Справа № 2-3943/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 листопада 2010 року
Деснянський районний суд м. Чернігова
у складі судді Логвіної Т.В.
при секретарі Колос А.В.,
за участю позивача, представника відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення грошових коштів
в с т а н о в и в :
У квітні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просить стягнути з останнього на його користь 6 872 грн. 25 коп. компенсаційної індексації, 611 грн. 72 коп. три проценти річних, 4 501 грн. 32 коп. інфляційних та 939 грн. 84 коп. у повернення сплачених судових витрат. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 13 квітня 2007 року Чернігівським обласним управлінням ВАТ «Державний ощадний банк України» було погашено облігацію державного цільового безпроцентного займу на суму 2 500 рублів для придбання відеомагнітофону шляхом видачі позивачу 2 625 грн., відшкодувавши таким чином його заощадження частково, за час до 01 жовтня 1996 року, відмовившись виплатити компенсаційну індексацію відповідно до індексу інфляції за період з 01.10.1996 року по 31.03.2007 року у розмірі 6 872 грн. 25 коп. У зв’язку з тим, що відповідач прострочив встановлений статтею 3 Закону України « Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» строк (термін) виплати компенсаційної індексації, в нього виникло грошове зобов’язання виплатити позивачу 6 872 грн. 25 коп. та відповідно до статті 625 ЦК України три відсотки річних в сумі 611 грн. 72 коп. та 4 501 грн. 32 коп. інфляційних за період з 14.04.2007 року по 31.03.2010 року.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що відповідно до положень Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», порядок перерахування коштів з Державного бюджету України установам Ощадного банку України визначається Кабінетом Міністрів України та механізму компенсації грошових заощаджень громадян України, поміщених ними в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху, законодавством України на даний час не встановлено.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_1 є спадкоємцем померлого ОСОБА_2, спадщина, на яку видане свідоцтво, складається, зокрема, з облігації НОМЕР_1 державної цільової безвідсоткової позики, 1990 року, на суму 2 500 рублів для придбання відеомагнітофона, виданої Деснянським відділенням Ощадного банку № 57 міста Чернігова.
13 квітня 2007 року філією ОПЕРВ Чернігівське обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України» було погашено вищезазначену облігацію шляхом видачі позивачу 2 625 грн., що підтверджується заявою на видачу готівки від 13.04.2007 року.
Згідно статті 1 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» з наступними змінами та доповненнями, на підставі цього Закону встановлюються зобов'язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного
страхування СРСР, що діяли на території України, а також у
державні цінні папери, придбані в установах Ощадного банку СРСР,
що діяли на території України: облігації Державної цільової
безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої
виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов'язання
СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР.
Статтею 3 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», в редакції, що діяла на час погашення облігації, встановлювалося, що заощадження громадян, зазначені у частині першій статті 1 цього Закону, відновлюються у співвідношенні 1 карбованець заощаджень на 1, 05 гривні за станом на 1 жовтня 1996 року. Подальша компенсаційна індексація заощаджень громадян здійснюється при видачі вкладів, страхових внесків, погашенні цінних паперів відповідно до індексу інфляції.
Відповідно до Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (частина перша статті 41 ); ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним (частина четверта статті 41 ).
Згідно положень ст. 321 ЦК України право власності є непорушним; ніхто не може бути потиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути обмежена у здійсненні права власності лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно положень ст. ст. 316 та 177 ЦК України, гроші також є об’єктами права власності.
Таким чином, розміщення особою коштів на рахунках ощадного банку з метою їх збереження є реалізацією її права власності на ці кошти і водночас укладенням між вкладником і ощадним банком цивільно-правової угоди (договору банківського вкладу).
Зобов'язання держави гарантувати вклади фізичних осіб Ощадного банку України мають цивільно-правовий характер. Держава гарантує таємницю вкладів, їх збереження і видачу за першою вимогою вкладника.
Ці положення узгоджуються з наведеними вище положеннями Конституції України , а також частиною другою статті 3 Основного Закону , відповідно до якої права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до цивільного законодавства України одним із способів захисту права власності вкладників є відновлення становища, яке існувало до порушення цього права.
У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 7, 8 Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" , за конституційним зверненням ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інших громадян щодо офіційного тлумачення положень статей 22 , 41 , 64 Конституції України (справа про заощадження громадян) від 10 жовтня 2001 року N 13-рп/2001 зазначено, що Законом України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» встановлено зобов'язання держави перед громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які внаслідок інфляції та інших обставин фактично втратили свої грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, а також в установи Ощадного банку України протягом 1992 - 1994 років, якщо вони перебували на його рахунках не менше одного повного календарного року в період 1992 - 1995 років ( стаття 1 ). Суть цих зобов'язань полягає у збереженні та відновленні реальної вартості зазначених заощаджень громадян шляхом їх одноразової компенсаційної індексації установами Ощадного банку України протягом грудня 1996 року - березня 1997 року, що й було зроблено та засвідчено видачею ощадних книжок вкладникам ( статті 2 , 5 ). Подальша компенсаційна індексація заощаджень громадян відповідно до положень частини другої статті 3 Закону здійснюється під час видачі вкладів.
Відновлення заощаджень громадян шляхом компенсаційної індексації в установах Ощадного банку України означає не тільки поновлення їх реальної вартості, але й право вкладника як власника своїх грошових заощаджень вимагати повернення відновленої і проіндексованої суми цього вкладу.
Відповідно до Конституції України право приватної власності є непорушним (частина четверта статті 41 ). Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
З огляду на ці положення посилання відповідача на відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму, відповідно до якого мають повертатися заощадження вкладників за означений позивачем період, обмежує конституційне право власності позивача, грошові вклади якого відновлені частково, у зв’язку з чим позов в частині стягнення компенсаційної індексації відповідно до індексу інфляції за період з 01.10.1996 року по 31.03.2007 року у розмірі 6 872 грн. 25 коп., як це передбачено статтею 3 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», в редакції, що діяла на час погашення облігації, підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних в розмірі 611 грн. 72 коп. та 4 501 грн. 32 коп. інфляційних за період з 14.04.2007 року по 31.03.2010 року підлягають задоволенню.
Також з відповідача на користь позивача належить стягнути сплачені та документально підтверджені судові витрати в сумі 939 грн. 84 коп.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 88, 209, 212, 213, 215, 224 -233 ЦПК України, Законом України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», ст. 625 ЦК України, суд –
в и р і ш и в :
Позов задовольнити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 6 872 грн. 25 коп. компенсаційної індексації, 611 грн. 72 коп. три проценти річних, 4 501 грн. 32 коп. інфляційних та 939 грн. 84 коп. у повернення сплачених судових витрат, а всього 12 925 грн. 13 коп.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення в порядку ч. 1 ст. 294 ЦПК України.
Суддя