КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.09.2010 № 27/76
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Прилуцька Л.О.,
від відповідача: Решодько І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трактінжбуд"
на рішення Господарського суду м.Києва від 13.07.2010
у справі № 27/76 ( .....)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Універсал"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трактінжбуд"
про стягнення 6087,45 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Універсал” (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Трактінжбуд” (відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 5 072, 50 грн. - основного боргу та 1 014, 95 грн. – процентів за користування чужими коштами, з підстав неналежного виконання відповідачем зобов’язання по наданню послуг механізмів.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2010 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ “Трактінжбуд” на користь ТОВ “Будівельна компанія “Універсал” кошти у розмірі 5 072,50 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн. та 196,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду від 13.07.2010 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Відповідач вважає, що рішення прийняте судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2010 було прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено їх розгляд на 28.09.2010.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2010 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача у виступі просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ “Трактінжбуд” – без задоволення.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту –ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Товариством з обмеженою відповідальністю “Трактінжбуд” (відповідач) було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Універсал” (позивач) рахунок-фактуру № 202 від 29.07.2008 на суму 5 072, 50 грн. для здійснення передоплати за роботу асфальтоукладника (а.с. 7).
Позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача зазначені кошти в сумі 5 072, 50 грн., що підтверджується випискою з АКБ „ТРАНСБАНК” від 29.07.2008 № 58 (а.с. 8).
Спір між сторонами виник, оскільки на думку позивача, відповідач свої зобов’язання по наданню послуг асфальтоукладником не виконав, у зв’язку з чим Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Універсал” було направлено на адресу відповідача претензією від 02.07.2009 № 055, в якій позивач відмовився від прийняття послуг у подальшому та просив в семиденний строк перерахувати суму заборгованості в розмірі 5 072, 50 грн.
Статтею 181 Господарського кодексу України (ГК України) встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Аналогічні норми містяться і в ст.ст.205, 207 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), в яких зазначнео, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Виходячи зі змісту наведених статей, слід зробити висновок, що між сторонами укладено договір про надання послуг у спрощений спосіб.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов‘язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов‘язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, в якій встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.
В обґрунтування заперечень позовних вимог, апелянт зазначає, що 28.07.2008 відповідач, за заявкою позивача, направив на об’єкт позивача, за адресою: м. Київ, Чоколовський бульвар, 42а, асфальтоукладник С-750 № 01204, для виконання робіт по укладці асфальтобетону. Асфальтоукладчик прибув на об’єкт о 8:00 год. та виконував роботи, згідно вказівок прораба позивача до 17:00 год. Однак, позивач без будь-яких мотивованих причин відмовився підписати акти виконаних робіт. Про відмову від підписання актів виконаних робіт, було складено акт працівниками ТОВ “Трактінжбуд”, які перебували на об’єкті, а саме: керуючим виробництвом ОСОБА_1, інженером-контролером з техніки безпеки і котлонадзору ОСОБА_2 та машиністом укладача асфальту ОСОБА_3
Доводи, наведені Товариством з обмеженою відповідальністю “Трактінжбуд” в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи, беручи до уваги наступне.
Наказом № 149 від 13.06.1997 року “Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку роботи будівельних машин та механізмів” затверджено типові форми первинної облікової документації з обліку роботи будівельних машин та механізмів, а саме: подорожній лист будівельної машини, рапорт про роботу будівельної машини (механізму), рапорт-наряд про роботу будівельної машини (механізму), картка обліку роботи будівельної машини (механізму), журнал обліку роботи будівельної машини (механізму), довідка про виконані роботи (послуги).
Матеріали справи свідчать, що ухвалою суду від 08.06.2010 було зобов’язано відповідача надати суду подорожній лист асфальтоукладника С-750 від 29.07.2008 та іншу первинну документацію, яка б підтверджувала виконання робіт по влаштуванню асфальтного покриття за адресою: м. Київ, Чоколовський бульвар, 42а.
Жодних доказів на підтвердження надання позивачу послуг асфальтоукладника відповідач ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції не надав.
В матеріалах справи міститься лист ТОВ “Трактінжбуд” від 17.07.2009 № 46/09 (а.с. 93), в якому відповідач вказав, що саме 31 липня 2008 року ТОВ “Трактінжбуд” надавало послуги позивачу.
Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, з повідомлення про вручення поштового відправлення № 2292696, відправленого 17.07.2009 року (тобто через рік від наданих послуг), не вбачається, що на адресу позивача був відправлений саме акт № 184 прийому виконаних робіт (послуг) за липень 2008 року.
Також, колегія суддів не може прийняти до уваги твердження апелянта, що позивач 29.07.2008 здійснив оплату наданих відповідачем послуг, а не попередню оплату, оскільки згаданим вище листом від 17.07.2009 № 46/09 відповідач сам підтвердив, що ТОВ “Будівельна компанія “Універсал” 29.07.2008 здійснило попередню оплату за послуги механізмів.
Статтею 1212 Цивільного Кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що оскільки підстава, на якій відповідачем були набутті кошти в сумі 5 072, 50 грн. відпала, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 5 072, 50 грн. підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 1 014, 95 грн. за період з 29.07.2008 по 28.01.2010, то колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що враховуючи те, що нормами, які регулюють правовідносини надання послуг, не встановлений розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, вимога позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 1 014, 95 грн. не підлягає задоволенню.
Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).
Проте, в даному випадку, апелянтом всупереч вимог вказаної норми закону, не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги ТОВ “Трактінжбуд” та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2010 – відсутні.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Трактінжбуд” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2010 у справі № 27/76 - без змін.
Матеріали справи № 27/76 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді