УХВАЛА

                                                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2010 року                                                                         м.Ужгород

    Апеляційний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Машкаринця М.М.,

суддів Крегула М.М., Мишинчук Н.С.,

прокурора Василенка О.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду провадження за скаргою за апеляцією ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 20 жовтня 2010 року,

встановив :

26 січня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до прокурора Закарпатської області з заявою, в порядку ст.97 КПК України, про злочин.

ОСОБА_1 заява умотивована тим, що 16 листопада 2008 року о 9-ій годині його було незаконно затримано працівниками міліції в м.Київ, і в той же день приблизно о 23-ій годині доставлено в приміщення ГУМВС України в Закарпатській області, де він утримувався до 19-ої години 17 листопада 2008 року.

При затриманні працівники міліції його побили, після чого забрали мобільний телефон, золотий ланцюжок та 100 доларів США, які привласнили.

Постановою заступника начальника відділу прокуратури Закарпатської області від 18 лютого 2009 року в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_1 щодо його незаконного затримання та застосування насильства, недозволених методів слідства відмовлено на підставі п.2 ст.6 КПК України.

Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду від 21 січня 2010 року вказану постанову скасовано, а провадження за скаргою направлено до прокуратури Закарпатської області для проведення додаткової перевірки.

Вказана постанова умотивована тим, що прокурором при проведенні перевірки заяви ОСОБА_1 не було перевірено всіх обставин, зазначених заявником у його заяві.

Постановою старшого прокурора відділу прокуратури Закарпатської області від 16 квітня 2010 року в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_1 на дії оперативних працівників ГУМВС України в Закарпатській області відмовлено на підставі п.2 ст.6 КПК України.

Вказана постанова скасована постановою старшого прокурора відділу прокуратури Закарпатської області від 8 липня 2010 року через відсутність мотивів відмови у порушенні кримінальної справи, невідповідності її вимогам кримінально-процесуального закону.

Постановою старшого прокурора відділу прокуратури Закарпатської області від 20 липня 2010 року в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_1 на дії оперативних працівників ГУМВС України в Закарпатській області відмовлено на підставі п.2 ст.6 КПК України у зв'язку з відсутністю в їх діях ознак складу злочинів, передбачених ст.ст. 364, 365, 371 КК України.

Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду від 20 жовтня 2010 року скаргу ОСОБА_1 на вказану постанову прокурора залишено без задоволення.

У апеляції ОСОБА_1 порушує питання про скасування вказаної постанови судді, посилаючись на те, що висновки судді, викладені у постанові не відповідають фактичним обставинам справи, вимогам закону.

Заслухавши доповідь судці апеляційного суду, пояснення ОСОБА_1, який підтримав апеляцію, промову прокурора про залишення постанови без змін, дослідивши матеріали провадження за скаргою, відмовний матеріал за № КОЗП № 14, доводи, викладені у апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.95 КПК України заяви або повідомлення громадян про злочин можуть бути усними або письмовими. Усні заяви заносяться до протоколу, який підписують заявник та посадова особа, що прийняла заяву. При цьому заявник попереджується про відповідальність за неправдивий донос, про що відмічається в протоколі.

Письмова заява повинна бути підписана особою, від якої вона подається. До порушення справи слід пересвідчитися в особі заявника, попередити його про відповідальність за неправдивий донос і відібрати від нього відповідну підписку.

З пояснень в судовому засіданні суду апеляційної інстанції учасників судового розгляду убачається, що вказаний порядок посадовими особами прокуратури не до держано.

Відсутні докази, які б стверджували протилежне і в провадженні за скаргою, відмовному матеріалі.

Із заяви ОСОБА_1 також видно, що окрім того, що його було побито, незаконно позбавлено волі, - у нього було викрадено 100 доларів США, золотий ланцюжок, мобільний телефон.

Обставини щодо викрадення у ОСОБА_1 вказаних речей посадовими особами взагалі не перевірялися, і щодо них у постановах про відмову в порушенні кримінальної справи не наводилося жодних суджень.

Розглядаючи скаргу на постанову про відмову в порушенні справи, суддя суду першої інстанції вказані обставини також залишив поза своєю увагою.

Окрім того, суддею не перевірено додержання заявником вимог ст.2361 КПК України.

З урахуванням саме наведеного, постанова судді підлягає до скасування, а провадження за скаргою - направленню на новий судовий розгляд при якому необхідно усунути наведені недоліки.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд,

Ухвалив :

Апеляцію ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 20 жовтня 2010 року про залишення скарги ОСОБА_1 без задоволення скасувати, а провадження за каргою направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Судді