Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«30»жовтня 2007 року Справа № 2-9618/2006
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Кравець Т.В., Гончар Т.В.
при секретарі Кобзєвій Л.О.
за участю представників сторін:
позивача –Бражникової О.Г., Мицюри І.О.
1-го відповідача –Мицюра Г.О.
2-го відповідача - Мицюра Г.О.
розглянувши апеляційну скаргу ТОВ торговельний будинок “ТИМА” (вх. №2154Х/2-5)
на рішення місцевого Московського районного суду м. Харкова від 28.11.2006 р. по справі № 2-9618/06
за позовом Мицюри Ірини Олександрівни, м. Харків
до 1) ТОВ торговельний будинок “ТИМА”, м. Харків
2) Мицюри Генадія Олександровича, м. Харків
про визнання права власності у порядку розподілу спільно сумісного майна подружжя, визнання недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному фонді, визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ ТБ “Тима”, визнання права власності за позивачем частки у статутному фонді ТОВ ТБ “Тима” у розмірі 33,48%, -
встановила:
У травні 2006 року Мицюра Ірина Олександрівна звернулась до Московського районного суду м. Харкова та, з урахуванням уточнень позовної заяви від 7.08.2006 року, просить суд визнати спільною сумісною власністю подружжя частку у статутному фонді ТОВ ТБ «Тима», що складає 66,96% статутного фонду, визнати недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному фонді ТОВ ТБ «Тима», укладений 30.10.2005 року між Мицюрою Олександром Тимофійовичем (померлим 19.01.2006 року) та Мицюрою Геннадієм Олександровичем, визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ ТБ «Тима»від 30.08.2005 року, оформлене протоколом №2, визнати за нею право власності частки у статутному фонді ТОВ ТБ «Тима»у розмірі 33,48 % статутного фонду.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28.11.2006 року позов Мицюри Ірини Олександрівни задоволено частково. Визнано 57,53 % частки у статутному фонді ТОВ ТБ “Тима” спільною власністю Мицюри Ірини Олександрівні та Мицюри Олександра Тимофійовича. Визнано частково недійсним договір купівлі-продажу частки у Статутному фонді ТОВ ТБ “Тима”, укладений 30.10.2005 року між Мицюрою Олександром Тимофійовичем та Мицюрою Геннадієм Олександровичем. Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ ТБ “Тима” від 30.08.2005 року, оформлене протоколом №2. Визнано за Мицюрою Іриною Олександрівною право власності на 28,76 % частки у Статутному фонді ТОВ ТБ “Тима” у порядку сумісно набутого майна подружжя, а всього визнано за Мицюрою Іриною Олександрівною право власності на 35,84 часток у статутному фонді ТОВ ТБ “Тима”.
В апеляційній скарзі 1-го відповідача ставиться питання про скасування рішення суду та прийняття нового, яким апелянт просить відмовити у задоволенні позовних вимоги Мицюри Ірини Олександрівни, з посиланням на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для розгляду даної справи по суті та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції визнав встановленим, що 57,5 % частки у статутному фонді ТОВ ТБ «Тима»є спільною сумісною власністю подружжя Мицюри І.О. та Мицюри О.Т., оскільки вносились за рахунок спільних коштів подружжя та майна кожного з подружжя, і до майна, що відповідно до статті 24 КпШС (в редакції 1969 року) є особистою власністю кожного окремо із подружжя, не відноситься.
Таким чином суд першої інстанції прийшовши до висновку, що подружжя Мицюри вносили до статутного фонду ТОВ ТБ «Тима»свої спільні кошти та майно кожного з подружжя, визнав встановленим, що частка у статутному фонді ТОВ ТБ «Тима»є спільною сумісною власністю подружжя Мицюри, чим ввійшов у протиріччя своїм же висновкам, що недопустимо.
При таких обставинах рішення суду першої інстанції, яке постановлено на протирічних висновках, не може бути залишеним в силі.
Крім того у своєму рішенні суд першої інстанції зробив висновок, що порядок, встановлений діючим законодавством України, під час передачі часток у фонду ТОВ ТБ «Тима»від Мицюри О.Т. до Мицюри Г.О. порушений, в зв’язку з чим договір купівлі-продажу часток від 30.10.2006 року є частково недійсним.
Проте з такими висновками суду першої інстанції також не може погодитись колегія суддів, оскільки яким саме «Порядком»та ще й встановленим діючим законодавством України , яким керувався суд першої інстанції, в рішенні не зазначено, як і не зазначено в якій же частині спірний Договір визнано недійсним, а в якій частині він є законним.
Також судом першої інстанції визнано встановленим, що корпоративні права позивачки були порушені, оскільки її не було повідомлено про час та місце проведення зборів та порядку денного.
Проте і з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись.
Як видно із матеріалів справи 21 лютого 1996 року було засновано ТОВ ТБ «Тима»шляхом реорганізації (відокремлення) магазину №21 структурного підрозділу ОП «Овощник». Окрім інших осіб до складу товариства ввійшли позивачка з розміром частки 7,08% в статутному фонді товариства, її чоловік Мицюра О.Т. з розміром частки 59,88 % у статутному фонді товариства та Мицюра Г.О. з розміром частки 7,08 % у статутному фонді товариства. В даному товаристві були і другі засновки.
20.03.96 року учасники товариства, в тому числі і вказані особи, підписали установчий договір про створення ТОВ ТБ «Тима», який був нотаріально посвідчений державним нотаріусом Першої Харківської нотаріальної контори Христенко Н.Л.
Відповідно пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань. Оскільки установчий договір є видом цивільного договору, то він тягне за собою виконання зобов'язань для кола осіб, що його підписали. І порушення (недотримання) цих зобов'язань дає підстави для договірної відповідальності.
Уклавши та нотаріально посвідчивши вказаний договір від 20.03.1996р. Мицюра О.Т. та Мицюра І.О. визнали встановленим, що майно (кошти та майно), яке вони внесли кожний особисто до статутного фонду було особистою власністю кожного із подружжя, що не суперечило їх волевиявленню.
Зазначеного при постановленні рішення судом першої інстанції не було враховано.
Мицюра Олександр Тимофійович прийняв рішення про вихід з ТОВ ТБ «Тима», про що написав заяву про вихід та передачу своєї частки в статутному фонді товариства в розмірі 59,88% іншому учаснику товариства, своєму синові Мицюрі Генадію Олександровичу. Дану заяву було посвідчено 08 червня 2005 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Руденко О.Є. та зареєстровано в реєстрі за № 5080.
Зазначене відповідає вимогам ст.53 ЗУ "Про господарські товариства", п. З ст.29 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців" і достатньо для реєстрації змін до установчих документів, пов'язаних зі змінами в складі учасників товариства. Діючим законодавством не передбачено отримання згоди подружжя на передачу долі у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю.
Вихід учасника Мицюри Олександра Тимофійовича зі складу учасників ТОВ торговельний будинок „ТИМА" був затверджений загальними зборами товариства 30 серпня 2005 року, на яких були присутні учасники, які володіють в сукупності 83,48% голосів, та які є правомочними. Згідно вимог ст. 41, 59 ЗУ "Про господарські товариства" з питань про зміни в складі учасників, затвердження виходу учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства, рішення про затвердження виходу Мицюри О.Т. та передачу його частки Мицюрі Г.О. було затверджено прийнято кількістю 83,84% голосів, ніяких заперечень та зауважень не надійшло.
Про час, місце та день проведення зазначених загальних зборів ТОВ ТБ «Тима»позивачка Мицюра І.О. була попереджена, про що підтвердила в суді першої інстанції. (т.1 а.с.143)
Договір купівлі-продажу частки у статутному фонді ТОВ ТБ «Тима», укладений між Мицюрою Олександром Тимофійовичем і Мицюрою Геннадієм Олександровичем, від 30.02.2005 року, укладений у простій письмовий формі що відповідає вимогам цивільного законодавства.
Пунктом 3. ст. 208 ЦК України передбачено, що правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, належить вчиняти у письмовій формі. Нотаріально цей правочин посвідчується тільки за бажанням сторін, законодавством це прямо не передбачене, а жодна із сторін, цього не вимагала.
Факт оплатності вищезазначеного договору купівлі-продажу вказаний в письмово оформленому тексті самого договору, що відповідає вимогам ст. 203,208 ЦК України, підтверджений показаннями свідка Горобець Л.М., договором позики між Мицюрою Г.О. і Горобець Л.М. від 07.09.2005р., про підтвердження факту укладення якого, була надана письмова розписка про отримання грошей в позику. Ці докази відповідають вимогам ст.34 ГПК України - обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Посилання суду першої інстанції на ці докази як неналежні, з приводу того, що Горобець Л.М. є співмешканкою відповідача Мицюри Г.О. не є обґрунтованими та законними.
Тому висновок суду про порушення встановленого законодавством України порядку підчас передачі часток від Мицюри О.Т. до Мицюри Г.О. та недоведеність факту передачі грошей не відповідає обставинам справи.
Крім того, відповідачем надано рішення Московського районного суду м. Харкова, яким з нього стягнуто на користь Горобець Л.М. 400000 грн. позичених коштів.
При таких обставинах рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції колегія суддів приходить до висновку про прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки позовні вимоги позивачки не підтверджені будь-якими доказами, а також стягує з Мицюри Ірини Олександрівни на користь ТОВ ТБ «Тима»25,50 грн. сплачених при подачі апеляційної скарги.
Враховуючи, що ухвалою суду першої інстанції від 12.05.2006 року по даній справі було задоволено клопотання позивачки та накладено арешт на 59,88 % частки у статутному фонді ТОВ ТБ «Тима», які належали Мицюрі О.Т., але ця ухвала була змінена ухвалою судовою колегією судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області від 26.07.2006 року та накладено арешт на 29,94 % частки у статутному фонді ТОВ ТБ «Тима», які належали Мицюрі О.Т., колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає за необхідне скасувати заходи щодо забезпечення позову, які були застосовані ухвалою суду першої інстанції від 12.05.2006 року, з урахуванням ухвали Апеляційного суду Харківської області від 26.07.2006 року.(т. 1 а.с. 54, 111).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, одностайно, -
постановила:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний Будинок «Тима»задовольнити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 28.11.2007 року по справі №2-9618/2006 скасувати та прийняти нове рішення.
В задоволенні позову Мицюри Ірини Олександрівни –відмовити.
Стягнути з Мицюри Ірини Олександрівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний Будинок «Тима»25,50 гривень сплачених при подачі апеляційної скарги.
Скасувати арешт на 29,94 % частки у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний Будинок «Тима», яка належила Мицюрі Олександру Тимофійовичу та яка було передана Мицюрі Генадію Олександровичу згідно рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний Будинок «Тима»від 30.08.2005 року ( Протокол)
Скасувати заборону здійснювати будь-які дії пов’язані з відчуженням 29,94% частки у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний Будинок «Тима», регістрацію права власності на них, внесення відповідних змін до статуту та реєстрацію нової редакції статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний Будинок «Тима».
Зобов’язати Московський районний суд м. Харкова видати відповідні виконавчі листи.
Дану справу направити до Московського районного суду м. Харкова.
Головуючий суддя Олійник В.Ф.
Судді Гончар Т.В.
Кравець Т.В.