СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
18 листопада 2008 року С права № 2-5/6077-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
прокурор, не з'явився, прокурор міста Судака;
представник позивача, не з'явився, Державний комітет України по земельних ресурсах ;
представник позивача, не з'явився, Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим;
представник відповідача, Сивуха Володимир Вікторович, довіреність № 135 від 05.05.08, Морська сільська рада;
представник третьої особи, ОСОБА_2, довіреність № 1864 від 08.07.08, ОСОБА_3;
розглянувши апеляційне подання прокурора міста Судака на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 31.07.2008 у справі № 2-5/6077-2008
за позовом прокурора міста Судака (вул. Яблунева, 10,Судак,98000)
в інтересах держави в особі Державного комітету України по земельних ресурсах Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим (вул.Кечкеметська,114,Сімферополь,95038)
до Морської сільської ради (вул. Шевченко, 33,Морське, м. Судак,98033)
3-тя особа ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
про визнання незаконним та скасування рішення
ВСТАНОВИВ:
Прокурор міста Судака в інтересах держави в особі Державного комітету України по земельних ресурсах Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Морської сільської ради, за участю третьої особи: ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування вказаного рішення Морської сільської ради № 32 від 20.04.2006 „Про погодження ОСОБА_3 місця розташування земельної ділянки для організації літнього майданчика відпочинку з виносною торгівлею та надання дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки, яка розташована у місті Судак с.Морське, вул. Лазурний берег,15”, посилаючись на порушення вимог діючого законодавства. Позовні вимоги мотивовані тим, що спірним рішенням Морської сільської ради ОСОБА_3 надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки без прийняття відповідного рішення міською радою та без розроблення та внесення у встановленому законом порядку відповідних змін до затвердження містобудівельної документації.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.07.2008 (суддя Гаврилюк М.П.) у справі № 2-5/6077-2008 у задоволенні позову прокурора міста Судака в інтересах держави в особі Державного комітету України по земельних ресурсах Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим відмовлено.
Не погодившись з постановленим судовим актом, прокурор міста Судака звернувся з апеляційним поданням, в якому просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати.
Доводи апеляційної скарги полягають у необґрунтованості рішення, а також порушенні судом при прийнятті рішення норм діючого законодавства.
На підставі розпорядження голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.11.2008 у зв’язку з зайнятістю в іншому судовому процесі суддів Антонової І.В. Латиніна О.А. здійснено їх заміну на суддів Видашенко Т.С. Лисенко В.А.
У судове засідання 18 листопада 2008 року прокурор міста Судака, Державний комітет України по земельних ресурсах, Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим не з’явилися, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, повторно розглянувши справу, встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Морської сільської ради 31-ої сесії 04-го скликання від 04.11.2005 № 455 дозволено ОСОБА_3 підготування матеріалів попереднього погодження місце розташування земельної ділянки для передачі у довгострокову оренду строком на 50 років, площею 300 кв.м., для організації літнього майданчику відпочинку з виносною торгівлею, за адресою: с. Морське, вул. Лазурний берег,15.
Рішенням 2 сесії 5-го скликання Морської сільської ради № 32 від 20.04.2006 ОСОБА_3 погоджено місце розташування земельної ділянки для організації літнього майданчику з виносною торгівлею, яка розташована у місті Судак с.Морське, вул. Лазурний берег,15 на земельній ділянці площею 0,0300 га, дозволено ОСОБА_3 розроблення проекту землеустрою з відведення вищезазначеної земельної ділянки для передачі у довгострокову оренду строком на 50 років.
Дані обставини явились підставою для звернення прокурора міста Судака з позовом про визнання незаконним та скасування даного рішення.
Обговоривши доводи апеляційного подання, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційне подання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного Кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Статтею 12 Земельного Кодексу України закріплено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства.
Отже, у даному випадку саме Морська сільська рада у спірних правовідносинах виступає від імені територіальної громади селища в якості власника земель, що знаходяться на території селища, тобто оскаржене рішення прийнято уповноваженим на це органом.
Відповідно до статей 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об’єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
Згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України закріплено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності зокрема для будівництва і обслуговування жилого будинку у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.
Відповідно до статті 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.
Тобто, чинним земельним законодавством чітко визначено орган, до якого повинна бути подана відповідна заява, а також зміст заяви, а саме, необхідність вказівки розміру земельної ділянки та мети її використання. При цьому, обов’язковості надання містобудівного обґрунтування розташування об'єкта на території кварталу існуючої забудови статтею 118 Земельного кодексу України не передбачено, а використання земель житлової та громадської забудови можливо не лише на підставі генерального плану населеного пункту, а і на підставі іншої містобудівної документації.
Згідно з положеннями пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України “Про планування і забудову територій” містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій.
Пунктом 12 частини 1 статті 1 Закону України “Про планування і забудову територій” закріплено, що регіональні правила забудови - нормативно-правовий акт, яким встановлюється загальний для територій і населених пунктів області, Автономної Республіки Крим (крім міст Києва та Севастополя, міст республіканського значення Автономної Республіки Крим, міст обласного значення) порядок планування, забудови та іншого використання територій і окремих земельних ділянок.
Відповідно до положень Регіональних правил забудови та використання територій в Автономній Республіці Крим, затверджених Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 18 вересня 2002 року № 241-3/02 встановлення можливості розміщення будівництва відноситься до компетенції місцевого органу містобудування і архітектури відповідно до містобудівної документації (генплану, проекту детального планування, проекту забудови, містобудівного висновку).
Відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами по справі, що відповідна заява, до якої було додано висновок відділу архітектури та містобудування Судакської міської ради № 33 від 16 лютого 2007 року про можливість цільового використання спірної земельної ділянки, а саме, для житлової та громадської забудови, та містобудівний висновок відділу архітектури та містобудування Судакської міської ради № 611/02-4-22 від 12 жовтня 2006 року, тобто належна містобудівна документація, була подана громадянкою ОСОБА_3 до Морської сільської ради, розглянута Морською сільською радою та у встановлений строк наданий дозвіл на розробку проекту відведення спірної земельної ділянки.
Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Пунктом 2 Роз’яснень Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26 січня 2000 року „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” закріплено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Враховуючи те, що спірне рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, та прокурором міста Судака всупереч положенням статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено, яким чином вказане рішення порушує права та охоронювані законом інтереси позивача у справі, судова колегія погоджується з висновком господарського суду Автономної Республіки Крим про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про повне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Порушень або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлено.
Отже, вимоги прокурора міста Судака, викладені в апеляційному поданні, задоволенню не підлягають, підстави для скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 серпня 2008 року у справі № 2-8/6282-2008 відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційне подання прокурора міста Судака залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 липня 2008 року у справі № 2-5/6077-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді