КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 25.08.2010                                                                                           № 32/16

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від Київської транспортної прокуратури: представник – Кузьміна К.Г. – помічник Київського транспортного прокурора,

від Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву: представник – Мальцева Т.М. – за довіреністю,

від Державного підприємства „Адміністрація річкових портів”: представник –
Сербулов О.В. – за довіреністю,

від Товариства з обмеженою відповідальністю „Чардаш”: представник не з’явився,

від Відкритого акціонерного товариства „Київський річковий порт”: представник –
Тукало О.М. – за довіреністю,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація річкових портів"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 26.02.2010

 у справі № 32/16 ( .....)

 за позовом                               Київської транспортної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

 до                                                   Державного підприємства "Адміністрація річкових портів"

                                                  ТОВ "Чардаш"

 третя особа позивача           Відкрите акціонерне товариство „Київський річковий порт”  

 третя особа відповідача            

 про                                                   визнання недійсним договору та звільнення самовільно зайнятого державного нерухомого майна

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2009 року Київський транспортний прокурор (далі – Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі – позивач) до Державного підприємства “Адміністрація річкових портів”(далі – відповідач-1, ДП “Адміністрація річкових портів”) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Чардаш”(далі – відповідач-2, ТОВ “Чардаш”) про визнання недійсним Договору про надання послуг
№ 85/01-12 від 01.12.2007 року, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2, припинення дії договору з моменту набрання рішенням законної сили; зобов’язання відповідача-2 звільнити самовільно зайняте державне майно: пасажирський причал “Парк Примакова” (інвентарний № 1599), 35 погонних метрів (схема № 1) за адресою: м. Київ, вул. Набережне шосе, та привести у придатний для використання стан у десятиденний термін з дня набрання рішенням законної сили.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір про надання послуг від 01.12.2007 року був укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності у відповідача-1, оскільки останній не володіє причалом “Парк Примакова” на передбачених законом підставах, відтак не має права укладати будь-які договори щодо зазначеного причалу.

Крім того, позивач послався на те, що договір про надання послуг від 01.12.2007 року має всі ознаки фіктивного правочину та за своєю природою є договором оренди, так як предметом спірного договору є майно, визначене індивідуальними ознаками (причал “Парк Примакова”, інвентарний № 1599), надане в тимчасове платне користування відповідачу-2. Однак, право на укладення договорів оренди державного нерухомого майна, яким є причал “Парк Примакова”, як стверджує позивач, належить позивачу згідно з Законом України “Про оренду державного та комунального майна”.

У відзиві відповідач-1 проти позовних вимог заперечив, мотивуючи тим, що на момент укладення Договору про надання послуг від 01.12.2007 року причал “Парк Примакова” знаходився на його балансі на підставі акту приймання-передачі державного майна, яке не увійшло до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства “Київський річковий порт”, до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України від 19.09.2007 року.

Відповідач-1 обґрунтовує тим, що причал “Порт Примакова” не міг бути переданим в оренду відповідачу-2 на підставі договору оренди, як про це стверджує Прокурор в позовній заяві, оскільки згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” причали всіх категорій, що знаходяться в державній власності, не можуть бути об’єктами оренди.

У відзиві відповідач-2 проти позовних вимог заперечив, посилаючись, зокрема, на те, що Прокуратура не обґрунтувала у встановленому законодавством порядку, яким саме чином порушуються державні інтереси внаслідок укладення між відповідачем-1 та відповідачем-2 договору про надання послуг.

Крім того, відповідач-2 надав суду копію рішення Печерського районного суду міста Києва від 03.07.2008 року у справі № 2-818-1/08, в якому, за твердженням відповідача-2, встановлена наявність повноважень у відповідача-1 на укладення договору про надання послуг від 01.12.2007 року з відповідачем-2.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.02.2010 р. у даній справі позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідачі звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ТОВ „Чардаш” зазначає, що місцевим господарським судом не досліджено наказ Міністерства транспорту і зв’язку України від 17.08.2007 року № 721 „Про впорядкування управління державним майном”, на підставі якого та відповідно до Акту прийому-передачі нерухоме майно причал „Парк Примакова” закріплено на праві господарського відання за ДП „Адміністрація річкових портів”.

