АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

    2010 року жовтня місяця 12 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах  Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді : Сіротюка В.Г.

Суддів   : Берещанської І.І.,

  Кузнєцової О.О.,

з участю секретаря

 судового засідання:  

  Урденко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за скаргою приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт», за участю зацікавлених осіб: відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції в Автономній Республіці Крим, старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції в Автономній Республіці Крим Гущак Н.В., про визнання дій старшого державного виконавця неправомірними, відміну постанови про закінчення виконавчого провадження, зобов’язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» на ухвалу Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 червня 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 червня 2010 року відмовлено в задоволені скарги приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт», за участю зацікавлених осіб: відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції в Автономній Республіці Крим, старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції в Автономній Республіці Крим Гущак Н.В., про визнання дій старшого державного виконавця неправомірними, відміну постанови про закінчення виконавчого провадження, зобов’язання вчинити певні дії.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням Приватне підприємство «Сервісна компанія «Комфорт» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Ялтинського міського суду  Автономної Республіки Крим від 18 червня 2010 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу заявника по справі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні скарги приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт», суд першої інстанції виходив з того, що підстави для визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження відсутні.

Такі висновки суду є правильними, відповідають обставинам справи та закону, який регулює відповідні правові відносини.

Відповідно до вимог статей 76 , 87 Закону України «Про виконавче провадження» , у разі невиконання без поважних причин вимог державного виконавця вчинити певні дії, які можуть бути виконані лише боржником - державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством. При цьому, в разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу у розмірі від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання рішення.

З матеріалів справи вбачається, що приватне підприємство «Сервісна компанія «Комфорт» оскаржує дії  старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції в Автономній Республіці Крим Гущак Н.В. по винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження від 21 квітня 2010 року по виконавчому листу № 2-2748/2009 р., виданого 08 грудня 2009 року Ялтинським міським судом, неправомірними, щодо виконання заочного рішення Ялтинського міського суду від 17 листопада 2009 року в частині зобов’язання ОСОБА_6 укласти з приватним підприємством «Сервісна компанія «Комфорт» договір про надання житлово-комунальних послуг (арк.справи 77).

Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, державний виконавець 22 січня 2010 року виніс постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-2748/2009 р., виданого 08 грудня 2009 року Ялтинським міським судом.

11 березня 2010 року державним виконавцем винесено постанову про примусовий привід боржника (а.с. 92).

Згідно акту старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції в Автономній Республіці Крим Гущак Н.В. від 01 квітня 2010 року боржнику ОСОБА_6 під розпис була вручена постанова про відкриття виконавчого провадження та наданий строк для добровільного виконання заочного рішення суду.

У встановлений строк заочне рішення Ялтинського міського суду від 17 листопада 2009 року боржником виконано не було.

09 квітня 2010 року та 19 квітня 2010 року за невиконання рішення суду на боржника ОСОБА_6 накладені штрафи згідно постанов старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції в Автономній Республіці Крим (арк. справи 95, 97).

21 квітня 2010 року державним виконавцем винесено постанову про  закінчення виконавчого провадження по виконавчому листу № 2-2748/2009р., виданого 08 грудня 2009 року Ялтинським міським судом, виходячи з приписів пункту 11 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»  (арк. справи 98).

Таким чином судом першої інстанції встановлено, що дії державного виконавця при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження відповідали вимогам Закону України "Про виконавче провадження" .

Доводи апеляційної скарги про те, що державний виконавець в порушення пункту 11 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження"  не виконав усіх дій щодо виконання рішення суду - не можуть бути взятими до уваги, виходячи з такого.

Порядок та умови здійснення виконавчого провадження визначено главою четвертою Закону України «Про виконавче провадження» .

Згідно пункту 11 частини 1 статті 37 вказаного Закону  виконавче провадження підлягає закінченню у випадку, зокрема, повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 76 цього Закону .

Відповідно до частини третьої статті 76 зазначеного Закону якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 цього Закону , після чого, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.

 Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції в Автономній Республіці Крим Гущак Н.В. від 21 квітня 2010 року (арк. справи 98) виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-2748/2009 р., виданого 08 грудня 2009 року Ялтинським міським судом, закінчено на підставі пункту 11 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» , тобто за неможливістю виконати рішення без участі боржника після накладення на нього штрафних санкцій та заходів щодо приводу боржника відповідно до постанови старшого державного виконавця від 11.03.2010 року (арк. справи 92).

Правила розшуку боржника у виконавчому провадженні, встановлені статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» , відповідно до яких обов'язковий розшук здійснюється лише за виконавчими документами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншими ушкодженнями здоров'я або у зв'язку з втратою годувальника, а також рішення про відібрання дитини.

За іншими виконавчими документами державний виконавець може звернутись до суду з поданням про розшук боржника чи винести постанову про оголошення розшуку майна боржника за наявності письмової згоди стягувача відшкодувати витрати на розшук та авансувати зазначені витрати відповідно до вищезазначеного Закону .

Однак матеріали справи свідчать про те, що з заявою стягувач про розшук боржника не звертався і на це його письмова згода відсутня.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду про недотримання державним виконавцем вимог частини 3 статті 87 «Про виконавче провадження» щодо не порушення клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.

Так, частиною третьою статті 87 Закону України «Про виконавче провадження»  встановлено, що при подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.

Відповідно до статті 4 Кримінально-процесуального кодексу України   суд , прокурор , слідчий  і орган дізнання  зобов'язані в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу  в кожному випадку виявлення ознак злочину , вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання.

Компетенція судді щодо порушення кримінальної справи визначена частиною 1 статті 27, частиною 3 статті 98, статтею 251 Кримінально-процесуального кодексу України.

    У відповідності з вказаними нормами суддя порушує кримінальну справу (або відмовляє в її порушенні) не інакше як по скарзі потерпілого та тільки в справах про злочини, передбачені статтею 125, частиною 1 статті 126, статтею 356  Кримінального кодексу України.

    Враховуючи наведені приписи закону, державний виконавець не мав законних підстав для порушення перед судом клопотання про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону, оскільки це не відповідає конституційним повноваженням судової влади.

    Колегія суддів при розгляді справи також не може не враховувати і аналогічне розуміння застосування закону, яке міститься в ухвалі Верховного Суду України від 06 червня 2008 року, постановленої за результатами проведення спільного засідання судової палати у кримінальних справах і Військової судової колегії Верховного Суду України за клопотанням заступника Генерального прокурора України про перегляд у порядку виключного провадження ухвали Верховного Суду України від 18 вересня 2003 року щодо К.

    З огляду на зазначене, ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 312 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 312, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» відхилити.

Ухвалу Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді:

І. Берещанська О. Кузнєцова В. Сіротюк