповідно до договору купівлі-продажу від 09 жовтня 2008 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням представник відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» за довіреністю Кісельова Оксана Олександрівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 серпня 2010 року та постановити нове рішення суду, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
Задовольняючи позов щодо стягнення заборгованості з відповідача, внаслідок неналежного виконання ним кредитного договору, суд прийшов до правильного висновку, що позивач вправі вимагати задоволення своїх вимог за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідачами згідно з законом, який регулює спірні правовідносини, не порушене право позивача за позовом про виселення та зняття з реєстраційного обліку.
Такі висновки суду є обґрунтованими, відповідають обставинам справи, зібраним по справі доказам та закону.
Матеріали справи свідчать про те, що станом на 19 липня 2010 року ОСОБА_5 за кредитним договором має заборгованість у сумі 173014,45 гривень, яка складається із суми основного боргу - 116666,60 гривень, прострочення основного боргу – 20923,40 гривень, прострочення за процентами – 29138,76 гривень, пеня за прострочення платежів – 6285,69 гривень.
У забезпечення виконання цього зобов’язання 09 жовтня 2008 року позивачем і відповідачем ОСОБА_5 був укладений договір іпотеки, предметом якого є квартира № 103, розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Козловим М.А. 09 жовтня 2008 року, зареєстрованим в реєстрі № 1935.
Пункт 3.1.4 Договору іпотеки передбачає, що у випадку невиконання іпотекодавцем зобов’язання за цим або кредитним договором іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до пункту 5 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмету іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, штрафних санкцій, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майн, а також витрат, пов’язаних з реалізацією предмета іпотеки.
Враховуючи наявність передбачених частиною 3 статті 39 Закону України «Про іпотеку» підстав, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов щодо звернення стягнення на предмет іпотеки і відмовив в іншій частині позову за відсутності підстав, зазначених в статті 40 Закону «Про іпотеку» і статті 109 Житлового кодексу України.
Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими за таких мотивів.
Згідно з вимогами частини 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно частини 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Право звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог у іпотекодержателя виникає, коли зобов’язання не буде виконане у встановлений строк, а також в інших випадках, встановлених відповідно до договору і вимог законодавства.
Стаття 40 Закону України «Про іпотеку» визначає порядок виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення у разі звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення, зокрема, її зміст передбачає що, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
На основі аналізу викладених положень закону колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з огляду на зміст статті 40 Закону України «Про іпотеку» вирішенню питання про примусове виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення у разі звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення передує наведена процедура в цій статті закону. І лише у разі, якщо мешканці не звільнять житловий будинок чи житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк, суд вирішує питання про їх примусове виселення.
Такий висновок суду також відповідає приписам статті 109 Житлового кодексу України.
Інші посилання в апеляційній скарзі не містять правових доводів та мотивів, які можуть бути підставами для скасування судового рішення.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити наступне.
У відповідності до частини 1 статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Приймаючи до уваги положення названого закону, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду про задоволення позову, оскільки судом першої інстанції при розгляді справи недостатньо в повній мірі, виконано відповідні вимоги закону щодо змісту рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, пунктом 3 частини першої статті 307, статтями 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити частково.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 серпня 2010 року змінити.
Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 09 жовтня 2008 року, укладеним між відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_5, посвідченим приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Козловим М.А., зареєстрованим в реєстрі № 1942:
квартиру № 103, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Козловим М.А. 09 жовтня 2008 року, зареєстрованим в реєстрі № 1935,
у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 134 від 09 жовтня 2008 року, укладеним між відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_5, у сумі 173014,45 гривень, яка склалася станом на 19 липня 2010 року із суми основного боргу - 116666,60 гривень, прострочення основного боргу – 20923,40 гривень, прострочення за процентами – 29138,76 гривень, пені за прострочення платежів – 6285,69 гривень,
шляхом надання іпотекодержателю – відкритому акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» права продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом на підставі договору купівлі-продажу, передбачених статтею 38 Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною, визначеною пунктом 1.4 договору іпотеки від 09 жовтня 2008 року.
В іншій частині позову - рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді:
Р. Бондарев І. Павловська В. Сіротюк