ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" червня 2006 р. | Справа № 4/117/06 |
м. Миколаїв
Позивач: ТОВ “Вантажкомерц”
вул.Московська,55, м.Миколаїв
Відповідач: ПП “Техно-Стар”
вул.Південна,27-А кв.74, м.Миколаїв
(фактична адреса вул.В.Морська,63 оф.320, м.Миколаїв )
Суддя Дубова Т.М.
ПРИСУТНІ:
Від позивача – представник Котова Ю.Ю.
Від відповідача – пред.Лях Н.В. дов.3 від 10.04.2006р.
СУТЬ СПОРУ : про стягнення 4200,00грн. основного боргу за договором № 8 від 22.01.2003р.
Відповідач надав відзив, яким позов заперечив, посилаючись на те, що надані позивачем договір № 8 від 22.01.2003р. та додаткова угода № 3 від 01.02.05р. до нього підписано особами, що не мали права їх підписувати, визначені документи у відповідача відсутні. Відповідач оплачував послуги, щодо митного оформлення вантажів, згідно виставлених рахунків в кожному окремому випадку, про що визначено в платіжних документах на сплату послуг. Акт приймання-передачі виконаних послуг від 12.01.06р. на суму 42000,00грн. не може бути підставою для стягнення боргу за нібито надані послуги , оскільки відповідачем не підписувався. Акт обміру площі від 01.06.05р., яку займає ванатаж, що належнить відповідачу, розміщений на складі не підлягає прийняттю до уваги оскільки, технічні характеристики товару дозволяли його складувати в декілька ярусів, в результаті чого займаєма товаром площа була б не більше ніж один кв.м. (детальніше викладено арк.спр.49-50).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –
В С Т А Н О В И В:
На підставі договору № 8 від 22.01.03р., додаткової угоди № 3 від 01.02.05р. до нього, акт обміру площі від 01.06.05р. та акту приймання-передачі виконаних послуг від 12.01.06р. позивач просить стягнути з відповідача 4200,00грн. основного боргу за надані послуги за червень - грудень 2005р.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:
- Згідно ВМД №№ 504000002/4/108481 від 25.09.04р., 504000002/4/109285
від 15.10.04р., 504000002/4/111303 від 02.12.04р., позивач розмістив на митному ліцензійному складі визначену в деклараціях продукцію відповідача. Позивач виконував свої обов”язки на підставі ліцензії № 50400/013 СВ-00480 (арк.спр.86).
- Підставою позову позивач визначив вищевикладені документи, у т.ч.
договір № 8 від 22.01.03р. (арк.спр.10), який підписано з боку відповідача Дуденко В.В.
Між тим, визначений договір не містить відомостей, щодо документів, якими Дуденко В.В. надані повноваження щодо підписання договору. Згідно наданих відповідачем витягів з ЄДРПОУ, витягів з книги реєстрації наказів відповідача, рішень власника (арк.спр.64, 88- 91, 114-122) Дуденко В.В. було призначено на посаду директора 31.03.2003р. та звільнено з неї 31.12.2004р. ,
з 03.01.2005р. по 31.12.2005р. цю посаду обіймав Курочкін О.В.
Отже, договір підписано особою, що не мала повноважень на його підписання.
Згідно визначеного договору, а саме підп.”б” п.2.2, позивач повинен був здійснювати схов товарів відповідача, що пройшли митне оформлення на своїх ліцензійних складах тільки при наявності передаточних накладних на відповідальний схов, а відповідач сплачувати ці послуги на підставі акту виконаних робіт по діючим тарифам. Пункотм 3.3 договору визначена вартість схову з розрахунку 2,40грн. за кв.м. на добу.
Між тим, на вимогу ухвали суду позивач надав пояснення, що товар знаходився під митним контролем, передавався згідно митної декларації і тому додатково видавати передаточні накладні на ці ж товари не має необхідності (арк.спр.100).
Жодний з наданих сторонами платіжних документів (арк.спр.54-61, 102-113) не містять відомостей, що оплата послуг по схову товарів виконувалась на підставі договору № 8 від 22.01.03р.
Отже, позивач не довів належними доказами, що договір між сторонами було укладено належним чином і сторони приступили до його виконання.
- Обгрунтовуючи свої вимоги в частині суми боргу, позивач послався на додаткову угоду № 3 від 01.02.05р. до договору № 8 та акт обміру площі від 01.06.05р. (арк.спр.11, 39) , згідно яких вартість схову вантажу складає 8,00грн. за 1кв.м. без ПДВ на добу, але не менш ніж 200грн. незалежно від строку схову.
На вимогу ухвал суду від 04.05.2006р., 16.05.2006р. позивач не надав оригінал додаткової угоди № 3 пояснивши її відсутністю, а у відповідача така угода відсутня. Таким чином, копія додаткової угоди № 3 не може бути визначена належним доказом відповідно до ст.36 ГПК України, оскільки відсутній оригінал документу та невідомо з якого документу була зроблена копія.
До того ж, визначена ксеркопія угоди не містить відомостей, щодо особи яка підписала її як з боку позивача так і з боку відповідача.
- Акт обміру площі від 01.06.05р., складений позивачем в односторонньому
порядку, договором № 8 не передбачено порядок розміщення товару та його обміру,
Згідно наданих відповідачем ВМД (арк.спр.129-134) вартість дисків, що знаходились на схові становить 4140,72грн., за схов яких позивач просить стягнути 4200,00грн.
Відповідно до ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Виходячи з викладено вартість наданих послуг по схову та площа, зайнята дисками, встановлена позивачем в одностороньому порядку, є надмірно великою у порівнянні з вартістю самого товару.
- Позивачем не доведено, що акт приймання-передачі виконаних послуг від
12.01.06р. підписано повноважною особою (арк.спр.38).
- Посилання позивача на листи № 126 від 29.08.05, № 151 від 04.10.05, № 169 від 29.11.05 (арк.спр.31-36), якими надсилались відповідачу рахунки не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки лист № 126 не містить відомості, щодо найсменування вантажу, номерів та дат рахунків, листом № 151 надіслано рахунок № 115 від 03.10.05 за вересень, але як доказ позивачем надано рахунок № 111 від 03.10.05, лист № 169 не було отримано відповідачем у зв”язку зі зміною місцезнаходження (арк.35).
До того ж, рахунки №№ 68, 91, 98, 111, 121, 143 не містять відомості щодо строку оплати цих рахунків, ні в жодному з них в підставах оплати на значиться договір № 8.
Згідно ст.207 ЦКУ, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Надані позивачем документи, не можуть бути прийняті судом як докази обов”язку відповідача сплатити визначену позивачем суму 4200грн. за схов дисків-CD за червень-грудень 2005р.
Відповідно до ст.ст. 936, 937, 946 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.
Виходячи з вимог ст.ст.956, 957 ЦК України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Отже, між сторонами не узгоджено належним чином вартість наданих послуг по схову, строки її оплати, тому позов з підстав, визначених позивачем, не може бути задоволений .
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень. Позивач належним чином свої вимоги не довів.
Виходячи з викладеного, в позові слід відмовити, судові витрати віднести за рахунок позивача.
Керуючись ст. ст. 49,82-85 ГПК України , господарський суд
В И Р І Ш И В:
В позові відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене у 10-денний строк.
Суддя Т.М.Дубова
Рішення підписане суддею 16.06.2006р.
Суддя | Т.М.Дубова |