ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "26" жовтня 2010 р.                                                            Справа № 61/226-10

вх. № 8313/4-61

 Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача -  Веретун Н.І., довіреність від 06.09.10 р.;

відповідача - не з'явився;   

розглянувши справу за позовом  Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс", м. Київ

до   Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 62944,69 грн.

  ВСТАНОВИВ:

  Позивач - ЗАТ"Єврофінанс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на користь позивача грошової суми за договором фінансового лізингу № LА08000140 від 17.04.2008 року у сумі 62944,69 грн., в тому числі: лізингові платежі (в частині відшкодування вартості предмета лізингу) -13340,00 грн.; лізингові платежі в частині комісії-22068,66 грн.; суму зростання боргу з урахуванням індексу інфляції у сумі 2943,16 грн., три проценти річних у сумі 1014,98 грн. , пеню у сумі 6872,78 грн., санкція за дострокове розірвання договору у сумі 16705,11грн.Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 26.10.2010р. підтримує позовні вимоги в повному обсязі, наполягає на задоволенні позову, через канцелярію суду  надав клопотання (вх. 24980) про долучення до матеріалів справи додаткових документів, які долучаються судом до справи, а також надав письмові пояснення в частині стягнення з відповідача 16705,11грн. за дострокове розірвання договору , які також долучаються судом до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання 26.10.2010р., не з"явився, свого повноважного представника не направив, документів витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 06.10.2010р. сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі відповідача.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви,  заслухавши пояснення представника позивача, повно та всебічно дослідивши  обставини справи та докази на їх підтвердження,  суд встановив наступне.

17 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Єврофінанс» (позивач по справі) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (відповідач по справі) було укладено договір фінансового лізингу №LA08000140, відповідно до умов якого позивач зобов’язався після підписання з відповідачем договору фінансового лізингу, придбати і передати у володіння та користування відповідачу предмет лізингу, а відповідач зобов’язався прийняти предмет лізингу та використовувати його у відповідності до умов договору, а також своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до п.8.2 Додатку № 2 до договору фінансового лізингу, відповідач зобов'язався сплачувати лізингові платежі протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків позивачем, але не пізніше 7 (сьомого) числа кожного місяця шляхом перерахування відповідних сум коштів на рахунок позивача. Неодержання рахунку відповідачем не звільняє його від зобов'язання своєчасно здійснювати лізингові платежі.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав у повному обсязі. Відповідно до встановленої відповідачем специфікації (додаток № 1 до договору) позивачем було придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Автек-Харків» згідно Договору від 24 квітня 2008 року №СФ-002297: транспортний засіб, марка, модель; МАЗ 437141-272 , тип кузова: бортовий, державний номер: НОМЕР_2

10 липня 2008 року позивач передав відповідачеві вищезазначений транспортний засіб у фінансовий лізинг, що підтверджується актом приймання-передачі предмета лізингу.

Відповідно до п. 3.4 Договору відповідач зобов’язаний сплатити перший лізинговий платіж у сумі 47800,00грн.

Перший лізинговий платіж у сумі 47800,00 грн. відповідач сплатив 18.04.2008 року, що підтверджується випискою банку від 18.04.2008 року.

У додатку №4 до Договору фінансового лізингу сторони погодили розмір щомісячних лізингових платежів.

Додатковою угодою №1 від 25.04.2008 сторони дійшли згоди про зміну розміру щомісячних лізингових платежів.

Розмір щомісячних лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу становить 3335,00 грн.

Так, позивачем було нараховано відповідачу  за період з липня 2008 року по серпень 2010 року (включно) лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу  у сумі 134510,00 грн.

Відповідач сплатив щомісячних лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу на суму 121170,00 грн., що підтверджується банківськими виписками: від 18.04.2008 року на суму 47800,00 грн., від 08.08.2008 року на суму 3335,00грн., від 18.09.2008р., на суму 3335,00грн., від 13.10.2008р. на суму 3335,00грн., від 17.11.2008р. на суму 3335,00грн., від 30.12.2008р. на суму 3335,00грн., від 03.03.2009р. на суму 3335,00грн., від 31.03.2009р. на суму 3335,00грн., від 02.07.2009р. на суму 3000,00грн., від 09.07.2009р. на суму 335,00грн., від 24.07.2009р. на суму 1681,70грн., від 20.10.2009р. на суму 1653,30грн., від 02.11.2009р. на суму 10005,00грн., від 07.12.2009р. на суму 7249,45грн., від 16.12.2009р. на суму 9425,55грн., від 12.01.2010р. на суму 3335,00грн., від 16.02.2010р. на  суму 3335,00грн., від 15.03.2010р. на суму 3335,00грн., від 07.05.2010р. на суму 3335,00грн., від 07.05.2010р. на суму 3335,00грн., від 15.06.2010р. на суму 3335,00грн.

Таким чином, у відповідача станом на момент звернення позивача до суду з позовною заявою утворилась заборгованість за лізинговими платежами в частині відшкодування вартості предмета лізингу у сумі 13340,00 грн.

За період з липня 2008 року по серпень 2010 року (включно)  відповідач у відповідності до вимог договору та діючого законодавства повинен був сплатити позивачу комісію (разом з ПДВ) у сумі 114775,66 грн. (розрахунок щомісячних платежів у частині комісії, у тому числі суми комісії, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість наведені у позовній заяві).

