ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" листопада 2010 р. Справа № 8/8-10-3767
Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,
секретар судового засідання Борисенко В.В.,
за участю представників учасників процесу:
від позивача не з’явився,
від відповідача Прохода Ю.Л.,
розглянув позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства „Селена” про стягнення 9240,00 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.08.2010 р. прийнято позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до розгляду, порушено провадження у справі № 8/8-10-3767, справу призначено до розгляду в засіданні суду на 13.09.2010 р.
За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 13.09.2010 р. розгляд справи відкладено на 27.09.2010 р., у судовому засіданні 27.09.2010 р. оголошено перерву до 06.10.2010 р., у судовому засіданні 06.10.2010 р. розгляд справи відкладено на 25.10.2010 р., у судовому засіданні 25.10.2010 р. оголошено перерву до 10.11.2010 р.
Сторони повідомлені належним чином про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та розписками їхніх представників.
Відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України ухвалою господарського суду Одеської області від 25.10.2010 р. за клопотанням позивача, погодженим з представником відповідача, строк розгляду спору продовжено до 11.11.2010 р.
В судовому засіданні 10.11.2010 р. представником відповідача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату для надання можливості позивачу прийняти участь у судовому засіданні. В задоволенні клопотання судом відмовлено, оскільки 11.11.2010 р. закінчується продовжений строк розгляду справи. Крім того, позивач мав достатньо часу для викладення своєї позиції як в проміжок часу між останніми засіданнями суду, так і на протязі всього розгляду справи по суті.
Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 10.11.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
27.08.2010 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі –ФОП ОСОБА_2Є.) звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Закритого акціонерного товариства „Селена” (далі –ЗАТ „Селена”) 9240,00 грн. матеріальних збитків.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач посилається на положення ст.ст.1166,1172,1192 ЦК України, ст.49 ГК України, ст.10 Закону України „Про підприємництво”, постанову про накладення адміністративного стягнення від 03.06.2010 р. № 02-000047, зміст актів Державної інспекції захисту рослин Біляївського району від 14.05.2010 р. № 13, від 25.05.2010 р. б/н, результати аналізів від 21.05.2010 р. № 69, проведених Одеською прикордонною державною контрольно-токсикологічною лабораторією, та вказує, що робітниками ЗАТ „Селена” з дельтаплану оброблено гербіцидом від бур’янів земельні ділянки, якими воно користується. При цьому названий препарат розприскано на землі, що належать ФОП ОСОБА_2, внаслідок чого пошкоджено незастраховані посіви рапсу. Під збитками особа, яка подала позов, розуміє вартість агротехнічних послуг (дискування та культивування ґрунту, посів), замовлених нею та наданих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 на виконання договору від 31.07.2009 р. № 1.
Відповідач у відзиві від 10.09.2010 р. та письмових поясненнях від 27.09.2010 р. просить у задоволенні позову відмовити повністю, зазначаючи про те, що:
- ст.10 Закону України „Про підприємництво”, на яку посилається позивач, втратила чинність після набрання чинності ГК України;
- витрати, на відшкодуванні яких наполягає позивач, не є збитками в розумінні ст.22 ЦК України;
- ФОП ОСОБА_2 не надано доказів проведення розрахунків за договором від 31.07.2010 р. № 1;
- результати аналізів від 21.05.2010 р. № 69 не містять відомостей стосовно наявності взаємозв’язку між залишками гербіцидів у досліджених рослинах та діяльністю відповідача;
- не є належним доказом завдання збитків акт Державної інспекції захисту рослин Біляївського району від 14.05.2010 р. № 13, оскільки в ньому відсутній висновок щодо того, що пригнічений стан рослин спричинений дією гербіцидів. Окрім цього, вказаний акт не враховує встановлений в додатковому акті від 14.05.2010 р. головним державним інспектором Державної інспекції захисту рослин Біляївського району факт повного враження посівів ФОП ОСОБА_2 шкідниками, які насправді й стали причиною загибелі рослин, що підтверджується актом від 10.06.2010 р., складеним за участю головного державного інспектора Державної інспекції захисту рослин Біляївського району, представника головного управління агропромислового розвитку, землевпорядника Кагарлицької сільської ради, заступника директора ЗАТ „Селена”, результатами обстеження від 14.06.2010 р., проведеного спеціалістом з фітопатології та ентомології Селекційно-генетичного інституту –Національного центру насіннєзнавства і сортовивчення Національної академії аграрних наук;
- висновок в акті Державної інспекції захисту рослин Біляївського району від 25.05.2010 р. б/н стосовно притягнення до адміністративної відповідальності працівника ЗАТ „Селена”, який здійснював розприскування хімікатів, не має прийматися до уваги, т.я. постанову про накладення адміністративного стягнення від 03.06.2010 р. № 02-000047 скасовано в установленому порядку 17.06.2010 р.
