Справа  № 2-3633/10  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И  

  08 листопада 2010 року                                

Деснянський районний суд м. Чернігова  

у складі судді Логвіної Т.В.  

при секретарі Колос А.В.,  

за  участю  представників сторін,  

    розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду  в м. Чернігові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Синтез» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення,  

  встановив:  

               У березні 2010 року Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Синтез», що є правонаступником АБ «Синтез»,  звернулось до суду з уточненим у подальшому позовом до відповідачів та просить виселити останніх з квартири АДРЕСА_1, мотивуючи свої вимоги тим,  що відповідно до кредитного договору від 31.03.2008 року АБ «Синтез» в особі ЧФ АБ «Синтез» надав ОСОБА_6 кредит, поручителями по даному договору є відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно договорів поруки від 31.03.2008 року. Згідно п. 3.4. договорів поруки у разі невиконання боргових зобов'язань позичальником перед кредитором останній має право звернути стягнення на все майно поручителів, що належить їм на праві власності. У результаті порушення ОСОБА_6 договірних умов вищевказаного кредитного договору, позивач звернувся до суду з позовом про дострокове розірвання кредитного доктору та стягнення заборгованості. Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17.08.2009 року позовні вимоги Банку були задоволені: кредитний договір було розірвано та з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно стягнуто на користь Банку 357723,95 грн. заборгованості по кредитному договору та судові витрати. На сьогоднішній день рішення суду не виконане. Відповідно до п.5.1. кредитного договору, у разі несвоєчасного виконання позичальником грошових зобов'язань за договором банк має право погасити заборгованість в першу чергу за рахунок забезпечення. Відповідно до договору іпотеки № 2620 від 31.03.2008 року виконання зобов'язань позичальника за вищезазначеним кредитним договором забезпечується іпотекою нерухомого майна - чотирикімнатною квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Предмет іпотеки належить в рівних частинах ОСОБА_1 та ОСОБА_2  

Відповідно до довідки КП «Деснянське» у зазначеній квартирі були зареєстровані, крім ОСОБА_1 та ОСОБА_2 їх малолітні діти, що є порушенням умов договору іпотеки. Банком було прийнято рішення про погашення боргу за рахунок забезпечення, а саме, - чотирикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до п. 3.1.8 іпотечного договору у разі здійснення звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець зобов'язаний виселитися та виселити всіх мешканців з квартири, але всупереч положенням договору та статей 109 ЖК України, 40 Закону України «Про іпотеку» відповідачі у добровільному порядку з квартири не виселяються, у зв’язку з чим позивач вимушений звернутися до суду про примусове їх виселення.  

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позов в повному обсязі та просила його задовольнити.  

Представник відповідачів в судовому засіданні позов не визнав.  

Представник третьої особи – органу опіки та піклування Деснянської районної у м. Чернігові ради проти задоволення позову заперечувала.  

Представник третьої особи – КП «Деснянське» Чернігівської міської ради в судове засідання не з’явився, про час ті місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомлені.  

  Заслухавши пояснення та дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.  

Відповідно до кредитного договору від 31.03.2008 року АБ «Синтез» в особі ЧФ АБ «Синтез» надав ОСОБА_6 кредитні кошти в розмірі 42 920 доларів США, поручителями по даному договору є відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно договорів поруки від 31.03.2008 року.  

  Також, в забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_6 перед АБ «Синтез» було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передали в іпотеку банку належне їм на праві власності нерухоме майно - чотирикімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.  

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17.08.2009 року було розірвано кредитний договір від 31.03.2008 року та стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь АБ «Синтез» 357723,95 грн. заборгованості та судові витрати.  

Відповідно до довідки КП «Деснянське» у зазначеній квартирі були зареєстровані, крім ОСОБА_1 та ОСОБА_2 їх малолітні діти ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5  

У зв’язку з тим, що на даний час рішення суду про стягнення заборгованості не виконане, позивачем було прийнято рішення про виселення відповідачів з усіма мешканцями з квартири АДРЕСА_1 та відповідачам було направлено листи – вимогу, які ними не були отримані та повернулися з довідкою «за закінченням терміну зберігання».  

Відповідно до ч. 4 статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку передбачених законом.  

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.  

Відповідно до ч. 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі: 1) рішення суду, 2) виконавчого напису нотаріуса або 3) згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому правовою підставою для передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя (або застереження в іпотечному договорі).  

Стаття 40 Закону України «Про іпотеку» встановлює певний порядок дій банку після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення, який позивачем дотриманий не був.  

Таким чином, враховуючи відсутність дотримання позивачем порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, передбаченого Законом України «Про іпотеку» та договором від 31.03.2008 року, позов передчасний та задоволенню не підлягає.    

Враховуючи вищевикладене,  керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 88, 209,  212, 213, 215  ЦПК України,  суд -  

  в и р і ш и в :  

У задоволенні позову відмовити.  

Рішення може бути оскаржене  до апеляційного суду Чернігівської області.  

Апеляційна скарга на рішення  суду подається протягом десяти днів з дня проголошення в порядку ч. 1 ст. 294 ЦПК України.  

Суддя