ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2010 р.                                                           Справа № 2/31-10

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                 

суддів:                                                                       

 при секретарі                                                             ,

за участю представників сторін:

від стягувача: ОСОБА_1. - представника за довіреністю від 17.03.2010р.,

від боржника: Карпенка М.Б. - представника за довіреністю від 08.11.2010р.,

від Ленінського відділу ДВС Вінницького МУЮ: Медяного В.Г. - представника за

довіреністю від 12.10.2010р.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс", м. Вінниця

на ухвалу господарського суду Вінницької області

від "13" жовтня 2010 р. у справі №  2/31-10  (суддя Мельник П.А.)

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4, м. Вінниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс", м. Вінниця

про стягнення 43700,00 грн. (скарга №182 від 14.09.10 р. ТОВ "Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс" на дії головного державного виконавця Ленінського відділу ДВС Вінницького МУЮ по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження  від 04.08.2010р.)

ВСТАНОВИВ:  

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 13 жовтня 2010 року у справі №2/31-10 за позовом підприємця ОСОБА_4 до ТОВ "Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс" про стягнення 43700,00 грн. відхилено скаргу                  ТОВ "Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс" на дії головного державного виконавця Ленінського відділу ДВС Вінницького МУЮ.

 Не погоджуючись з винесеною ухвалою, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати (а.с.26-27).

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- суд першої інстанції безпідставно відмовив у прийнятті доказів, а саме: довідки з ЄДРПОУ станом на 12.10.2010р. за №7226988 та заяви ОСОБА_4 про відкриття виконавчого провадження від 27.07.2010р.;

- суд при винесенні оскарженої ухвали не прийняв до уваги п.1 Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України №01-8/556 від 23.10.2000р. "Про деякі приписи чинного законодавства, що регулює підприємницьку діяльність громадян" відповідно якого, якщо відсутність у такої особи статусу підприємця буде виявлено під час вирішення спору за його участю, таке провадження підлягає припиненню згідно з пунктом 1 статті 80 ГПК України;

- представник Ленінського відділу ДВС Вінницького МУЮ в судовому засіданні пояснив, що йому не було відомо про припинення підприємницької діяльності               ОСОБА_4, однак вказане пояснення не було взяте судом до уваги;

- суд не взяв до уваги п.3.1 Наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій", яким встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

 Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу від 09.11.2010р. заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, вказавши, що відповідно до п.3.3  Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України №01-8/556 від 23.10.2000р. "Про деякі приписи чинного законодавства, що регулює підприємницьку діяльність громадян" з моменту скасування державної реєстрації громадянина як суб"єкта підприємницької діяльності, зокрема за його особистою заявою, спори за участю такого громадянина, у тому числі пов"язані із здійсненням ним раніше підприємницької діяльності, підвідомчі судам загальної юрисдикції, за винятком випадків, коли провадження у відповідних  справах було порушено до настання згаданих обставин.

 Ленінський відділ ДВС Вінницького МУЮ не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду ухвали місцевого господарського суду.

 Відповідно до ч.5 ст.106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені  у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ч.6 ст.106 ГПК України).

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

 Заслухавши пояснення учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши у повному обсязі законність та обґрунтованість оскарженого судового акту, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

 Матеріали справи свідчать, що в січні 2010р. підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Вінницької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс" ( вказану особу зазначено в якості відповідача ) 43700,00 грн., з яких 41400 грн. заборгованості з орендної плати у зв"язку з невиконанням умов договору оренди від 26.04.2008 року та 2300 грн. витрат за транспортні та навантажувально-розвантажувальні роботи по поверненню предмета оренди.

 Ухвалою господарського суду Вінницької області від 27.01.2010 року позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №2/31 -10 та  ( а.с.1 ).

 Рішенням господарського суду Вінницької області від 17.03.2010р. позов підприємця ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс" про стягнення  43700,00 грн. задоволено  (а.с.2-3).

 Вказане рішення залишене без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 01.06.2010р. (а.с.4-7).