Крім того, ТОВ „Чардаш” послався на те, що місцевим господарським судом не взято до уваги довідку, видану ДП „Адміністрація річкових портів”, згідно з якою вказане нерухоме майно знаходиться на балансі ДП „Адміністрація річкових портів” та зазначено, що позовна заява Прокурора не містить чіткої вказівки на те, які саме державні інтереси порушено та чи уповноважене Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву здійснювати охорону цих інтересів.

В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги, Державним підприємством „Адміністрація річкових портів”, крім доводів, що є тотожними з доводами апеляційної скарги ТОВ „Чардаш”, зазначено, що місцевим господарським судом зроблено помилковий висновок про те, що спірне майно не було передано на баланс ДП „Адміністрація річкових портів”.

У відзиві Регіональне відділення Фонду державного майна проти вимог апеляційних скарг заперечує, просить залишити їх без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 26.02.2010 року у даній справі - без змін.

У відзиві Відкрите акціонерне товариство „Київський річковий порт” проти вимог апеляційних скарг заперечує, підтримує позовні вимоги Прокурора та вважає, що відповідачі не мали жодних правових підстав укладати оспорюваний договір.

У відзиві Прокурор проти вимог апеляційних скарг заперечує, просить залишити їх без задоволення, а рішення Господарського суд м. Києва від 26.02.2010 року – без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2010 року залучено до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, – Відкрите акціонерне товариство „Київський річковий порт”.

ТОВ „Чардаш” не використано наданого йому законом права на участь свого представника у судових засіданнях. Однак, матеріали справи містять докази належного повідомлення ТОВ „Чардаш” про час та місце розгляду справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення учасників процесу, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2007 року між відповідачем-1 та відповідачем-2 був укладений договір № 85/01-12 про надання послуг (далі – Договір про надання послуг), згідно з п. 1.1 якого відповідач-1 зобов’язується надати відповідачу-2 визначені цим договором послуги, а саме – стоянку біля пасажирського причалу “Парк Примакова”(інв. № 1599), 35 погонних метрів (схема №1), за адресою: м. Київ, вул. Набережне шосе, для відстою стоїчного несамохідного судна – плавресторану-готелю (Д-79), що належить відповідачу-2, а відповідач-2 зобов’язується оплатити ці послуги.

Додатковою угодою від 01.02.2008 року до Договору про надання послуг сторони домовилися про те, що відповідач-1 буде по можливості, за окремою письмовою заявкою, надавати послуги по забезпеченню життєдіяльності плавзасобу відповідача-2 під час стоянки біля причалу відповідача-1 (бункеровка водою, підключення до електромережі, прийом з суден сміття, фанових та підсланевих вод).

В пп. 7.1–7.3 Договору про надання послуг передбачено, що він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 01.12.2012 року, а в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий строк.

23.05.2007 року Кабінет Міністрів України видав розпорядження  № 306-р “Про передачу державного майна до сфери управління Мінтрансзв’язку” (далі – розпорядження
№ 306-р).

Розпорядженням № 306-р погоджена пропозиція Мінтрансзв’язку щодо передачі державного майна, яке не увійшло до статутних фондів відкритих акціонерних товариств “Київський річковий порт” та “Кременчуцький річковий порт”, до сфери управління зазначеного Міністерства.

В додатку до розпорядження № 306-р міститься перелік державного майна, яке не увійшло до статутних фондів відкритих акціонерних товариств “Київський річковий порт” і “Кременчуцький річковий порт” та передається до сфери управління Мінтрансзв’язку.

До зазначеного переліку входить, зокрема, берегоукріплення причалу “Парк Примакова” (60 погонних метрів), інвентарний номер 1599.

19.07.2007 Фондом державного майна України та Міністерством транспорту та зв’язку України видано спільний наказ № 1211/614 “Про передачу державного майна”(далі – наказ
№ 1211/614).

