АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

  УХВАЛА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  06 жовтня 2010 року     м. Чернівці  

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:  

Головуючого Кулянди М.І.  

  суддів: Половінкіної Н.Ю., Ружило О.А.  

  секретар Цимбал Ю.Ю.          

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, відділення громадянства, паспортної та імміграційної служби Шевченківського РВ УМВС України в Чернівецькій області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 15 червня 2010 року,  

  в с т а н о в и л а :  

  Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 15 червня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 відмовлено.  

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 15 червня 2010 року за невідповідністю висновку суду обставинам справи та ухвалити нове рішення по суті її позовних вимог.  

Вказує, що рішення суду ухвалено всупереч тим доказам, які були встановлені судом.  

Суд дав необ’єктивну оцінку показам свідків.  

Невірними є посилання суду на те, що ОСОБА_2 проживав у квартирі до січня 2010 року, що він усі ці роки сплачував комунальні послуги і те, що апелянт йому чинила перешкоди у проживанні в квартирі.  

Колегія суддів, заслухавши доповідача про зміст оскаржуваного рішення, мотиви апеляційної скарги, осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає  відхиленню, виходячи з наступного.  

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно виходив з того,що відповідач не втрачав зв’язок  з квартирою, проживав в ній до 2007 року і після цього до січня 2010 року, сплачував комунальні платежі, іншого житла, в якому він міг проживати, у нього немає.    

При постановленні рішення судом першої інстанції правильно врахована та обставина, що відповідач ОСОБА_3 лише періодично проживав в дачному будинку, що таке проживання носило тимчасовий характер. Більше того, як зазначено в оспорюваному рішенні, позивачкою не надано доказів, що вказаний будинок є придатний для круглорічного проживання.  

Зазначений висновок суду ґрунтується  на відповідних доказах, яким суд дав належну об’єктивну оцінку.  

Судом встановлено,що позивачка ОСОБА_1 з відповідачем ОСОБА_3 перебувала в зареєстрованому шлюбі з 1982 року до 1988 року. Позивачка та її син ОСОБА_4 зареєстровані та постійно проживають в АДРЕСА_1, яка належить місцевим радам, наймачем квартири є відповідач ОСОБА_3, який також зареєстрований у квартирі,що підтверджується довідкою з КЖРЕП №6 від 21 червня 2007 року.  

Відповідно до ст. 60   ЦПК України   кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Докази, на які посилається позивачка, як на підставу своїх вимог щодо визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право на житлове приміщення у зв’язку з відсутністю в ньому більше шести місяців без поважних причин, матеріали справи не містять.  

Доводи апелянта про те, що відповідач не ніс витрати за договором найму житлового приміщення спростовується абонентськими книжками та квитанціями про сплату комунальних платежів КЖРЕП № 6, Чернівецькій філії ДК «Газ України», водоканалу, Чернівецькому обленерго /а.с. 39-44,50-99/.  

Посилання апелянта на те, що судом не враховано як доказ не проживання ОСОБА_3 у спірній квартирі, акти обстеження від 07 лютого 2007 року та 01 жовтня 2007 року, які складені представниками КЖРЕП №6, спростовується іншими об’єктивними доказами, наявними в матеріалах справи. Крім того,жоден із членів комісії, які ніби – то склали зазначені акти за клопотанням позивачки не викликались та не допитувались в судовому засіданні.  

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.  

Керуючись ст. ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів,  

  ухвалила:  

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.  

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 червня 2010 року залишити без змін.  

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку  протягом  двадцяти днів.  

  Головуючий  

  Судді: