УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2010 року м.Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Машкаринця М.М.,
суддів Машкаринця І.М., Марчука О.П.,
за участю прокурора Сирохман Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Ужгородського міськрайонного суду від 17 вересня 2010 року, яким
ОСОБА_1, мешканця АДРЕСА_1 громадянина України, несудимого,
засуджено за ч.1 ст.307 КК України до позбавлення волі на 3 роки, за ч.1 ст.321 КК України до позбавлення волі на 1 рік.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю вчинених злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбування ОСОБА_1 призначено 3 роки позбавлення волі.
Строк відбування покарання щодо ОСОБА_1 постановлено судом розпочати обчислювати з 5 серпня 2010 року.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено попередній – взяття під варту.
Вирішено судом і питання щодо речових доказів у справі.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він у грудні місяці 2009 року у м.Ужгород незаконно придбав, зберігав з метою збуту наркотичний засіб – 10 таблеток “Трамадолу” та сильнодіючу речовину – 30 таблеток “Димедролу” з яких 28 лютого 2010 року в підземному переході вокзалу “Ужгород” 5 таблеток “Трамадолу” та 10 таблеток “Димедролу” за 20 гривень продав громадянину ОСОБА_2
Решту наркотичного засобу та сильнодіючої речовини ОСОБА_1 залишив для подальшого збуту.
У апеляції ОСОБА_1, не оспорюючи доведеності його вини у вчиненні злочинів за які його засуджено, правильності кваліфікації судом його суспільно небезпечних дій, порушує питання про зміну судового рішення і пом’якшення призначеного щодо нього покарання. Посилається на те, що судом при призначенні щодо нього покарання не враховано тих обставин, що він хворіє на туберкульоз легенів і виразку шлунку.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, промову прокурора про залишення вироку без змін, дослідивши матеріали справи, доводи, викладені у апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.365 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції. Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких відповідно до вимог ч.1 ст.299, ст.3011 КПК України докази не досліджувалися, не перевіряються.
При призначенні покарання щодо ОСОБА_1 судом враховано ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про особу винного та обставини, що пом’якшують покарання.
Визначаючи ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_1 злочинів, суд виходив з класифікації злочинів, особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
Досліджуючи дані про особу винного, суд належним чином дослідив поведінку ОСОБА_1 до вчинення злочинів, його минуле й призначив щодо нього покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Посилання ОСОБА_1 на те, що судом не враховано в достатній мірі пом’якшуючі покарання обставини, зокрема, те, що він вину визнав повністю у вчинених ним злочинах, розкаявся не можуть бути прийняті до уваги, оскільки з судового рішення убачається, що наведені обставини судом першої інстанції враховані і саме з їх урахуванням щодо останнього призначено мінімальні покарання, передбачені санкціями норм кримінального закону за якими його засуджено.
Його посилання на те, що він хворіє на туберкульоз легенів, виразку шлунку також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовані матеріалами справи, зокрема, довідками Відділкової клінічної лікарні станції Ужгород за № 80 від 2 березня 2010 року (а.с. 27), за № 13/677 від 2 березня 2010 року (а.с. 30), ОТМО “Фтизіатрія” (а.с. 31).
Згідно характеристики, довідки Закарпатського обласного наркологічного диспансеру за № 90 від 10 березня 2010 року ОСОБА_1 схильний до вживання алкогольних напоїв, знаходиться на обліку в наркологічному диспансері з 19 січня 1998 року (а.с., а.с. 29, 32).
Як характеризуючу ОСОБА_1 судом враховано і ту обставину, що останній раніше неодноразово судився, в тому числі з відстрочкою виконання вироку, звільненням від відбування покарання з випробуванням, однак належних висновків для себе не зробив і знову вчинив умисні злочини.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд,
Ухвалив :
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Ужгородського міськрайонного суду від 17 вересня 2010 року щодо ОСОБА_1 – без змін.
Судді :