ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
24.04.07 Справа № 5/1633-9/256А
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого - судді Галушко Н.А.
Суддів Юрченко Я.О.
Процик Т.С.
розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Скадовському районі, м. Скадовськ № 345/9/10-041 від 10.02.2007 року (далі ДПІ у Скадовському районі, м. Скадовськ)
на постанову Господарського суду Львівської області від 16.01.2007 року
у справі № 5/1633-9/256А
за позовом: Державного територіально –галузевого об’єднання «Львівська залізниця», м. Львів (далі ДТГО «Львівська залізниця», м. Львів)
до відповідача: ДПІ у Скадовському районі, м. Скадовськ
про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення
за участю представників сторін:
від позивача –Завалишин Ю.О. - представник
від відповідача –не з’явився
Права та обов’язки представнику позивача відповідно до ст.ст. 49, 51 КАС України роз’яснено.
Постановою Господарського суду Львівської області від 16.01.2007 року у справі № 5/1633-9/256А (суддя Мартинюк В.Я.) задоволено позовні вимоги ДТГО «Львівська залізниця», м. Львів: визнано нечинним податкове повідомлення –рішення ДПІ у Скадовському районі № 0000402301/0 від 01.08.2006 року.
Постанова господарського суду першої інстанції мотивована тим, що пансіонат «Галичина»використовує воду для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб, а тому не є платником збору за спеціальне використання водних ресурсів у розумінні п. 7 ст. 30 Водного кодексу України.
ДПІ у Скадовському районі подано апеляційну скаргу № 345/9/10-041 від 10.02.2007 року, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог повністю, посилаючись на те, що господарським судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті постанови порушено норми Водного кодексу України, Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів, затв. Постановою КМУ № 1494 від 16.08.1999 р. та Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:
За результатами комплексної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства пансіонату «Галичина»за період з 01.01.2005 року по 31.03.2006 року, ДПІ у Скадовському районі складено акт перевірки № 31/23/0/11/22735067 від 26.07.2006 року.
На підставі даного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення –рішення № 0000402301/0 від 01.08.2006 року, яким пансіонату «Галичина»- структурному підрозділу ДТГО «Львівська залізниця» визначено суму податкового зобов’язання з плати за спеціальне використання водних ресурсів державного значення в розмірі 982,00 грн., в тому числі 132,00 грн. –основний платіж та 850,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
При проведенні перевірки податковою інспекцією встановлено, що в порушення п. 14 Постанови КМ України від 16.08.1999 року № 1494 «Про затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту»та абз. «б»пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»пансіонат «Галичина»у перевіряємому періоді не розраховував та не подавав до органів державної податкової інспекції розрахунків збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту. А також в порушення п.п. 3, 5, 15 вищенаведеного Порядку не включив до обсягів використаних водних ресурсів обсяг використаної води у розмірі –1268 м. куб., в результаті чого нараховано збору за спеціальне використання водних ресурсів в сумі 132,00 грн.
Як встановлено судом першої інстанції, у відповідності до умов договору № 9 від 14.05.2005 року, Криворізький Технічний Університет забезпечував пансіонат «Галичина»питною водою, що підтверджується, наявними в матеріалах справи рахунками-фактурами (а. с. 55).
У відповідності до ч. 1 ст. 30 Водного кодексу України збір за спеціальне водокористування справляється з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включає збір за використання води водних об’єктів та за скидання забруднюючих речовин.
Згідно ч. 3 ст. 30 даного Кодексу розмір збору за використання води водних об'єктів для потреб, не пов'язаних з вилученням води з водних об'єктів, визначається: для потреб гідроенергетики - на основі нормативів збору, фактичних обсягів води, пропущеної через турбіни, та лімітів використання води (крім гідроакумулюючих електростанцій, які функціонують у комплексі з гідроелектростанціями); для потреб водного транспорту - на основі нормативів збору та часу користування поверхневими водами у звітному періоді; для потреб рибництва - на основі нормативів збору та фактичних обсягів води, необхідної для поповнення ставків під час розведення риби та інших водних живих ресурсів у рибних господарствах.
Крім цього, ч. 7 ст. 30 Водного кодексу України платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни-підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води (первинні водокористувачі) та/або з водозабірних споруд первинних водокористувачів (вторинні водокористувачі), та користуються водами для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.
Отже, Водним кодексом України не передбачено, що платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, які використовують воду для задоволення питних і санітарно –гігієнічних потреб.
Крім цього, пунктом 16 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, визначено, що збір за використання водних ресурсів не справляється, зокрема, за воду, що використовується для задоволення питних і санітарного –гігієнічних потреб населення.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковою інспекцією неправомірно прийнято податкове повідомлення –рішення, оскільки наведенні норми чинного законодавства не передбачають зобов’язання із плати за спеціальне використання водних ресурсів для структурного підрозділу позивача.
Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Скаржником не подано судовій колегії доказів, які б стали підставою для скасування судового рішення.
За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що постанова Господарського суду Львівської області прийнята з дотримання норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 199, 200, 205, 206 КАС України, -
Львівський апеляційний господарський суд У Х В А Л И В:
1. Залишити без змін постанову Господарського суду Львівської області від 16.01.2007 року у даній справі, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку, згідно із ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя Галушко Н.А.
Суддя Процик Т.С.
Суддя Юрченко Я.О.