          Відповідно до пп. 2–4 наказу № 1211/614 Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області після проведення інвентаризації державного майна, визначеного в розпорядженні № 306-р, уповноважені здійснити передачу цього майна Міністерству транспорту та зв’язку України; Відкритому акціонерному товариству “Київський річковий порт” та відкритому акціонерному товариству “Кременчуцький річковий порт” наказано зняти з балансу, а ДП “Адміністрація річкових портів” – прийняти на баланс зазначене державне майно.

          17.08.2007 року Міністерством транспорту та зв’язку України на виконання наказу
№ 1211/614 було видано наказ № 721 “Про впорядкування управління державним майном”, яким за ДП “Адміністрація річкових портів” на праві господарського відання закріплене державне майно, передане в управління Мінтрансзв’язку, що не ввійшло до статутних фондів ВАТ “Київський річковий порт” та ВАТ “Кременчуцький річковий порт”.

          19.09.2007 року Фонд державного майна України та Міністерство транспорту та зв’язку України видали спільний наказ за № 1514/827, в якому наказ № 1211/614 викладено в новій редакції та передбачено утворення комісії з питань передачі державного майна, що в процесі приватизації не увійшло до статутних фондів та знаходиться на балансах відкритих акціонерних товариств “Київський річковий порт” та “Кременчуцький річковий порт”, якій наказано в місячний строк передати до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України на баланс ДП “Адміністрація річкових портів” вищевказане державне майно, оформивши акт приймання-передачі за встановленою формою.

          19.09.2007 комісія, створена відповідно до наказу Міністерства транспорту та зв’язку України від 17.08.2007 № 721, склала акт приймання-передачі державного майна, яке не ввійшло до статутного фонду ВАТ “Київський річковий порт”, до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України, на підставі якого майно, визначене в додатку 1 до акту приймання-передачі, передане в управління Міністерства транспорту та зв’язку України.

          Як вбачається з додатку 1 до акту приймання-передачі, до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України перейшло, зокрема, майно під інвентарним номером 1599 –причал “Парк Примакова”.

          Проте, в акті приймання-передачі не зазначено, що державне майно, зазначене в додатку 1, передається на баланс відповідача-1, як на цьому наполягає останній.

          Водночас, 21.09.2007 року ухвалою окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 8/50 за позовом ВАТ “Київський річковий порт”, ВАТ “Кременчуцький річковий порт” до Кабінету Міністрів України, Фонду державного майна України, Міністерства транспорту та зв’язку України, третя особа – ДП “Адміністрація річкових портів”, про визнання протиправним та скасування розпорядження від 23.05.2007 № 306-р та наказу від 19.07.2007 року № 1211/614 зупинено дію зазначених наказу та розпорядження.

          Відповідно до ч. 3 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб’єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб’єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов’язковою для виконання.

          З наведеного вбачається, що Договір про надання послуг був укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 в період, коли дія розпорядження № 306-р та наказу
№ 1211/614, якими передбачалась передача причалу “Парк Примакова” на баланс відповідача-1, була зупинена.

          18.04.2008 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі
№ 8/50 визнані протиправними та скасовані розпорядження від 23.05.2007 року № 306–р “Про передачу майна до сфери управління Мінтрансзв’язку” та спільний наказ Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв’язку України від 19.07.2007 року № 1211/614 “Про передачу державного майна”(зі змінами, внесеними спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв’язку України від 19.09.2007 № 1514/827).

          19.12.2008 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду зазначена постанова залишена в силі, відтак згідно з ч. 3 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2008 у справі № 8/50 набрала законної сили 19.12.2008 року.

          В силу ч. 2 ст. 11 Закону України “Про судоустрій України” судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об’єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

          З огляду на викладене, судова колегія вважає необґрунтованим посилання відповідача-2 на те, що право відповідача-1 на укладення Договору про надання послуг не потребує доведення, оскільки  встановлене рішенням Печерського районного суду міста Києва від 03.07.2008 року у цивільній справі № 2-818-1/08 за позовом ОСОБА_1 до ДП “Адміністрація річкових портів” та ТОВ “Чардаш” про визнання недійсним договору надання послуг.