В поясненнях, наданих 04.10.2010 р. та 06.10.2010 р., ФОП ОСОБА_2 відзначає, що про оформлення додаткового акту від 14.05.2010 р. йому не відомо. При цьому додатковий акт не може підтверджувати погіршення стану рослин через їхнє враження шкідниками тому, що економічний поріг шкодочинності в додатковому акті не досліджувався. Також позивач пояснив, що результати аналізів від 21.05.2010 р. № 69 свідчать про те, що гербіцид, виявлений в ході аналізів, для рослин рапсу дуже шкідливий, проте для зернових культур ніякої небезпеки не становить. Крім того, в цих же поясненнях підприємець підкреслив, що роботі комісії 25.05.2010 р. приймав участь представник ЗАТ „Селена”, який від підписання акту відмовився, в той час як його 10.06.2010 р. та 14.10.2010 р. для дослідження стану належних йому посів не запрошено, чим не надано можливості викласти власні міркування, зокрема, відносно збільшення кількості шкідників у зв’язку з нездійсненням боротьби з ними, в якій після загибелі посівів доцільності не було. До того ж обстеження посівів 14.06.2010 р. спеціалістами Селекційно-генетичного інституту –Національного центру насіннєзнавства і сортовивчення Національної академії аграрних наук не можна вважати проведеним об’єктивно, оскільки співробітники названого інституту є засновниками ЗАТ „Селена”.
06.10.2010 р. відповідачем надано письмові пояснення, згідно яких матеріали справи не містять доказів обробки орендованої ним земельної ділянки із застуванням сільськогосподарської авіації, т.я. остання під час розприскування гербіцидів не використовувалась. В додатках до пояснень наявні фотографії, які надані з метою візуального встановлення ураження полів позивача шкідниками.
25.10.2010 р. ЗАТ „Селена” доповнило позицію доводами наступного змісту:
- присутність власника або користувача земельної ділянки при складанні акту виявлення пошкодження, погіршення стану рослин, на якій наполягає позивач, не передбачена діючим українським законодавством, у т.ч. Законом України „Про захист рослин” та положеннями про державні органи, уповноважені здійснювати функції по складанню відповідних актів;
- пошкодження посівів ФОП ОСОБА_2 виникли не з вини відповідача, а внаслідок впливу на рослини шкідників, які були особливо активними в період загибелі посівів рапсу, в зв’язку з чим боротьба з ними мала нести обов’язковий характер, про що свідчать виписки з посібника „Озимий ріпак в степу України”, лист професора Одеського державного аграрного університету від 23.10.2003 р. б/н, довідка Управління агропромислового розвитку Біляївської районної державної адміністрації від 25.10.2010 р. № 01-03-577.
В судовому засіданні 27.09.2010 р. та 25.10.2010 р. Кагарлицький сільський голова Вишневський І.І. та начальник Державної інспекції захисту рослин Біляївського району Тіосса Т.В. відповідно надали усні пояснення в порядку ст.30 ГПК України.
Так, Кагарлицький сільський голова Вишневський І.І. в повному обсязі підтвердив обставини, викладені в первісній редакції позовних вимог, проте будь-яких письмових документів в обґрунтування своїх доводів не надав, пославшись на відсутність у нього об’єктивної можливості оформлювати докази порушення законодавства в сфері захисту рослин.
В свою чергу начальник Державної інспекції захисту рослин Біляївського району Тіосса Т.В. пояснила, що нею дійсно складались акти, на які вказують сторони. Текст усіх актів відповідає фактичним обставинам, встановленим у процесі перевірок, як в частині пригніченого стану рослин в результаті дії гербіциду, так і в частині знаходження на досліджених за її участі посівах чисельних шкідників. Також Тіосса Т.В. зазначила, що на її переконання загибель врожаю, засіяного позивачем, спричинена дією хімічної речовини, яку розприскував відповідач. Однак і шкідники могли призвести до таких наслідків, т.я. фітосанітарна ситуація дійсно була досить складна. Власне бачення проблеми начальник Державної інспекції захисту рослин Біляївського району виклала в протоколі від 03.06.2010 р. № 02-000047 про накладення адміністративного стягнення на працівника ЗАТ „Селена”, яку скасовано у зв’язку з порушенням порядку відбору проб.
08.11.2010 р. на адресу господарського суду надійшли письмові пояснення представника ЗАТ „Селена”, в яких прокоментовано виступ у судовому засіданні начальника Державної інспекції захисту рослин Біляївського району Тіосса Т.В.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників учасників процесу, перевіривши обґрунтованість доводів учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного:
Як зазначено вище, підставою заявлення позовних вимог у рамках провадження у даній справі є завдання винними діями ЗАТ „Селена” збитків ФОП ОСОБА_2 у вигляді вартості агротехнічних послуг, замовлених ним та наданих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 на виконання договору від 31.07.2009 р. № 1, що підтверджується актами приймання-передачі послуг та актом звірки розрахунків. В якості правового обґрунтування вимог позивач посилається на приписи ЦК України.
Частинами 1,2 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Необхідно відзначити, що притягнення особи до цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків можливе за наявності складу правопорушення, а саме: збитків (шкоди); неправомірної поведінки заподіювача шкоди; причинного зв’язку між неправомірною поведінкою та шкодою; вини заподіювача шкоди. Відсутність одного з названих чинників унеможливлює стягнення збитків.
Визначення першого елементу названого складу правопорушення, тобто збитків, наведені у ч.5 ст.225 ГК України та у ч.2 ст.22 ЦК України, не є тотожними.
Згідно з ч.2 ст.22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За правилами ч.1 ст.225 ГК України збитками є: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Таким чином, ГК України встановлює особливості відшкодування збитків в господарських відносинах. ЦК України включає до складу збитків не тільки витрати, які особа зробила, а і ті, що вона мусить зробити для відновлення свого порушеного права, натомість ГК України включає до складу збитків лише витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків, тому у господарських відносинах витрати, які особа мусить зробити в майбутньому, до складу збитків не включаються.
Аналогічна позиція міститься в п.41 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” від 07.04.2008 р. № 01-8/211.
Враховуючи викладене, суб’єктний склад сторін та зміст правовідносин, які свідчать про необхідність застосування при вирішенні спору положень ГК України, те, що матеріали справи не містять доказів оплати ФОП ОСОБА_2 вартості послуг, наданих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, з чим погодився в судових засіданнях позивач, зазначивши про існування в нього заборгованості за договором від 31.07.2009 р. № 1 у сумі ціни позову, господарський суд Одеської області дійшов висновку, що понесення особою, яка подала позов, витрат на посів рапсу в сумі 9240,00 грн., а, отже, завдання їй збитків у розумінні ГК України не доведено, в зв’язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
Окремо господарський суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на те, що;
- решта елементів складу правопорушення (неправомірна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв’язок між неправомірною поведінкою та шкодою, вина заподіювача шкоди) дослідженню не підлягають, т.я. є похідними від наявності збитків, завдання яких документально матеріалами справи не підтверджується;
- в разі, якщо ФОП ОСОБА_2 в подальшому сплатить вартість наданих йому агротехнічних робіт, та знову звернеться до господарського суду із позовом про стягнення збитків, встановлення фактів по даній справі згідно ч.2 ст.35 ГПК України може мати преюдиціальне значення для вирішення іншого спору, що призведе до певної нерівності сторін ще до початку розгляду справи.
Керуючись ст.ст.33,34,38,43,82-85 ГПК України, вирішив:
У позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повний текст рішення підписано 12.11.2010 р.
Суддя