СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
15 грудня 2008 року Справа № 5020-11/296-12/488
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: Огієнка Олександра Івановича (повноваження перевірені), розпорядження 71 від 19.04.02, директор позашкільного учбового закладу "Севастопольська дитячо-юнацька спортивна школа "Чайка" фізкультурно-спортивного товариства "Україна";
позивача: Крічуна Марка Михайловича, довіреність № б/н від 17.08.08, позашкільний учбовий заклад "Севастопольська дитячо-юнацька спортивна школа "Чайка" фізкультурно-спортивного товариства "Україна";
відповідача: Любарської Ганни Віталіївни, довіреність № б/н від 17.08.08, відкрите акціонерне товариство "Севастопольський морський завод";
відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство технопарку "Корабел";
третьої особи: ОСОБА_2, довіреність № 345 від 29.08.08, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1;
розглянувши апеляційну скаргу позашкільного учбового закладу "Севастопольська дитячо-юнацька спортивна школа "Чайка" фізкультурно-спортивного товариства "Україна" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 06.11.2008 у справі № 5020-11/296-12/488
за позовом позашкільного учбового закладу "Севастопольська дитячо-юнацька спортивна школа "Чайка" фізкультурно-спортивного товариства "Україна" (вул. Костомаровська, 3, Севастополь,99000)
до відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" (вул. Гер. Севастополя, 13, Севастополь, 99001)
товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство технопарка "Корабел" (вул. Гер. Севастополя, 13, Севастополь, 99001)
3-тя особа: суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про визнання недійсним договору про передачу до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство технопарку "Корабел" будівлі школи у відриві від її штатної структури
ВСТАНОВИВ:
Позашкільний учбовий заклад "Севастопольська дитячо - юнацька спортивна школа "Чайка" фізкультурно-спортивного товариства „Україна” звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод", товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство технопарку "Корабел", в якому просив визнати недійсним договір про передачу до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство технопарку "Корабел" будівлі школи у відриві від її штатної структури.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір був укладений з порушенням статті 5 Закону України „Про приватизацію державного майна”, а також позивач зазначав, що відповідачі порушили норми статей 15, 18 Закону України „Про освіту” та положення статті 29 Закону України „Про фізичну культуру і спорт”.
При цьому, позашкільний учбовий заклад "Севастопольська дитячо-юнацька спортивна школа "Чайка" фізкультурно-спортивного товариства "Україна" вимагає визнати недійсним правочин на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 06 листопада 2008 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що позашкільний учбовий заклад "Севастопольська дитячо-юнацька спортивна школа "Чайка" не є стороною спірного договору та не був власником спірного майна на час укладення угоди. Також, суд зазначив, що питання правонаступництва спортивного товариства профспілок спірним договором не порушувалось. Таким чином, в основу рішення покладено головний висновок суду про те, що позивачем не доведено суду порушення його прав. Крім того, рішення мотивовано тим, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав.
На вказаний судовий акт позивачем, позашкільним учбовим закладом "Севастопольська дитячо-юнацька спортивна школа "Чайка" фізкультурно-спортивного товариства "Україна", подана апеляційна скарга, в якій сторона просить скасувати судове рішення від 06 листопада 2008 року, прийняти нове рішення у справі, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права.
Так, позивач вважає, що суд помилково залишив поза увагою факт передачі учбового закладу із власності відкритого акціонерного товариства „Севморзавод" у власність Севастопольській міській раді спортивного товариства профспілок на підставі спільного рішення (договору) від 06-09.12.1996.
Крім того, заявник апеляційної скарги посилається на те, що суд не дослідив питання законності ліквідації організаційно-штатної структури дитячо-юнацької спортивної школи у складі відкритого акціонерного товариства „Севморзавод".
При цьому, позивач вважає необґрунтованим посилання місцевого суду на те, що він може захистити свої права шляхом пред’явлення віндикаційного позову, оскільки обставини справи вказують на неправомірне присвоєння права власності на нерухоме майно відповідачами у справі і, таким чином, витребування майна з чужого незаконного володіння, на думку позивача, у даному випадку неможливо і було б передчасним.
Представники відповідачів та третьої особи у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодились, вважають рішення господарського суду міста Севастополя законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачають.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство технопарку "Корабел" у судове засідання не з'явилось, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалось, про причини неявки суд не повідомило.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство технопарку "Корабел" за наявними документами в матеріалах справи.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга позашкільного учбового закладу "Севастопольська дитячо-юнацька спортивна школа "Чайка" фізкультурно-спортивного товариства "Україна" не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 06-09.12.1996 спільним рішенням (договором) ДП товариства з обмеженою відповідальністю „Корабел" відкритого акціонерного товариства „Севморзавод" та Севастопольської міської ради спортивного товариства профспілок, яке погоджено відкритим акціонерним товариством „Севморзавод", сторони вирішили виключити з 01.12.1996 із структури ДП ООС „Корабел" відкритого акціонерного товариства „Севморзавод" учбово-виховний заклад „Дитячо-юнацька спортивна школа Морзаводу".
Сторони вирішили ввести з 01.12.1996 до структури Севастопольської міської ради спортивного товариства профспілок учбово-виховний заклад дитячо-юнацьку спортивну школу та провести передачу чисельного складу, штатного розпису, фонду заробітної плати, перевід співробітників ДЮСШ згідно із законодавством з 01.12.1996.
Додатковими умовами передбачено, що спільне рішення (договір) дійсне лише у разі передачі матеріальної бази учбово-виховного закладу „Дитячо-юнацька спортивна школа Морзаводу" (будівлі і споруди, майно, яке необхідне для функціонування спортивної школи) в безоплатне користування Севастопольської міської ради спортивного товариства профспілок і набирає сили з дня підписання актів прийому-передачі.