Зі встановлених обставин справи вбачається, що спір між сторонами в даній справі виник у зв’язку з невизнанням Прокуратурою та позивачем права відповідача-1 на укладення договору з відповідачем-2 щодо державного майна –пасажирського причалу “Парк Примакова”.

Перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, дослідивши всі обставини справи у їх сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог повністю, з огляду на наступне.

          Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою —третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

          Однією з вимог, додержання якої згідно з ч. 2 ст. 203 ЦК України необхідне для чинності правочину, є наявність в особи, що вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності.

          За приписами ч. 1 ст. 92 ЦК України  юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

          Згідно з п. 1 Статуту Позивача в редакції, зареєстрованій державним реєстратором Подільської районної у місті Києві державної адміністрації від 27.09.2005 року, позивач є державним унітарним підприємством та діє як державне комерційне підприємство, що засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України.          

          Відповідно до ч. 2 ст. 74 ГК України майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

          В ч. 1 ст. 136 ГК України визначено, що право господарського відання є речовим правом суб’єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

          Зважаючи на зміст вищенаведених правових норм, відповідач-1 як державне комерційне підприємство може володіти тим майном, що закріплюється за ним на праві господарського відання власником такого майна або уповноваженим ним органом.

          Згідно з п. 149 Закону України “Про Державну програму приватизації” від 18.05.2000 р. №1723-ІІІ Фонд державного майна України проводить інвентаризацію державного майна, яке не включено до статутних фондів відкритих акціонерних товариств, та приймає рішення щодо подальшого його використання або приватизації відповідно до законодавства.

          Відповідно до підпункту “з”п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про управління об’єктами державної власності” Фонд державного майна України за пропозицією уповноважених органів управління приймає рішення про подальше використання державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських організацій, але перебуває на їх балансі.

          Таким чином, органом, що уповноважений управляти майном, яке не включене до статутного фонду ВАТ “Київський річковий порт”, зокрема пасажирським причалом “Порт Примакова”, є Фонд державного майна України.

          Судовою колегією встановлено, що на момент укладення договору про надання послуг між відповідачем-1 та відповідачем-2 дія спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв’язку, яким передбачалася передача на баланс відповідача-1 державного майна, що не ввійшло до статутного фонду ВАТ “Київський річковий порт”, була зупинена, а в подальшому зазначений наказ був скасований як такий, що не відповідає вимогам законодавства.

          З матеріалів справи вбачається, що в подальшому Фондом державного майна України не приймалося рішення щодо закріплення за відповідачем-1 на праві господарського відання майна, яке не ввійшло до статутного фонду ВАТ “Київський річковий порт”, зокрема пасажирського причалу “Парк Примакова”.

          Таким чином, судова колегія вважає, що відповідач-1 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення договору про надання послуг зі стоянки біля причалу “Парк Примакова” з відповідачем-2, оскільки зазначений причал не був закріплений за ним на праві господарського відання на підставі відповідного рішення Фонду державного майна України.

          Отже, позовні вимоги щодо визнання недійсним договору № 85/01-12 про надання послуг від 01.12.2007 року, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2, підлягають задоволенню.

          За змістом ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

          В ч. 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, —відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

          Зважаючи на те, що відповідачем-2 не було надано будь-яких доказів на підтвердження наявності передбачених законом підстав для знаходження його несамохідного судна –плавресторану-готелю біля причалу “Парк Примакова”, крім договору про надання послуг, недійсність якого встановлена вище, позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача-2 звільнити пасажирський причал “Парк Примакова” також підлягають задоволенню.

Доводами апеляційної скарги не спростовано зазначені вище обставини та висновки місцевого господарського суду.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачами не спростовані належними та допустимими доказами відповідно до положень ст.ст.33,34 ГПК України зазначені вище обставини.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 26.02.2010 року у справі №32/16 є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційні скарги Державного підприємства „Адміністрація річкових портів” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Чардаш” на рішення Господарського суду м. Києва від 26.02.2010 року залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду м. Києва від 26.02.2010 року у справі № 32/16 – без змін.

3. Матеріали справи №32/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 30.08.10 (відправлено)