ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"05" листопада 2007 р. | Справа № 14/12/239-н |
За позовом Прокуратури Хмельницької області м. Хмельницький.
до 1. Красилівської районної державної адміністрації м. Красилів.
2. Національної акціонерної страхової компанії “Оранта” в особі Красилівського районного відділення м. Красилів.
3. Красилівської районної ради м. Красилів.
Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача -Фонд державного майна України
Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача –прокуратура Красилівського району.
про визнання недійсними свідоцтва про право власності на 1/2 на адмінбудівлі з підвалом і Ѕ гаражу по вул. Театральній, 4-а в м. Красикові від 14.09.1999р., державного акту на право постійного користування землею від 29.03.1994року, правочинів, оформлених як акти прийому-передачі вказаної будівлі від 26.10.1993року та від 11.06.2001року, визнання права оперативного управління на адмінбудівлю і гараж по вул. Театральній, 4-а в м. Красилові та зобов’язання повернути позивачу вказане приміщення.
Суддя Гладюк Ю.В.
Представників сторін:
від позивача: Котик І.О. –за довіреністю
від відповідача 1: Процюк Ю.А.–за довіреністю
від відповідача 2: Кучерявий І.А. –за довіреністю
від відповідача 3: не з’явився
третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача –не з’явився
третя особа без самостійних вимог на стороні позивача – Котік І.О.- представник за довіреністю.
з перервою в судовому засіданні
Суть спору: В грудні 2004 року Прокуратура Хмельницької області звернулася з позовом до Національної акціонерної страхової компанії “Оранта” в особі Красилівського районного відділення та до Красилівської районної ради в якому просить (з врахуванням уточнення позовних вимог) визнати недійсним свідоцтво про право власності на 1/2 адмінбудівлі з підвалом і Ѕ гаражу по вул. Театральній, 4-а в м. Красикові від 14.09.1999р., а також державний акт на право постійного користування землею від 29.03.1994року, правочин, оформлений як акти прийому-передачі вказаної будівлі від 26.10.1993року та від 11.06.2001року. Крім того визнати право
оперативного управління на адмінбудівлю і гараж по вул. Театральній, 4-а в м. Красилові та зобов’язати повернути позивачу вказане приміщення.
Обгрунтовуючи позовні вимоги прокуратура зазначає, що згідно з Конституцією України та Законом України "Про прокуратуру", прокуратура України є державним органом, який фінансується за рахунок коштів державного бюджету.
За ст. 32 Закону України "Про власність," суб'єктом права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної Ради України, а ст.ст. 39,33 Закону передбачено, що майно, яке є державною власністю і закріплене за державною установою (організацією), яка перебуває на державному бюджеті, належить їй на праві оперативного управління. Ці органи здійснюють контроль за ефективністю використання і схоронністю довіреного їм державного майна та інші правомочності відповідно до законодавчих актів України.
Стаття 48 п.5 згаданого Закону визначила, що положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка володіє майном на праві оперативного управління. Вказаний закон не визнаний таким, що втратив силу ні прикінцевими положеннями Цивільного кодексу, ні іншими нормативними актами і не протирічить Кодексу та Конституції України.
Відповідно до ст. 326 ЦК України, майно, що є у державній власності, належить державі Україна. Від її імені здійснюють право власності органи державної влади. Таким органом щодо спірного майна, як уже зазначалось, є Верховна Рада України, яка в порядку ст.ст. 387,393 ЦК України вправі вимагати скасування виданих НАСК "Оранта" свідоцтва про право власності та державного акта на земельну ділянку. Але й прокуратура області в межах оперативного управління державним майном, яке знаходиться у неї на балансі, не тільки вправі, а й зобов'язана вжити передбачених законом заходів по збереженню його від будь-чиїх зазіхань. Ставлячи питання про скасування вищевказаних правових актів та поновлення порушених прав на оперативне управління державним майном, прокуратура області діє відповідно до вищезазначеного законодавства та покладених на неї обов'язків.
Як зазначено в позові, за усною згодою колишнього керівництва прокуратури області перший поверх безоплатно займає Красилівське райвідділення НАСК "Оранта". Такий договір не відповідав вимогам ст.ст. 257,325 ЦК України (1960 р.) щодо форми і строків його дії. Договір дольового будівництва між сторонами не укладався, а тому про будь-яку спільну власність мова не може йти. Доводи відповідача про фінансування ним будівництва прокуратури не підтверджені належними доказами. Таким чином, правові підстави для тривалого безоплатного користування будівлями компанією "Оранта" були відсутні.
