Справа № 33-426/2010 р. Головуючий у І інстанції – Жовток Є.А.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2010 р. м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області в складі: судді судової палати у кримінальних справах Оседача М.М. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 25 жовтня 2010 року, -
в с т а н о в и в:
Цією постановою ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) та застосовано до нього стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік.
Постанова суду мотивована тим, що ОСОБА_2, 26 вересня 2010 року, близько 2 год. 40 хв., по вул. Кільцева в смт. Ріпки, Чернігівської області, керував автомобілем марки „ВАЗ-21011”, д.н.з. НОМЕР_1, перебуваючи при цьому в стані алкогольного сп’яніння, чим порушив п. 2.9 „а” Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись з даною постановою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на необґрунтованість постанови в частині призначеного адміністративного стягнення та просить її скасувати і винести нову, якою застосувати до нього інший вид адміністративного стягнення, а саме - громадських робіт. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що він свою вину визнав повністю, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, має на утриманні двох малолітніх дітей, є клопотання трудового колективу щодо застосування до нього стягнення, не пов’язаного з позбавленням права керування транспортними засобами та те, що його робота пов’язана з використанням даного транспортного засобу, яка є єдиним джерелом існування і утримання сім’ї, а тому призначене стягнення може негативно позначитись на подальшому перебуванні його в займаній посаді та матеріальному становищі родини.
Перевіривши матеріали справи в повному обсязі та обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, вважаю, що її слід задовольнити, виходячи з наступного.
В судове засідання ОСОБА_2 не з’явився., хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи не надходило, а від останнього надійшла заява, в якій він просив розглянути справу у його відсутності, в зв’язку з чим, відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, його неявка не перешкоджає розгляду даної справи.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні даного правопорушення, за зазначених у постанові обставин, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені дослідженими в судовому засіданні та викладеними у постанові доказами, яким суд дав належну оцінку в їх сукупності та взаємозв’язку, достовірність якого не оспорює і сам скаржник.
Викладені обставини вказують на те, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив матеріали адміністративної справи, дав вірну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_2 винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Однак, суд не може погодитись з рішенням суду першої інстанції в частині призначеного адміністративного стягнення ОСОБА_2, з огляду на наступне.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_2 вину у вчиненому адміністративному правопорушенні визнав повністю, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, має на утриманні двох малолітніх дітей, до матеріалів справи ним надано клопотання трудового колективу щодо застосування до нього виду адмінстягнення, яке не було б пов’язане з позбавленням права керування транспортними засобами, оскільки його робота пов’язана з використанням транспортного засобу та є єдиним джерелом існування і утримання сім’ї.
Зазначені обставини, на думку суду, дають всі підстави вважати, що позбавлення ОСОБА_2 на тривалий час керування всіма видами транспортних засобів може негативно позначитись на подальшому перебуванні його в займаній посаді та матеріальному становищі його родини.
Враховуючи сукупність вищенаведених обставин, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, призначивши ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді громадських робіт, в межах санкції ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, а постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 25 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_2 в частині призначеного адміністративного стягнення - скасувати.
На ОСОБА_2 за правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП, накласти стягнення у виді 40 годин громадських робіт.
Постанова є остаточною і подальшому оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Чернігівської області М.М. Оседач