 На виконання рішення від 17.03.2010р. господарським судом Вінницької області видано наказ №2/31-10 від 02.07.2010р. (а.с.14).

 04.08.2010 року Ленінським відділом ДВС Вінницького МУЮ видано постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду №2/31-10 від 02.07.2010р. (а.с.15).

 14.09.2010р. боржником подана до господарського суду Вінницької області скарга №182 від 14.09.2010р. на дії головного державного виконавця Ленінського відділу ДВС Вінницького МУЮ, в якій боржник просить визнати постанову Ленінського ВДВС Вінницького МУЮ від 04.08.2010р. незаконною та скасувати її (а.с.8-11).

 Як вже зазначалось, ухвалою господарського суду Вінницької області від 13.10.2010р. відхилено скаргу ТОВ "Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс" на дії головного державного виконавця Ленінського відділу ДВС Вінницького МУЮ (а.с.21-22).

 Апеляційний суд погоджується з ухвалою суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

 Згідно ст. 115 ГПК України рішення, ухвали,  постанови  господарського суду,  що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

В силу ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" виконанню підлягають, зокрема, рішення, ухвали, постанови господарських судів.

Як передбачено ст.85 Закону України "Про виконавче провадження", на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби щодо виконання рішення або відмову у здійсненні передбачених законом України "Про виконавче провадження" дій стягувачем або боржником може бути подана скарга до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до суду.

Відповідно до ч.1 ст.121-2 ГПК України скарга на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно ч.3 ст.121-2 ГПК України, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.

В пункті 8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України №04-5/365 від 28.03.2002 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що суд за результатами розгляду скарги виносить ухвалу, в якій або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року                 №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" встановлено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби (дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів).

Враховуючи вищевикладене, предметом судового розгляду  можуть бути дії або бездіяльність органів ДВС щодо виконання судового рішення, які можуть бути визнані  судом відповідно правомірними чи/або не правомірними.

В пункті 32 розділу 10 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 29.06.2010р. №01-08/369 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Тому у господарського суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови (акта), а не про визнання його недійсним.

Отже, вимога боржника про визнання постанови незаконною та її скасування є по суті єдиною вимогою про визнання постанови недійсною.

 Згідно ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

2-1) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

3) в інших передбачених законом випадках.

Нормами частин 1, 2, 5, 7 ст.24 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду у 10-денний строк.

Як встановлено пунктами 1-7 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону;

7) наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.

Отже, державний виконавець, отримавши виконавчий документ, зобов"язаний був за відсутності обставин, передбачених ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", у 3-денний строк винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Оскільки у даному випадку обставин, передбачених ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", встановлено не було, то державний виконавець правомірно відкрив виконавче провадження.

Щодо доводів апеляційної скарги судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Законом України "Про виконавче провадження" не встановлено обов"язку державного виконавця перевіряти наявність державної реєстрації юридичної особи чи статусу суб"єкта підприємницької діяльності у сторін виконавчого провадження в момент його відкриття.

Той факт, що в заяві ОСОБА_4 про відкриття виконавчого провадження не зазначено статусу підприємця, не могло бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, зважаючи на викладені вище вимоги Закону.

Доводи відповідача наведені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими та не спростовують правильних висновків місцевого господарського суду.

 З огляду на викладене, судова колегія не вбачає порушень місцевим судом норм, зокрема матеріального права при винесенні оскарженої ухвали.

 Ухвалу господарського суду Вінницької області від 13.10.2010р. слід залишити без змін.

 Апеляційну скаргу Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції слід залишити  без задоволення.

Керуючись ст.ст.  101,103,105,106  Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд                                              

ПОСТАНОВИВ:  

1. Ухвалу господарського суду Вінницької області від 13 жовтня 2010 року у справі №2/31-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс", м. Вінниця - без задоволенню.

 2. Справу №2/31-10 повернути до господарського суду Вінницької  області.

Головуючий суддя                                                                 

судді:

Віддрук. 5 прим.

1 - до справи,

2,3- сторонам,

4- Ленінському відділу ДВС Вінницького МУЮ,

5 - в наряд.