З метою недобросовісного заволодіння державним майном відповідач вдався до хитрощів. При цьому використовувалась службова недбалість окремих посадових осіб, що підтверджено змістом підписаних ними документів. Зокрема, 26.10.1993 року відповідачем разом з колишнім прокурором Красилівського району підписано акт прийому-передачі на баланс відповідача 1\2 частини адмінбудинку і гаража. В акті безпідставно вказано, що будівництво велося обома організаціями з рівною дольовою участю. Тим часом в інвентарній справі райвідділення НАСК „Оранта" наявні правоустановчі документи, за якими забудовником за рахунок державних капіталовкладень значиться прокуратура Хмельницької області, а не Красилівського району.
Позивачем також подано копію рішення райвиконкому про відведення землі під будівництво, проект прив'язки будівель, зведений кошторис будівництва, в яких попередник НАСК "Оранта" не згадується. Документів про зворотне відповідач суду
не надав. Отже, для кооперування в будівництві не було і правових підстав, а укладений прокуратурою Красилівського району правочин по передачі будівель без дозволу і повноважень прокуратури області чи іншого правомочного органу на підставі ст. 227 ЦК України підлягає визнанню недійсним.
29.03.1994 року в Красилівській райраді відповідач одержав державний акт на право користування 0,078 га землі, виділеної під будівництво прокуратури, а 14.09.1999 року в райдержадміністрації - свідоцтво про право власності на 1/2 адмінбудинку і гаража. З цих питань теж претензії до прокуратури області не пред'являлись, згода на отримання документів не запитувалась, інформація про них прокуратурі не надсилалась і звернення до суду не було. Реквізити документів свідчать про явну їх незаконність.
Згідно ст. 331 п.2 ЦК України, забудова є підставою для набуття права власності на будівлю. Оскільки з виданого свідоцтва випливає, що будівництво велося спільно, то відповідно до п. 4.1 Інструкції "Про порядок державної реєстрації права власності...." райдержадміністрація могла видати дане свідоцтво компанії "Оранта" лише при наявності у неї договору про дольове будівництво. Як уже вказувалось, такого договору суду теж не пред'явлено. З вищенаведених та зазначених у позовній заяві мотивів свідоцтво і акт підлягають визнанню недійсними. Норми Цивільного ( 2003 р.) та Земельного (2001 р.) кодексів не роблять дані акти легітимними. Набувальна давність ( ст. 344 ЦК і ст. 119 ЗК) в цьому випадку не може бути застосована, тому що вона поширюється на добросовісних володільців майна, які не мають на нього необхідних документів. НАСК "Оранта" має документи власника майна і користувача землею, які не відповідають закону, і на підставі ст. 393 п. 1 ЦК України підлягають скасуванню.
11.06.2001 року відповідач одержав у власність від Фонду держмайна України весь адмінбудинок по вул. Театральній, 4а в м. Красилові, про що лише в суд пред'явив акт прийому-передачі, приховавши правові підстави його появи. Як встановлено, перевіркою прокуратури, підставою для даного акта послужив інвентаризаційний опис основних засобів Красилівського відділення "Оранти" станом на 01.07.1994 року, в якому під інвентарним № 24 значиться " будинок вартістю 80332252 крб.
На підставі ст. 229 ЦК України правочин, оформлений актом прийому-передачі будинку слід визнати недійсним, як вчинений внаслідок істотної помилки з боку Фонду щодо прав і обов'язків сторін.
Характер дій НАСК "Оранта", і зміст вищевказаних документів дають підстави вважати її недобросовісним володільцем, який згідно ст. 400 ЦК України зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна.
З наведених підстав прокуратура області вимагає скасування зазначених правових актів і витребування у відповідача державного майна.
Посилання представника НАСК "Оранта" на пропуск строку позовної давності по справі базується не на законі, оскільки ним не подано жодних доказів, про те що прокуратурі області було відомо про існування оспорюваних правових актів. До того ж згідно ст. 268 п.4 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги власника, або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади або місцевого самоврядування, яким порушено його право власності.
Крім того, позивач вважає, що акт від 26.10. 1993 року про безоплатну передачу відповідачу на баланс будівлі прокуратури і гаража, акт № 284 від 11.06.2001 року, за яким Фонд державного майна України передав у власність НАСК "Оранта" будинок в м. Красилові по вул. Театральній, 4-а вартістю 80332252 крб. (станом на 01.07.1994 р.) є правочинами і доповнючи позовні вимоги в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України просить визнати їх недійсними.
