АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

РІШЕННЯ  

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

16 вересня 2010 року     м. Чернівці  

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:  

Головуючого Кулянди М.І.  

  суддів: Галичанського А.Д., Чупікової В.В.  

  секретар Цимбал Ю.Ю.      

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на частку земельної ділянки, визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 07 червня 2010 року,  

  в с т а н о в и л а :  

    У  2009 році ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2   , ОСОБА_3 про визнання права власності на частку земельної ділянки, визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю. Посилалася на те, що 23 вересня 1998 року було розірвано шлюб між нею та відповідачем. У 2000 році вона звернулася до суду про поділ спільного майна. Відповідно до мирової угоди, затвердженої ухвалою Ленінського районного суду  м.Черніві від 31 травня 2000 року, їй було виділено у власність 62/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться по вул.. Луковецькій № 9 у м.Чернівці, а відповідачу було виділено у власність 38/10 часток цього будинку. У 2008 році їй стало відомо, що відповідач приватизував земельну ділянку площею 0,05 га призначену для обслуговування житлового будинку, яка розташована по вул.Луковецькій № 9 у м.Чернівці.  

  Просила визнати за нею право власності на 62/100 частки цієї земельної ділянки, визнати незаконним державний акт на право приватної власності на спірну земельну ділянку, виданий Чернівецької міською радою 26 грудня 2000 року, визнання частково недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, укладеного 5 жовтня 2009 року між відповідачем та ОСОБА_3  

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 7 червня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.  

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 07 червня 2010 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.  

Вважає рішення суду незаконним, та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального права, не погоджується з висновками суду.  

Вказує, що суд безпідставно не взяв до уваги той факт, що на момент приватизації земельної ділянки апелянт на законних підставах була співвласником нерухомого майна та користувалась прилеглою  земельною ділянкою. Час, коли це майно було поділено і зареєстрована мирова угода, не має юридичного значення, оскільки вона стала співвласницею майна та співкористувачем земельної ділянки з моменту підписання договору купівлі-продажу частки домоволодіння – з 16.01.1992 року, а не 09.04.2010 року, як це визначив суд.  

Вважає, що оскільки земельна ділянка передавалсь у приватну власність для обслуговування будинковолодіння, співвласником якого є і вона, тому за нею має бути визнане право власності на 62/100 частки земельної ділянки, площею 0,05 га, розташованої за адресою по вул.Луковецька, 9 в м.Чернівці, для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд.  

Колегія суддів, заслухавши доповідача про зміст оскаржуваного рішення, мотиви апеляційної скарги, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.  

Відмовляючи з задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що після розподілу житлового будинку між   ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позивачці присуджено 62/100 частки квартири АДРЕСА_1, а саме незавершену будівництвом та не введену в експлуатацію частину будинку, яка станом на 23.10.2007 року перебувала в стадії готовності 65%. А статтею 30 ЗК України (в редакції 1992 року) врегульовано перехід права користування змельною ділянкою при переході права власності на будівлю, яка завершена будівництвом і здана в експлуатацію, в той час коли ОСОБА_1 зареєструвала своє право власності на 62/100 частки будинку лише 09.04.2010 року. Також суд виходив з того, що протягом дії Земельного кодексу України в редакції 1992 року, в період часу з 31.05.2000 року до набрання чинності Земельним кодексом України 01.01.2002 року, позивачка не зареєструвала належним чином своє право власності на незавершене будівництво та не звернулася з відповідною заявою до органу приватизації про визнання за нею права власності на спірну земельну ділянку.  

Проте, з такими висновками суду погодитись не можна.  

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 05.09.2000 року рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 665/17 ОСОБА_2 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку по вул.Луковецькій,9 у м.Чернівці площею 0,05 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Вищезазначене рішення позивачкою по справі не оскаржувалося і є чинним. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 видано державний акт на право приватної власності на землю № 6992 від 19.12.2000 року.  

05.10.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу на 62/100 земельної ділянки в розмірі 0,05 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, що знаходяться за вищезазначеною адресою.  

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.  

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав: визнання угоди недійною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування тощо.  

Суд першої інстанції,  відмовляючи позивачці в позові не врахував, що захист прав громадян на земельну ділянку здійснюється шляхом визнання недійсним рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та визнаючи недійсним державний акт на право приватної власності на землю без визнання недійсним рішення, на підставі якого видано державний акт, порушив норми закону.  

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.  

Керуючись ст.ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів,  

  вирішила:  

  Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.  

Рішення Шевченківчського районного суду м. Чернівці від   07 червня   2010 року скасувати.  

В задоволенні позову   ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на частку земельної ділянки, визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю відмовити.  

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку  протягом  двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.  

  Головуючий / підпис /  

Судді: / підписи /  

З оригіналом згідно