Справа  № 2-7481/10  

 
Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И  

10 листопада 2010 року                                

Деснянський районний суд м. Чернігова  

у складі судді Логвіної Т.В.  

при секретарі Колос А.В.,  

за  участю  представника позивача,  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду  в м. Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про розірвання кредитного договору та припинення нарахування відсотків з часу розірвання договору,  

в с т а н о в и в :  

    позивач звернулася до суду з позовом до відповідача та просить на підставі статті 652 ЦК України розірвати кредитний договір від 21.07.2008 року, укладений між сторонами, наслідком розірвання договору визначити сплату позивачем на користь відповідача залишку заборгованості в строк до 21.07.2012 року рівними щомісячними платежами та припинити нарахування відсотків за користування кредитними коштами з моменту розірвання кредитного договору. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 21 липня 2008 року між сторонами було укладено договір, відповідно до якого позивач отримала кредит у розмірі 17 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 21.07.2010 року. Після укладення договору та отримання кредитних коштів у позивача значно погіршилося матеріальне становище через виникнення світової фінансової кризи, що є підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК України.  

  В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги і просила суд їх задовольнити.  

  Представник відповідача в судове засідання не з’явився, до його початку надав суду заяву з проханням розглянути справу в його відсутність та письмові заперечення проти позову.  

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.  

Заслухавши пояснення та дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.  

  В судовому засіданні встановлено, що 21 липня 2008 року між сторонами було укладено договір, відповідно до якого позивач отримала кредит у розмірі 17 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 21.07.2010 року.  

  23 квітня 2010 року Деснянським районним судом м. Чернігова було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 21 324 грн. 74 коп. заборгованості за кредитним договором та судових витрат.  

  Відповідно до положень статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.  

Частина 2 зазначеної статті передбачає, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.  

При цьому, як випливає з аналізу зазначеної норми закону, вона підлягає застосуванню лише у тому разі, коли сторони при укладенні договору визначили такі обставини як істотні, при доведеності в судовому засіданні у чому саме обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, змінились і чому зміна таких обставин є істотною, при визначенні того, яким чином виконання договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.  

Таким чином, враховуючи те, що під час укладення договору сторони не визначали обставин, на які посилається позивач та те, що позивачем, у порушення положень процесуального законодавства щодо обов'язку доказування, в судовому засіданні не доведено того факту, що вона зверталася до відповідача щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, а також того, що сторони у момент укладення договору мали впевненість в тому, що зміна обставин, на які посилається позивач, не настане, а також, враховуючи те, що саме по собі зменшення прибутків позивача не є обставинами, які можна віднести до форс-мажорних, а світова фінансова криза є явищем, яке не відноситься до обставин непереборної сили, що позбавляють позивача виконувати умови укладеного договору, у задоволенні позову належить відмовити.  

Враховуючи вищевикладене,  керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 88, 209,  212, 213, 215  ЦПК України,  суд -  

в и р і ш и в :  

У задоволенні позову відмовити.  

Рішення може бути оскаржене  до апеляційного суду Чернігівської області.  

Апеляційна скарга на рішення  суду подається протягом десяти днів з дня проголошення в порядку ч. 1 ст. 294 ЦПК України.  

Суддя