Красилівська районна рада свого представника в судове засідання не направила, надіслала лист в якому просить розгляд справи проводити без участі її представника.
Красилівської райдержадміністрації відзив на позов не подала, її представник в судовому засіданні позов визнав в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності на 1/2 на адмінбудівлі з підвалом і Ѕ гаражу по вул. Театральній, 4-а в м. Красикові від 14.09.1999р. Проти решти вимог заперечував.
Національна акціонерна страхової компанії “Оранта” в особі Красилівського районного відділення у відзиві на позов та її представник в судовому засіданні позов не визнає, зазначає, що фінансування будівництва адмінбудівлі за адресою: м. Красилів, вул. Театральна, 2а (нині 4-а) велося на підставі дольової участі прокуратури та Укрдержстраху (який на той момент перебував у державній власності, а пізніше, в процесі корпоратизації шляхом перетворення Української державної комерційної організації у відкрите акціонерне товариство НАСК “Оранта” з колективною формою власності). Крім того в поданому доповненні до відзиву звертає увагу суду на те, що у зв’язку з прийняттям Закону України „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Цивільного кодексу України” від 27.04.2007 № 997, Закон України „Про власність” втратив свою чинність, тобто посилання позивача на ст. 48 п. 5, згідно якої положення щодо захисту права власності поширюються також на особу яка володіє майном на праві оперативного управління не може бути прийнятим до уваги, тобто застосовується положення ст. 386 Цивільного кодексу України згідно з яким положення щодо захисту права власності поширюються тільки на власника.
Також втратила свою чинність ст. 32 Закону України „Про власність”, а застосовується положення п. 2 ст. 326 ЦК України, де зазначено, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідні органи державної влади, а оскільки згідно Декрету Кабінету Міністрів України „Про управління майном, що є у загальнодержавній власності” від 15.12.1992 р. № 8-92, який діяв на момент передачі спірного майна у власність Компанії, та Закону України „Про управління об'єктами державної власності” від 21.09.2006 р. № 185 управління та розпорядження майном державної власності здійснює Кабінет Міністрів України, а підприємствами, які знаходяться в процесі приватизації - Фонд державного майна України, відповідно до Закону України „Про приватизацію державного майна”. Тобто власниками можуть виступати саме ці органи.
З вище зазначеного випливає, що на позивача не поширюється дія ст. 268 п.4 (вимоги на які позовна давність не поширюється), тому позовні вимоги прокуратури Хмельницької області до НАСК „Оранта” є неправомірними та безпідставними.
Крім того поновлення права оперативного управління позивача на спірне приміщення є неможливим з наступних причин:
1. В ч. 3 ст. 52 Закону України „Про прокуратуру” від 05.11.1991 р. № 1789 вказано, що місцеві Ради народних депутатів, їх виконавчі органи забезпечують розташовані на їх території органи прокуратури відповідними службовими приміщеннями на умовах оренди, тобто з наведеного випливає, що органи прокуратуру забезпечуються службовими приміщеннями тільки на умовах оренди.
2. Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Тобто з вищевказаного випливає, що правом оперативного управління наділені, тільки, суб'єкти господарювання для здійснення некомерційної діяльності. Відповідно до ч. 3 ст. 52 Господарського кодексу України не можуть здійснювати некомерційну господарську діяльність органи
державної влади, органи місцевого самоврядування. їх посадові особи.
тобто позивач не може мати приміщення на праві оперативного управління, а отже не зрозуміло за захистом якого права він звернувся до суду.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
Рішенням виконавчого комітету Красилівської районної Ради депутатів трудящих №65 від 28.02.1973року було виділено земельну ділянку по вул.Театральній, 2-А в м.Красилові для будівництва будинку прокуратури відповідно до акту вибору земельної ділянки від 27.02.1973року.
В 1973 році Хмельницьким обласним відділом Республіканського проектного інституту “Укржилремпроет” розроблено проект прив’язки типового проекту 264-23-7 адмінбудівлі райпрокуратури в м. Красилів.
Актом державної комісії від 26.12.1974року, затвердженого рішенням виконавчого комітету Красилівської районної Ради депутатів трудящих №280 від 27.12.1974року прийнято збудовану будівлю прокуратури в м.Красилові, 2-А ( нині №4-А0 площею 223,4 кв.м., кошторисною вартістю 78,97 тис.руб. та гараж на два автомобілі, кошторисною вартістю 2,75 тис.руб.
Відповідно до вказаного акту і рішення , будівництво велось за рахунок державних капіталовкладень, забудовником виступав госпфінвідділ прокуратури Хмельницької області.