Обставини справи також свідчать про те, що 16.12.1996 між відкритим акціонерним товариством „Севастопольський морський завод" (Орендодавець) і Севастопольською міською радою спортивного товариства профспілок (Орендар) укладено договір № 90/20-336, згідно з яким Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове безоплатне користування:
- будинок фізкультури „Чайка" за адресою: вул. Костомарівська, б. 1, інвентарний № 220148 балансовою вартістю 425921,00 грн.;
- спортивний павільйон „Чемпіон" за адресою: пр. Перемоги, б. 51 А, інвентарний № 022861 балансовою вартістю 44273,00 грн.;
- водногребну базу в Інкермані, інвентарний № 023016 балансовою вартістю 54021,00 грн.,
- спортивно-господарське майно, згідно з доданим переліком по акту приймання-передачі для організації діяльності Дитячо-юнацької спортивної школи.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що передача вказаних об'єктів і майна в оренду не тягне за собою передачі Орендарю права власності на вказане майно Орендодавця.
Таким чином, ці обставини вказують на неспроможність доводів заявника апеляційної скарги про те, що при передачі учбового закладу від відкритого акціонерного товариства „Севморзавод" до Севастопольської міської ради спортивного товариства профспілок відбулася передача прав власності на об’єкт нерухомості.
Крім того, зміст договору № 90/20-336 свідчить про те, що він діє з 16.12.1996 до 31.12.1997, зміни, доповнення до договору, розірвання або пролонгація договору оформлюються у встановленому законодавством порядку за згодою сторін.
15.01.1997 постановою президії Севастопольської міської ради спортивного товариства профспілок (протокол № 5 „Про дитячо-юнацьку спортивну школу Севморзаводу") вирішено:
- затвердити статут дитячо-юнацької спортивної школи Морзаводу у новій редакції, вважати її структурним підрозділом Севастопольської міської ради спортивного товариства профспілок з 16.12.1996;
- зареєструвати в Севастопольській міській раді спортивного товариства профспілок новий статут школи і нове найменування дитячо-юнацької спортивної школи Морзаводу - Севастопольська дитячо-юнацька спортивна школа „Чайка", вважати її правонаступником дитячо-юнацької спортивної школи СК „Севастополь" і дитячо-юнацької спортивної школи Морзаводу;
- бухгалтерії Севастопольської міської ради спортивного товариства профспілок передати вищевказані фонди відкритого акціонерного товариства „Севморзавод" дитячо-юнацької спортивної школи „Чайка" на баланс після придбання нею статусу юридичної особи.
19.04.2002 позашкільний учбовий заклад "Севастопольська дитячо-юнацька спортивна школа "Чайка" був зареєстрований в якості юридичної особи.
Спірні правовідносини сторін виникли з приводу визнання недійсним договору про передачу до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство технопарку "Корабел" будівлі школи у відриві від її штатної структури та підлягають регулюванню нормами параграфу 2 глави 16 Цивільного кодексу України, а також правилами статті 207 Господарського кодексу України.
Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, у такий спосіб як визнання правочину недійсним.
Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. Крім того, згідно частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, судом може бути визнане недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
Як вказано у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3, зі змінами, внесеними постановами від 25 грудня 1992 року № 13 та від 25 травня 1998 року № 15 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд, згідно з пунктом 1 роз’яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12 березня 1999 року “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними”, повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Судова колегія виходить з презумпції правомірності і дійсності правочину, при тому, що обов’язок доказування зворотного лежить на позивачеві в силу вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України.
Посилання позашкільного учбового закладу "Севастопольська дитячо-юнацька спортивна школа "Чайка" фізкультурно-спортивного товариства "Україна" на норми статті 5 Закону України „Про приватизацію державного майна”, статей 15, 18, Закону України „Про освіту” та положення статті 29 Закону України „Про фізичну культуру і спорт” як на підставу для визнання спірного договору недійсним, є помилковим, оскільки наведені норми є загальними щодо створення та приватизації учбових закладів і не регулюють питання чинності правочинів.
Крім того, позивачем не були представлені суду докази ліквідації відкритого акціонерного товариства „Севморзавод” і товариства з обмеженою відповідальністю СПТ „Корабел”, або перепрофілювання позашкільного учбового закладу –спортивної школи Севастопольського морського заводу. Отже, посилання позивача на вищенаведені норми закону та Постанову Пленуму Верховної Ради „Про недопущення закриття та перепрофілювання закладів фізичної культури і спорту, баз олімпійської та паралімпійської підготовки, фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, лікувально-фізкультурних закладів” від 03.08.2006 № 66-V є неспроможними.
Також, як вірно зазначив місцевий господарський суд, позашкільний учбовий заклад "Севастопольська дитячо-юнацька спортивна школа "Чайка" не є стороною спірного договору.
Судова колегія зазначає, що права особи, яка вважає себе законним власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є. Захист прав такої особи можливий шляхом пред’явлення позову про визнання права власності.
Крім того, частиною 2 пункту 27.3. рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 N04-5/120 „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" роз'яснено, що господарським судам слід мати на увазі, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, в якій така особа не є стороною. Захист прав такої особи можливий шляхом подання віндикаційного позову.
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що суд не дослідив питання законності ліквідації організаційно-штатної структури дитячо-юнацької спортивної школи у складі відкритого акціонерного товариства „Севморзавод”, судова колегія вважає неспроможними, оскільки даний довід не може вплинути на правомірність укладеного правочину.
На підставі вищевикладеного судова колегія не вбачає підстав для задоволення позову.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Севастополя є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу позашкільного учбового закладу "Севастопольська дитячо-юнацька спортивна школа "Чайка" фізкультурно-спортивного товариства "Україна" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 06.11.2008 у справі № 5020-11/296-12/488 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді