АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді : Сіротюка В.Г.
Суддів : Пономаренко А.В.,
Павловської І.Г.,
з участю секретаря : Антипова Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа – Сімферопольська міська рада про визначення порядку користування земельною ділянкою, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 21 липня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_7, третя особа – Сімферопольська міська рада про визначення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, посилаючись на те, що вона є власницею Ѕ части домоволодіння АДРЕСА_1 та до теперішнього часу між співвласниками будинку, відповідачами по справі, порядок користування земельною ділянкою за вказаною адресою не визначений.
Рішенням Київського районного суду Автономної Республіки Крим від 21 липня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа – Сімферопольська міська рада про визначення порядку користування земельною ділянкою відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 26 вересня 1974 року є власником Ѕ частки домоволодіння АДРЕСА_1 (арк. справи 5-6).
Змістом довідки вих. № 5167/23 від 25 травня 2009 року наданої Кримським республіканським підприємством «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», крім позивачки право власності на домоволодіння розташоване за адресою: АДРЕСА_1, зареєстроване за ОСОБА_6, якому належить 10/100 частки об’єкту нерухомості на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 грудня 2008 року та за ОСОБА_7, якій належить 40/100 частки об’єкту нерухомості на підставі рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 05 березня 2003 року (арк. справи 33).
З метою вирішення питання про визначення можливого порядку користування спірною земельною ділянкою, ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя від 31 серпня 2009 року призначена судова будівельно-технічна експертиза, згідно висновків якої № 31-0818 від 15 вересня 2009 року, експертом були надані чотири варіанти порядку користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 (арк. справи 54-74).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що згідно варіантів порядку користування земельною ділянкою за висновками експертизи № 31-0818 від 15 вересня 2009 року порушуються права та можливість співвласників нормально користуватись будинком.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають обставинам справи і закону, який регулює спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не містять законних підстав для скасування рішення суду з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 88 Земельного кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди – у судовому порядку.
Пленум Верховного Суду України у пункті 21 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз’яснив судам, що з огляду на те, що порядок користування спільною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 Земельного кодексу України бере до уваги цю угоду під час вирішення спорів як між ними самими, так і за участю осіб, які пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов’язковою.
Суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що вона явно ущемляє законні права когось із співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільною земельною ділянкою, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 31-0818 від 15 вересня 2009 року (арк. справи 54-74) загальна площа спірної земельної ділянки складає 1 142 м2.
Сторони у справі вказували, що вони користуються спірною земельною ділянкою тривалий час за угодою, яка відповідає першому варіанту висновку експертизи щодо користування земельною ділянкою (арк. справи 59-60).
Представник позивачки, зокрема, в суді апеляційної інстанції погоджувалась на другий, третій, четвертий варіанти висновку експертизи.
Зміст першого варіанту користування земельною ділянкою вказує на те, що у користуванні позивачки знаходиться земельна ділянка площею 534, 7 м2, що менше ідеальної частки на 36, 3 м2; у користуванні ОСОБА_7 знаходиться земельна ділянка площею 547, 2 м2, що більше ідеальної частки на 90, 4 м2; у користуванні ОСОБА_6 знаходиться земельна ділянка площею 60, 1 м2, що менше ідеальної частки на 54, 1 м2.
Інші варіанти висновку експертизи щодо користування земельною ділянкою сторонами унеможливлюють утворення проїзду повз межі земельної ділянки через наявні наразі забудови цієї частини земельної ділянки, що фактично позбавляє можливості користування своєю частиною будинку відповідачкою ОСОБА_7 (арк. справи 67-69).
Дані повідомлення товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтотехекспертиза» № 71/31 від 03 березня 2010 року свідчать про те, що позивачка ОСОБА_5 відмовилась від оплати витрат, пов’язаних з проведенням повторної судової будівельно-технічної експертизи призначеної ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя від 18 лютого 2010 року (арк. справи 102, 104).
Таким чином, у суду, згідно роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30 травня 1997 року (зі змінами від 25 травня 1998 року № 15) були достатні підстави для розгляду справи на підставі наявних доказів.
При такому положенні суд обґрунтовано не визнав угоду про порядок користувачів земельною ділянкою, оскільки ця угода явно порушує законні права, зокрема, і позивачки та в особливості відповідача ОСОБА_6, а інші варіанти висновку експертизи позбавляють можливості належно користуватися своєю частиною будинку ОСОБА_7
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції також зазначив, що у співвласників відсутні документи на право власності чи користування спірною земельною ділянкою, межі земельної ділянки в натурі на місцевості не визначені, що при вирішенні питання щодо її користування порушить права співвласників будинку.
Такі висновки суду не є обґрунтованими.
Матеріалами справи встановлено, що питання про видачу державного акту на право користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, згідно технічного висновку по видачі державного акту на право користування землею вирішувалось 19 березня 1956 року, про що свідчать матеріали з інвентаризаційної справи по АДРЕСА_1, надані Кримським республіканським підприємством «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» (арк. справи 158-163).
Виходячи зі змісту статей 13, 14, 41, 55 Конституції України, якими гарантовано державний захист майнових прав громадян і не обмежено можливість такого захисту прав землекористувачів, набутих свого часу відповідно до чинного на той час законодавства, сама по собі відсутність у особи документа, що посвідчує право на земельну ділянку, не може бути підставою для відмови у судовому захисті таких прав.
Аналогічне розуміння застосування закону щодо захисту прав землевласників (землекористувачів), міститься й у рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 по справі № 1-17/2005 за конституційним поданням 51 народного депутата щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками).
З урахуванням зазначеного рішення та відповідно до змісту частини 6 розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року за громадянами і юридичними особами, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, зберігається право користування земельною ділянкою на попередніх підставах до переоформлення цього права у відповідності до цього Кодексу.
Суд при ухваленні рішення на зазначені положення закону та рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 уваги не звернув.
Відповідно до абзацу 7 пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» апеляційний суд ухвалює рішення про зміну рішення суду першої інстанції у випадку, якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без його скасування, не змінюючи суті рішення, і вони стосуються окремих його частин, зокрема у разі виправлення помилок суду першої інстанції щодо розміру суми, що підлягає стягненню, розподілу судових витрат тощо. Якщо помилки у такому рішенні стосуються фактичної сторони справи чи правового обґрунтування рішення, то їх усунення необхідно вважати також зміною рішення.
Приписами пункту 4 частини першої статті 309 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що підставами для зміни рішення є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, пунктом 4 частини першої статті 309, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 21 липня 2010 року змінити.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа – Сімферопольська міська рада, про визначення порядку користування земельною ділянкою.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді:
В. Сіротюк А. Пономаренко І. Павловська