Однак відповідачем вимоги договору в частині сплати комісії були виконані не в повному обсязі, а саме відповідач сплатив лізингових платежів в частині комісії на суму 92707,00 грн., що підтверджується банківськими виписками: від 08.08.2008р. на суму 3984,15грн., від 18.09.2008р. на суму 3984,15грн., від 13.10.2008р. на суму 3984,15грн., від 17.11.2008р. на суму 3984,15грн., від 30.12.2008р. на суму 665,00грн., від 13.01.2009р. на суму 3320,00грн., від 03.03.2009р. на суму  на суму 3984,15грн., від 31.03.2009р. на суму 3984,15грн., від 09.07.2009р. на суму 2665,00грн., від 24.07.2009р. на суму 1318,30грн., від 20.10.2009р. на суму 3346,70грн., від 02.11.2009р. на суму 9995,00грн., від 07.12.2009р. на суму 12750,56грн., від 16.12.2009р. на суму 13351,02грн., від 12.01.2010р. на суму 4450,35грн., від 16.02.2010р. на суму 4234,96грн., від 15.03.2010р., на суму 4234,96грн., від 07.05.2010р. на суму 4234,96грн., від 15.06.2010р. на суму 665,30грн., від 03.08.2010р. на суму 3570,00грн.

У зв’язку з чим, сума заборгованості відповідача перед позивачем за лізинговими платежами в частині комісії склала 22068,66 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг», відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, з урахуванням особливостей, що встановлюються цим законом.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг»договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Статтею 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», передбачені права та обов’язки лізингодавця, а саме: інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позичкові кошти; здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання;  відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;  вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору;  вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов'язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу. Лізингодавець зобов'язаний: у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору; попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу; відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором; прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу.

Стаття 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначає права та обов’язки лізингоодержувача, а саме: обирати предмет лізингу та продавця або встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю; відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям; вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках; вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу. Лізингоодержувач зобов'язаний: прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані; своєчасно сплачувати лізингові платежі; надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання; письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі; письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами чинного законодавства, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми боргу за лізинговими платежами (в частині відшкодування вартості предмета лізингу) в сумі 13340,00 грн., суми боргу за лізинговими платежами (в частині комісії) в сумі 22068,66 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1014,98 грн. та інфляційних у сумі 2943,16 грн., нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов’язання, підлягають задоволенню як правомірні і обґрунтовані.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до п.1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному обсязі.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення; а штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у періоді, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за угодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п. 8.9 Додатку № 2 до договору у разі прострочення сплати платежів за договором фінансового лізингу, лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов’язань.

Розмір облікової ставки НБУ з 30.04.2008 року становить 12 % річних (Постанова Правління НБУ № 107 від 21.04.2008 року); з 15.06.2009 року - 11 % річних (Постанова Правління НБУ № 343 від 12.06.2009 року); з 12.08.2009 року - 10,25 % річних (Постанова Правління НБУ № 468 від 10.08.2009 року); з 08.06.2010 року - 9,5 % річних (Постанова Правління НБУ № 259 від 07.06.2010 року); з 08.07.2010р. - 8,5% річних (Постанова Правління НБУ № 320 від 07.07.2010р.); з 10.08.2010р. - 7,75% річних (Постанова Правління НБУ № 377 від 09.08.2010р.)

За таких підстав сума пені за прострочення виконання зобов’язань відповідачем становить 6872,78 грн.

Також у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача санкцію за дострокове розірвання договору в розмірі 16705,11 грн.

18 серпня 2010 року відповідач повернув предмет лізингу, що підтверджується актом повернення предмета лізингу .

В п. 5. Акту повернення предмету лізингу сторони визнали, що лізинг транспортого засобу припиняється з моменту підписання Акту. В п. 6 Акту повернення предмету лізингу сторони узгодили, що щомісячний лізинговий платіж буде нарахований 25 числа поточного місяця та обов'язковий до сплати відповідачем.

Крім того, пунктом 10.8 Додатку № 2 до договору фінансового лізингу передбачено право лізингодавця, у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу з вини лізингоодержувача, застосовувати санкцію за дострокове розірвання договору у розмірі 10 % від вартості всіх недоотриманих лізингових платежів.

Таким чином, розмір санкції за збитки, завдані достроковим розірванням договору становить 16705,11 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача санкції за дострокове розірвання договору у сумі 16705,11 грн. та стягнення 6872,78 грн. пені, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками, є обґрунтованими і такими, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову –на відповідача; при відмові в позові –на позивача; при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене вище та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 22, 525, 526, 546, 598, 610-612, 624, 625, 806 ЦК України, статтями 2, 10, 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»статтями 179, 193, 230, 343 ГК України, статтями 1, 4,12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд–   

  ВИРІШИВ:

  Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця  ОСОБА_2 (Ідентифікаційний номер:НОМЕР_1, 61032,  АДРЕСА_1 п/р  НОМЕР_3 в АКИБ «Укрсиббанк», МФО НОМЕР_4 ) на користь Закритого акціонерного товариства «Єврофінанс» (код ЄДРПОУ: 30726921, адреса: 69002, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 81, приміщення 17,  р/р 26006166176600 в Акціонерно-Інноваційному банку «УКРСИББАНК», м. Харків МФО 351005) за договором фінансового лізингу LA08000140 від 17.04.2008 року 13340,00грн. суми боргу за лізинговими платежами (в частині відшкодування вартості предмета лізингу); 22068,66 грн. суми боргу за лізинговими платежами (в частині комісії);  2943,16 грн. інфляційних; 1014,98 грн. три проценти річних; 6872,78 грн. пені; 16705,11 грн. санкція за дострокове розірвання договору; 629,45 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

  Суддя                                                                                

Повний текст рішення підписано 01.11.2010р.

Справа №61/226-10.