КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  30.08.2010                                                                                           № 22/150

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коротун  О.М.

суддів:            

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -ОСОБА_1, представник за дов. № б/н від 20.04.2010 р. , ОСОБА_2,   представник за дов. № б/н від 20.04.2010

від відповідача -ОСОБА_3 паспорт НОМЕР_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізична особа - підприємець ОСОБА_3

на рішення Господарського суду м.Києва від 07.06.2010

у справі № 22/150 (  .....)

за позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_4

до Фізична особа - підприємець ОСОБА_3

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення боргу в розмірі 19735,00 грн.

ВСТАНОВИВ :

Позивач, ФОП  ОСОБА_4,   звернувся у   квітні 2010 р,   з позовом до  відповідача,    ФОП  ОСОБА_3  , про стягнення  заборгованості за договором   купівлі-продажу   товарів  , укладеного    між   сторонами 01 вересня 2006 р.

Обґрунтовуючи  позов,    позивач посилався на те,  що    на виконання умов договору   від 01.09.206 р.    він, як продавець, передав     згідно  видаткової накладної  ,а відповідач, як  покупець,  прийняв  товар – поштові листівки та постери з видами міст України  на загальну суму    19 735 грн.   За твердженням  позивача,     відповідач мав оплати   вартість    товару   протягом  7 днів  з дня пред’явлення  йому  кредитором (позивачем)   вимоги , яка у вигляді претензії  була  направлена  боржнику(відповідачу)  10.02.2010 р.  , а отримана  тим -   19.02.2010р.   оскільки  відповідач  відмовлявся добровільно   оплатити вартість товару,   позивач  звернувся до  господарського суду із позовом.

Відповідач   своїх   заперечень     на позов     не направив.

Рішенням  Господарського  суду    м. Києва    від  07.06.2010 р.   у справі №  22/150  позов задоволено  і стягнуто з відповідача  19 735 грн. заборгованості   та судові витрати.

Не погоджуючись із судовим рішення,   апелянт,  ФОП ОСОБА_3, звернувся  до Київського апеляційного господарського суду  з апеляційною скаргою ,    у якій просив рішення  суду першої  інстанції,  як незаконне, скасувати  і  прийняти нове рішення про відмову у задоволенні  позову.     

Апеляційна скарга умотивована  порушенням судом  першої інстанції норм процесуального  права, неповним з’ясуванням  обставин справи , які мають значення  для правильного  вирішення спору.    Апелянт, обґрунтовуючи скаргу,   вказував,  що справу розглянуто судом  за відсутності    відповідача,  не повідомленого  належним  чином  про  місце  засідання  .   Крім того,    апелент звертав увагу суду апеляційної інстанції  на те,  що    за умовами   договору, які  погоджені   і підписані відповідачем , пов’язували  обов’язок покупця оплатити товар   із   моментом  його реалізації  третім особам.      Цей факт, на думку  відповідача,  є нововиявленою обставиною , а  умови, за яких був  укладений договір відповідачем  ,  можуть підтвердити          фізичні особи,  прізвища  яких   вказані  у апеляційній скарзі.

Ухвалою  Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2010 р.  у справі  № 22/150   апеляційну скаргу  ФОП  ОСОБА_3  прийнято до розгляду та порушене апеляційне  провадження , розгляд справи у складі колегії суддів :  Коротун О.М., головуючий ,  суддів  :Кропивна Л.В. (доповідач), Поляк О.І.    призначено  до розгляду    на 30.08.2010 р.

30.08.2010 р.  у судове засідання  з’явився представники обох сторін.  Апелянт просив   про задоволення    його апеляційної  скарги  повністю ,   а    позивач  просив  рішення суду першої інстанції  залишити в силі, а  у задоволенні апеляційної скарги – відмовити.     

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників  сторін ,  дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга  підлягає  частковому  задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи доводи   апеляційної  скарги  щодо порушення судом першої  інстанції   при  розгляді   справи норм процесуального  права,   колегія суддів    встановила,  що   доводи    апелянта  з приводу    розгляду місцевим господарським    судом  справи  за відсутністю   відповідача,  не повідомленого  належним  чином  про  місце  засідання  ,   є обґрунтованими  , а розгляд справи у відсутність    відповідача   і неповідомлення його       належним чином про розгляд справи       дійсно мав  місце ,         з огляду на таке.

Суд  першої інстанції при прийнятті рішення  обмежився  констатацією факту неподання боржником доказів на спростування  доводів  позову,   і задовольнив   позов у  розмірі, заявленому   позивачем    у першому  ж     судовому засіданні, без  з’ясування   та   перевірки  тієї обставини,   чи був відповідач   повідомлений  належним чином про час і   місце розгляду  спору.

Згідно з пунктом 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року N 75, ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомлення про вручення. А факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.

Повідомлення про вручення поштового відправлення, яке б свідчило про  направлення ухвали  про призначення справи до розгляду в адресу  відповідача,  у  матеріалах справи відсутнє.

Статтею 129 Конституції України передбачено змагальність сторін та свобода в наданні ними  суду  своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                           

Відповідно до змісту  статті 43 ГПК України судочинство у  господарських  судах  здійснюється  на засадах змагальності.  Сторони та  інші  особи,  які   беруть   участь   у   справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Прийняття  Господарським судом  м. Києва   рішення по даній справі   у першому ж призначеному  ним  судовому засіданні за відсутності представника відповідача  і без перевірки  того, чи  одержана  стороною ,яка не забезпечила  своєї явки у судове засідання,  ухвали про порушення  провадження у справі,  свідчить   про   неправомірне  позбавлення   сторони   права  на участь у судовому розгляді спору,   позбавлення  її  можливості   заперечувати   заявлені   до неї  вимоги  і подавати     докази ,  на доведення  своєї  правової позиції .

Відповідно до  п. 2  ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення норм  процесуального  права  є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду,  якщо  справу  розглянуто  господарським  судом  за   відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Отже, рішення  Господарського  суду м. Києва   у даній справі  слід скасувати.  

Разом з тим   відповідно до частин 1 та 2 ст. 101  ГПК України       у  процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.  Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як     встановлено     судом    апеляційної інстанції ,   01.09.2006 р. між сторонами був  укладений  договір  купівлі-продажу   товарів -  поштові листівки та постери   з видами міст  України.

З наданих суду апеляційної  інстанції сторонами і наявних у них  оригіналів     текстів  договорів з’ясовано ,  що   умови    “Зобов’язання     покупця”   (  п. 2.2. ) передбачали  обрання    погодженого   обома  сторонами варіанту поведінки покупця   із декількох запропонованиху договорі ,  шляхом    підкреслення потрібного варіанту.   Утім,   у   примірнику  договору   відповідача     підкреслено  варіант  -   “прийняти  і розрахуватися    за товар після  його реалізації“   , тоді як  у  примірнику  позивача    -   будь-яке   підкреслення    відсутнє.

Таким  чином,   зміст  зобов’язань  покупця  щодо  прийняття та   здійснення    розрахунків  за товар   не може вважатися  погодженим  , а відтак,    згоди  що  цієї  умови    договору  між сторонами не було досягнуто.

Поряд із цим ,   інші умови договору , у тому числі   його  назва,   визначення  ціни та    предмету договору,    обов’язки   продавця     передати товар  покупцю      свідчать   про спрямованість  волі сторін на  виникнення   між ними   прав та обов’язків   з купівлі-продажу   поштових  листівок  та постерів    з видами міст  України.

Відповідно до  ч. 1 ст. 655 ЦК України   за   договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зважаючи на те,  що   договір купівлі-продажу  є     оплатним  договором ,   про  що  свідчить   зміст  ч. 1 ст.  655 ЦК України ,    однак   строк  виконання    покупцем  своїх зобов’язань   сторонами не був узгоджений ,   правовідносини   сторін  з приводу  виконання  відповідачем   свого  обов’язку   щодо оплати  купленого   товару   регулюються  за      правилами  ст.   530 ЦК України.

