АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

  УХВАЛА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  03 березня  2010 року                                                                      м. Чернівці  

  Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:  

головуючого Яремка В.В.  

суддів: Кулянди М.І., Височанської Н.К.  

при секретарі Тодоряку Г.Д.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на автомобіль   за апеляційною скаргою   ОСОБА_1 на заочне рішення Кіцманського районного суду від 16 листопада 2009 року,  

  встановила:  

  У серпні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на автомобіль, який вона придбала  за договором купівлі-продажу від 17 листопада 2007 року.  

Посилалась на те, що їй стало відомо, що вказаний автомобіль був незаконно переміщений через кордон України, за що вироком Кельменецького районного суду Чернівецької області від 29 квітня 2009 року  ОСОБА_2 було засуджено за ст.ст. 201. ч. 2, 212 ч.2 КК України і спірний автомобіль як предмет контрабанди конфісковано в дохід держави.  

Просила визнати її добросовісним набувачем автомобіля марки “PORSHE CAYENNE” 2005 року виготовлення та визнати за нею право власності на зазначений автомобіль.  

Заочним рішенням Кіцманського районного суду від 16 листопада 2009 року у задоволені позову відмовлено.  

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати її добросовісним набувачем та визнати право власності на автомобіль.  

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норми матеріального права, порушення норм процесуального права.  

Колегія суддів перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши представника позивачки, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.  

Як встановлено судом першої інстанції позивачка 17 листопада 2007 року відповідно до договору купівлі - продажу транспортного засобу НОМЕР_3 посвідченого Українською товарною біржею в м. Самбір Львівської області, придбала у ОСОБА_3 автомобіль марки  «PORSHE CAYENNE», 2005 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. В цей же день автомобіль був знятий з обліку Самбірським МРЕВ ДАІ МВС України, а 21 листопада 2007 року  зареєстрований в УДАІ  ГУ  МВС  України в м. Києві на ім’я позивачки  та виданий новий реєстраційний номер НОМЕР_2.  

Статтею 328 ЦК України визначені підстави набуття права власності, а саме: право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.  

Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції вийшов за межі її позовних вимог і постановив рішення згідно якого, визнавши її добросовісним набувачем, прийшов до висновку, що вона повинна бути позбавлена права власності на підставі вироку суду відносно громадянки ОСОБА_2 спростовується мотивувальною частиною рішення суду першої інстанції.  

Зокрема, суд зазначив, що згідно вироку Кельменецького  районного  суду  від 29 квітня 2009 року спірний автомобіль визнано речовим доказом у справі і таким, що як предмет контрабанди підлягає конфіскації в дохід держави, а тому вимоги позивачки щодо того, що вона є добросовісним набувачем зазначеного автомобіля за таких обставин є необґрунтованими і не мають правового значення.  

Крім того, судом зазначено, що відповідно до ч.2 ст. 321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановленому законом, а отже зазначений вище вирок суду, що передбачає конфіскацію майна може бути підставою для примусового позбавлення права власності.  

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України  кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.  

Апелянт зазначає, що метою її звернення до суду з позовом було підтвердження правомірності та добросовісності набуття права власності нею на спірний автомобіль.  

Позов заявлено позивачкою з підстав ст. 388 ЦК України.  

Зазначена норма дає підстави добросовісному набувачу захищати своє право від претензій власника, який має право витребувати майно від набувача.  

Проте  у даній  справі  до  ОСОБА_1 не заявляються вимоги про витребування з її володіння спірного майна.  

Таким чином, обраний позивачкою спосіб захисту її порушеного права не передбачений законом і не відновлює порушене право позивачки.  

За наявності вироку Кельменецького районного суду від 29 квітня 2009 року,яким спірний автомобіль конфісковано в дохід держави, і який позивачка вважає своєю власністю, захист права власності ОСОБА_1 можливий шляхом заявлення позову про звільнення майна з під арешту або про відшкодування шкоди.  

Проте  таких позовних вимог позивачка у даній справі не заявляла.  

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про безпідставність вимог позивачки є по суті правильним, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.  

  Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів  

  ухвалила:  

  Апеляційну скаргу   ОСОБА_1 відхилити   .  

Заочне рішення Кіцманського районного суду від 16 листопада 2009 року   залишити без змін.  

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.  

    Головуючий /підпис/  

    Судді: /підписи/  

    З оригіналом згідно