КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  23.09.2010                                                                                           № 43/137

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:            

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача – Чабіна М.С.,

від відповідача  –ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_3

на рішення Господарського суду м.Києва від 09.06.2010 (підписано 09.07.2010)

у справі № 43/137 (  .....)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ДЕМІКС”

до суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_3

про стягнення 89113,87 грн.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю „ДЕМІКС” (позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_3 (відповідач) 89 113, 87 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов договору № КИ-290509 від 29.05.2009.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.06.2010 у справі № 43/137 позов задоволено частково. Стягнуто з суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_3 на користь ТОВ "ДЕМІКС" 45 732,19 грн. – основного боргу, 414,95 грн. – 3 % річних, 1 302,89 грн. – інфляційних нарахувань, 19 908,76 грн. – штрафу, 3 319,58 грн. – пені, 706,78 грн. –державного мита, 187,18 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволені позову в частині стягнення 23 472, 92 грн. збитків, понесених внаслідок ремонту навантажувача, відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Апелянт вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з’ясовано обставини справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача у відзиві та виступі заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення Господарського суду від 09.06.2010 залишити без змін, а скаргу – без задоволення.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту –ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 29.05.2009 між ТОВ ТВФ "Планета Сервіс-К" (орендодавець) та суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_3 (орендар) було укладено договір оренди № КИ-090509 (а. с. 5-7), за умовами якого орендодавець зобов’язався передати, а орендар прийняти в оперативну оренду технологічний транспорт, а саме: навантажувач електричний, модель CPD18J-D1, заводський номер 080516088 в кількості 1 шт., загальною вартістю 25 074, 00 дол. США (п. 1.1 договору).  

23.02.2010 року на підставі Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, протоколу загальних зборів учасників товариства № 26 від 16.02.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю торгово-виробнича фірма “Планета Сервіс-К” (код ЄДРПОУ 24438416) було перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю “ДЕМІКС” (код ЄДРПОУ 24438416), що підтверджується витягом з ЄДРПОУ (а.с. 66-67).

Відповідно до п. 3.2 договору орендне майно вважається переданим в оренду з моменту підписання акта прийому-передачі.

Пунктом 4 договору сторони визначили оплату та порядок розрахунків, відповідно до якого плата за тимчасове користування майном за один календарний місяць складає 1 939, 00 дол. США, яка повинна сплачуватись орендарем згідно графіку оплат, на розрахунковий рахунок позивача шляхом 100 % попередньої оплати на підставі виставленого рахунку, не пізніше другого банківського дня місяця, за який перераховується орендна плата. Розрахунки за договором здійснюються в національній валюті по курсу купівлі долару США АКБ „Приватбанк” на МВРУ, на дату, що відповідає виписки рахунку.

Крім орендної плати, орендатор відшкодовує орендодавцю витрати, що пов’язані з доставкою майна на місце експлуатації та поверненням майна на місце зберігання на підставі рахунків, що виставлені орендодавцем, а також інші витрати, що передбачені договором (п. 4.4 договору).

Згідно з п. 8.8 договору в період гарантійного строку повинно виконуватись обов’язкове технічне обслуговування (ТО) сервісною службою орендодавця, відповідно до умов гарантійного обслуговування.

Пунктом 10.1 договору сторонами погоджено строк дії договору – з моменту його підписання до 31.10.2010.

Матеріали справи свідчать, а саме акт прийому-передачі від 24.06.2009, підписаний сторонами (а.с. 22), що на виконання умов договору № КИ-090509 від 29.05.2009 позивач передав, а відповідач прийняв в оренду майно.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України  (ГК України) зазначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу (ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 530 ЦК України передбачає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач свої зобов’язання згідно умов договору належним чином не виконав, грошові кошти за оренду перерахував частково, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість, яка за розрахунком позивача складає: 45 732, 19 грн. –основного боргу, 414, 95 грн. –3 % річних, 1 302, 89 грн. –інфляційних нарахувань, 19 908, 76 грн. –штрафу, 3 319, 58 грн. –пені та 23 472, 92 грн. –збитків понесених внаслідок ремонту навантажувача.

Відповідно до ст. 610 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Оскільки, відповідач порушив умови договору по сплаті платежів в термін, передбачений графіком, то є підстави для застосування встановленої законодавством та договором відповідальності.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач доказів про сплату боргу не надав.

Таким чином, місцевий господарський суд обґрунтовано, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України стягнув з відповідача 45 732, 19 грн. –основного боргу,  414, 95 грн. –3 % річних та 1 302, 89 грн. –інфляційних нарахувань, оскільки боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.

Крім того, позивачем заявлялася вимога про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату орендних платежів та штрафу за договором оренди № КИ-090509 від 29.05.2009.

В ст. 230 ГК України зазначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно п. 9.4 договору у випадку несвоєчасної оплати орендних платежів орендатор сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Пунктом 9.7 договору передбачено, що у випадку якщо орендар в односторонньому порядку розірве договір шляхом невиплати орендної плати протягом десяти календарних днів, орендодавець має право забрати своє майно, а орендатор зобов’язаний повернути майно та сплатити штраф в розмірі 10% від загальної суми майна протягом десяти днів з моменту отримання такої вимоги.

Оскільки орендарем не були виконані умови договору щодо сплати орендних платежів, позивачем на адресу відповідача направлялися претензія та платіжна вимога (а.с. 10-12).

Отже, перевіряючи правильність нарахування пені та штрафу, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що сума пені та штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить відповідно 3 319, 58 грн. та 19 908, 76 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 23472,92 грн., понесених позивачем на ремонт навантажувача, що як встановлено судом першої інстанції, за своєю правовою природою є збитками.

Відповідно п. 2. ст. 220 ГК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є втрати, які особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати які особа зробила  або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа  могла  реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.  

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки позивачем по справі не доведено того факту, що відповідачем завдано збитків взагалі та на вказану суму зокрема, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ „ДЕМІКС” про стягнення збитків не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу з розстрочкою платежу, а не договір оренди, оскільки матеріали справи свідчать, а саме: акт приймання-передачі від 24.06.2009, за яким було передано у платне користування майно за договором оренди від 29.05.2009 № КИ-290509; акт приймання-передачі від 20.11.2009, за яким відповідачем було повернуто позивачу належне йому майно за договором оренди від 29.05.2009 № КИ-290509; платіжна вимога від 09.11.2009 б/н, за якою позивач вимагав від відповідача сплатити заборгованість по сплаті орендних платежів у розмірі 45732,19 грн., що була отримана відповідачем власноруч (а.с. 127).

Таким чином, посилання скаржника, що судом не в повній мірі досліджено правову природу спірного договору, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки місцевий господарський суд, приймаючи рішення, виходив із правовідносин сторін, що склались між ними.

Також, колегією суду не приймаються до уваги посилання скаржника, що він належним чином не був повідомлений про час та місце розгляду справи на 09.06.2010.

Згідно п. 3.6 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Також, дана правова позиція викладена у п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”.

Відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 на звороті у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа, який залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 19.05.2010 у справі № 43/137, якою засідання суду було відкладено на 09.06.2010, була надіслана на адресу сторін 21.05.2010, про що свідчить відмітка на звороті ухвали.

При цьому, з протоколу судового засідання та ухвали суду від 19.05.2010 бачається, що в судовому засіданні був присутній представник відповідача. Отже, відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується відповідача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення суду першої інстанції.

Враховуючи всі обставини справи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

  ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2010 - без змін.

Матеріали справи № 43/137 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

  Судді