Відповідно до    частин   1 та 2   вказаної  статті ,   якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).     Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.  Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Апеляційним господарським  судом     встановлено     і  ця обставини  підтверджується   оригіналом  приєднаної  до справи   накладної  № 1  від 05.09.2006р.   , що   продавець  (позивач)  відпустив,  а   одержувач ( покупець )   отримав  визначений  у договорі   купівлі-продажу   товар на загальну суму  19 735 грн.   Факт  передачі   товару   на виконання    умов   договору від 01.09.2006 р.    визнав  і не заперечив  відповідач , про що свідчить   його  лист    на адресу  позивача ( а.с.  8)

Поряд з цим  колегією суддів встановлено , що  з вимогою    про оплату  товару за № 001/10  в порядку ст.  530   ЦК України позивач звернувся  до відповідача 10.02.2010р.   Факт отримання  цієї  вимоги не заперечував   апелянт  у  апеляційній скарзі та у своїх поясненнях   суду апеляційної  інстанції.

Апеляційним  господарським судом  також встановлено  ,  що відповідач  на  умовах   договору  від 01.09.2006 р.     отримавши  товар,   розрахунків  за нього   не здійснив .

Таким чином,  встановлені  судом   апеляційної інстанції фактичні обставини   свідчать про обґрунтованість  тверджень  позивача  та  законність   його  вимог  щодо  примусового    виконання   відповідачем   обов’язку  у  натурі.

В силу  ч.  2  ст.  218 ГК України  тягар  доведення     відсутності своєї вини  у невиконанні  зобов’язання      покладається  на   учасника   господарських відносин, який порушив   господарське зобов’язання .  Відповідно до  вказаної норми  суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідач  не довів,  що належне виконання ним  зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили. Інші доводи  відповідача    значення  для розгляду справи не мають .

Доводи відповідача  про те, що  обставини    укладення  ним    договору купівлі -продажу    можуть підтверджуватися   показами     свідків,    колегія  суддів  відхиляє з тих мотивів,  що загальний  порядок укладення господарських договорів  передбачений   ст.. 181 ГК України ,  норми якого   не передбачають    доказування факту   укладення  таких договорів  показами свідків.  

Таким чином,   апеляційну скаргу у частині скасування   рішення суду першої інстанції   слід задовольнити   на підставі  п. 2  ч. 3 ст.  104 ГПК України та прийняти нове рішення , яким  обґрунтовані   та документально  доведені   позовні вимоги   - задовольнити.   Судові витрати  за розгляд справи  у першій  інстанції  слід покласти на  відповідача у справі, а державне мито  за   розгляд апеляційної  скарги   -   у розмірі   49,33 грн.   стягнути з позивача у справі.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103- 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд  –

  ПОСТАНОВИВ:

1.  Апеляційну скаргу  фізичної особи -підприємця  ОСОБА_3  на рішення   Господарського суду міста Києва від 07.06.2010 (повний текст якого  підписано 08.06.2010р. )     у справі № 22/150  задовольнити частково.

2.  Рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2010 (повний текст якого  підписано 08.06.2010р. )     у справі № 22/150   скасувати .

3.  Прийняти нове рішення, яким позов    задовольнити і   стягнути з  фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1. з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. номер НОМЕР_1) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (02002, АДРЕСА_2, ідент. номер НОМЕР_2) 19 735 грн. (дев'ятнадцять тисяч сімсот тридцять п'ять гривень) основного боргу. 197, 35 грн. (сто дев'яносто сім гривень 35 копійок) витрат по сплаті державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути  з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (02002, АДРЕСА_2, ідент. номер НОМЕР_2) на користь  фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1. з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. номер НОМЕР_1) 49,33 грн. державного мита  за розгляд   апеляційної  скарги.  

Доручити місцевого  господарському суду  видання відповідних наказів.

Матеріали справи № 22/150    повернути місцевому господарському  суду.

 Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

  Судді

  30.08.10 (відправлено)