КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  07.09.2010                                                                                           № 51/399

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Суліма  В.В.

суддів:            

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Малюга В.М. – представник за дов. б/н від 25.06.2010р.;

від відповідача -ОСОБА_3, ОСОБА_4 – представник за дов. № 1632 від 20.07.2010р.;

від третьої особи 1-  Дудник Л.В. – представник за дов. №225-КР-727 від 12.07.2010р.;

від третьої особи 2- не з’явився;

від третьої особи 3-не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізична особа - підприємець ОСОБА_3

на рішення Господарського суду м.Києва від 14.06.2010

у справі № 51/399 (  .....)

за позовом Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо"

до Фізична особа - підприємець ОСОБА_3

третя особа позивача Київська міська рада           Київська міська державна адміністрація           Головне управління контролю за благоустроєм міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

третя особа відповідача

про стягнення 27080,05 грн.

ВСТАНОВИВ :

Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва “Плесо” (далі – позивач) у червні 2009 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 21758,62 грн. основного боргу, 2609,03 грн. пені, 2222,80 грн. інфляційних, 489,60 грн. 3% річних,  270,80 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду міста Києва  від 14.06.2010р. в позові Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва “Плесо” відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2010р. у справі № 51/399 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального права, а зроблені висновки є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2010р. у справі № 51/399, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2010р. у справі № 51/399 шляхом виключення з його мотивувальної частини визнання об’єкту нерухомого майна – літній майданчик 66,0 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, Гідропарк, пл. Передмістна Слобідка земельною ділянкою та виключення висновку суду про визнання договору оренди №14/08 від 01.03.2008р. удаваним правочином з метою приховання іншого правочину, а саме – договору оренди землі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального права, а зроблені висновки є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2010р. у справі № 51/399, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду  № 01-23/3/2 від 06.09.2010р. „Про зміну складу колегії суддів” в зв’язку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 51/399 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів  Іваненко Ю.Г.,  Лосєв А.М.

Сторони письмові відзиви на апеляційні скарги не надали, що відповідно до статті 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

В судове засідання Київського апеляційного господарського суду 07.09.2010р. представники третіх осіб 2, 3 не з’явилися, були належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали від 05.08.2010р. та поштовим повідомленням №1823070 та № 1823088 (наявні в матеріалах справи).

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалася, представники третіх осіб 2, 3 не скористалися належними їм процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 07.09.2010р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників третіх осіб 2, 3 за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційні скарги, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2010р. підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва “Плесо” – залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1063 від 17.07.2006р. “Про підготовку міських пляжів та зон відпочинку біля води до оздоровчого сезону 2006 р. та заходи щодо попередження нещасних випадків на водних об’єктах” на Державне комунальне підприємство Плесо” було покладено обов’язок укласти угоди в установленому порядку з підприємцями та підприємствами для забезпечення відпочиваючих прохолоджу вальними напоями, морозивом, готовими продуктами швидкого харчування  та надання послуг відпочиваючим.

Так, на виконання вищевказаного розпорядження 01.03.2008р. між Державним комунальним підприємством Плесо” та відповідачем було укладено договір № 14/08 оренди літнього майданчика (далі - договір), предметом якого відповідно до п. 1.1 даного договору є зобов’язання  Державного комунального підприємства Плесо” (орендодавець), на підставі розпорядження         № 1063 від 17.07.2006р., передати, а відповідача – прийняти у користування літній майданчик площею 66, 0 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, Гідропарк, пл. Передмістна Слобідка для організації кафе.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору за користування майданчиком відповідач сплачує Державному комунальному підприємству Плесо” орендну плату, місячний розмір якої на момент підписання договору становить                 3300,00 грн., ПДВ 20% - 660,00 грн. разом 3960,00 грн. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Відповідно до п. 3.6. договору орендна плата сплачується відповідачем незалежно від наслідків господарської діяльності щомісяця, не пізніше 10-го числа поточного місяця.

Орендар не має права без письмової згоди орендодавця проводити переобладнання, перепланування, ремонт об’єкта оренди, вести будівельні роботи на при будинковій території. Дозвіл на виконання таких робіт оформляють листом орендодавця, в якому зазначається про надання дозволу, погодження проекту (якщо його наявність передбачена законодавством України), кошторису витрат та термін на виконання робіт ( п. 7.2 договору).

Згідно п. п. 9.1. договору термін дії договору встановлений з 01.03.2008р. до 31.12.2008р.

Відповідно до акту (аркуш справи 18) приймання-передачі об’єкта оренди від 01.03.2008р. Державне комунальне підприємство Плесо” на підставі договору передало, а відповідач – прийняв у тимчасове користування літній майданчик площею 66,0 кв.м.

Згідно п. 1 розпорядження Київської міської ради виконавчого органу Київської міської державної адміністрації № 502 від 08.04.2008р. Державне комунальне підприємство “Плесо” перейменовано у Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва “Плесо”. Крім того, відповідно до п. 1.3. статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва “Плесо” останнє є правонаступником Державного комунального підприємства “Плесо”.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Статтею 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (далі – Закон) встановлено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Положеннями ст. 4 Закону встановлено перелік об'єктів оренди, відносини оренди щодо якого регулюються зазначеним законом, до яких, зокрема, відносяться цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць), грошові кошти та цінні папери з урахуванням дебіторської та кредиторської заборгованості, інші оборотні матеріальні засоби, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств, майно, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).

Як вбачається з матеріалів справи об’єктом спірного договору є літній майданчик, розташований за адресою: м. Київ, Гідропарк, пл. Передмістна Слобідка для організації відповідачем кафе. Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції фактично за вказаним договором відповідачу було передано земельну ділянку для розміщення на ній закладу кафе.

Позивач ані суду першої інстанції, ані Київському апеляційному господарському суду не надав належних та допустимих доказів на підтвердження правового статусу літнього майданчика (його приналежність до об’єктів рухомого/нерухомого майна, земельної ділянки, малої архітектурної форми, тощо), який було передано в оренду відповідачу за спірним договором, доказів на підтвердження наявності у позивача правових підстав розміщення/встановлення бетонного покриття на майданчику, який було передано в оренду відповідачу за договором від 01.03.2008р. № 14/08, документальне підтвердження можливості виділення у натурі бетонного покриття майданчика від земельної ділянки.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд  не приймає як обґрунтоване твердження позивача, що за договором оренди літнього майданчика № 14/08 від 01.03.2008р. відповідачу було передано нерухоме майно, а саме – інженерні споруди для тимчасового перебування людей.

Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно з ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.  Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про оренду землі” оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 3 Закону України “Про оренду землі” об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач, укладаючи з позивачем договір оренди № 14/08 від 01.03.2008р. та застосовуючи до нього положення Закону України “Про оренду державного та комунального майна” фактично уклав з відповідачем договір оренди землі, порядок та підстави укладання якого визначається Законом України “Про оренду землі”.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що мотивувальна частина рішення господарського суду першої інстанції № 51/399 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 – без задоволення.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно з ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про оренду землі”, договір оренди землі, це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 20 України “Про оренду землі” укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно з п. 2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

У відповідності до Указу Президента України від 17.02.2003р. “Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру” на Державний комітет України по земельних ресурсах покладено функції з державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру.

Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, державна реєстрація договору № 14/08 від 01.03.2008р. у встановленому законодавством порядку не відбулась. Тобто, не будучи зареєстрованим у встановленому законом порядку, договір не є укладеним (не набрав чинності), а відповідач в свою чергу не набув статусу орендаря за спірним договором.

Згідно зі ст. 792. Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України “Про оренду землі” орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в позові в частині стягнення основного боргу (орендної плати) в сумі 21785,62 грн.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, договір № 14/08 від 01.03.2008 р. не набрав чинності (є неукладеним), а також враховуючи те, що заборгованість виникає, у зв’язку з невиконанням або неналежним виконання зобов’язання, в той час як між сторонами у даному випадку не виникло зобов’язання за договором №14/08 від 01.03.2008 р., Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання ним грошового зобов'язання в сумі 2609,03 грн., 2222,80 грн. інфляційних та 489,60 грн. 3% річних, не підлягають задоволенню.

З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд  –

  ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва “Плесо”  залишити без задоволення.

2.  Рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2010р. у справі                № 51/399 залишити без змін.

3.   Матеріали справи № 51/399 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

  Судді