Прийняті будівлі були взяті на баланс прокуратурою Хмельницької області.
26.10.1993 року відповідачем (НАСК “Оранта”) разом з колишнім прокурором Красилівського району підписано акт безкоштовної передачі на баланс відповідача (НАСК”Оранта) першого поверху адмінбудинку з підвалом і 1/2гаража. В акті зазначено, що підставою такої передачі є те, що будівництво адмінбудинку проводилось в 1974 році при рівній дольовій участі двох організацій, а документація повністю оформлена на прокуратуру району.
29.03.1994 року в Красилівській райраді НАСК”Оранта” одержала державний акт на право постійного користування 0,078 га землі. Підставою зазначено рішення районної Ради.
14.09.1999 року в райдержадміністрації - свідоцтво про право власності на 1/2 адмінбудинку і гаража. В свідоцтві вказано, що воно видано Красилівською районною Радою, про те скріплено печаткою райдержадміністрації.
11.06.2001 року Фонду держмайна України весь адмінбудинок по вул. Театральній, 4а в м. Красилові по акту приймання –передачі було передано у власність НАСК”Оранта”. Відповідно до пояснень Фонду вказану передачу було здійснено на підставі інвентаризаційних описів.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та давши їм оцінку в сукупності, судом враховується наступне.
НАСК “Оранта” була створена у відповідності до Указу Президента України від 15.06.93 “Про корпоратизацію підприємств” та постанови Кабінету Міністрів України № 709 від 07.09.93 внаслідок корпоратизації Української державної страхової комерційної організації, тобто шляхом перетворення у ВАТ, що оформлено наказами ФДМУ від 15.10.93 № 442 та від 15.12.93 № 51-АТ.
Оскаржуваний акт прийому-передачі від 11.06.2001року складено та підписано уповноваженими представниками Фонду Держмайна та НАСК „ОРАНТА” на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.93 № 709 та вищезазначених наказів ФДМУ з метою формування статутного фонду Компанії за рахунок внесків засновника, яким згідно з п.1.1 Статуту НАСК “Оранта” є Фонд державного майна України, а згідно п. 3.6 цього Статуту Компанія є власником майна, переданого йому засновником.
В даному випадку акт прийому-передачі не має ознак угоди в розумінні ст. 41 ЦК УРСР. Він є похідним від актів компетентних державних органів і сам по собі не породжує юридичних наслідків. Тому враховуючи, що він не регулює суспільні відносини і не має обов’язкового характеру, вимога про визнання недійсним акту № 284 від 11.06.2001р. не підлягає розгляду в господарських судах, згідно ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, тобто через непідвідомчість.
Те ж стосується акту передачі від 26.10.1993року, який позивач також необґрунтовано вважає угодою.
Вирішуючи решту позовних вимог суд виходить з того, що вони взаємопов’язані з позовними вимогами про визнання недійсними акту прийому-передачі нерухомого майна від 11.06.2001р. № 284. Тому задоволенню вони не підлягають.
Крім того судом враховується і те, що Декларацією про державний суверенітет України, яка була прийнята Верховною Радою Української РСР 16.07.1990 року було проголошено, що весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України, є власністю її народу , матеріальною основою суверенітету Республіки.
Постановою Верховної Ради України “Про припинення повноважень Прокуратури Української РСР і колегії Прокуратури Української РСР” від 04.09.1991 припинено повноваження прокурора Української РСР та колегії Прокуратури Української РСР.
Відповідно до статті 4 Закону України “Про правонаступництво України” від 12.09.1991 органи державної влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.
Пунктом 5 постанови Верховної Ради України “Про введення в дію Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 Кабінету Міністрів доручено забезпечити органи прокуратури необхідними службовими приміщеннями, матеріально-технічними засобами.
Отже органи прокуратури України є новоствореними і не є правонаступником органів прокуратури СРСР.
Позивач не надав суду доказів, що підтверджують передачу йому приміщення по вул. Театральній, 4-а в м. Красилові в користування після припинення повноважень прокуратури Української РСР.
На момент прийому-передачі майно знаходилось у державній власності та передав його другому відповідачеві компетентний орган.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 1, 12, 32, 33, 34, 44, 49, п. п. 1 ст. 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
в и р і ш и в :
Провадження у справі в частині визнання недійсними правочинів, оформлених актами прийому-передачі будівлі від 26.10.1993року та від 11.06.2001року по вул. Театральній, 4-а в м. Красилові припинити, а в решті позову відмовити.
Суддя Ю.В. Гладюк