Справа № 2-3796/07

РІШЕННЯ

(заочне, в порядку гл. 8 розділу ІІІ ЦПК України)

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

28 вересня 2007 року                             Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді Черновського Г.В.

               при секретарі - Вобліковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

       ВСТАНОВИВ:

У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись у позовній заяві на те, що вона з останнім перебуває у шлюбі з 10 серпня 1991 року, від якого є неповнолітній син - ОСОБА_3, 1993 року народження.

У процесі спільного проживання з відповідачем з`ясувалось, що в них різні погляди на життя, ведення домашнього господарства, родину і сімейні відносини. У підсумку, в родині склалася така обстановка, при якій спільне проживання стало неможливим і з 1994 року вони припинили шлюбно-сімейні відносини, оскільки відповідач пішов з дому, як він повідомив, до іншої жінки.

За такими обставинами збереження сім`ї та подальше сумісне життя з відповідачем неможливе та шлюб підлягає розірванню, оскільки він носить формальний характер. Спора майнового характера не має. До досягнення повноліття їх син буде проживати з нею.

                  У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про день та час розгляду даної цивільної справи повідомлений належним чином, що є підставою для розгляду справи за його відсутності згідно ст.169 ЦПК України за правилами глави 8 розділу ІІ ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення позивачки, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони одружені 10 серпня 1991 року, шлюб зареєстрований у відділі ЗАГСу виконкому Жовтневої райради народних депутатів м.Дніпропетровська, актовий запис №1142, від якого є неповнолітній син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З 1994 року між сторонами були припинені шлюбні відносини, через втрату взаєморозуміння, втрати почуття кохання одного до одного, з цього часу вони проживають окремо.

Згідно ст.110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ст.112 СК України, при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

З огляду на вищевикладене й беручи до уваги те, що сімейно-шлюбні відносини між сторонами по даній справі припинені з 1994 року, позивачка по справі наполягає на розірванні шлюбу, зберігати шлюб з відповідачем не бажає, оскільки відповідач створив нову родину.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що шлюб сторін у справі розпався остаточно, відновити сім`ю неможливо й шлюб треба розірвати. Спір по розділу спільного майна між сторонами відсутній. Після розірвання шлюбу неповнолітн6я дитини буде мешкати з позивачкою.

Також суд вважає, що витрати пов`язані з оформленням розірвання шлюбу в органах РАГСу необхідно покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.110, 112 СК України, ст.ст.10, ч.1 ст.11, 27, 31, 88, 169, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Шлюб, між ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  зареєстрований 10 серпня 1991 року у відділі ЗАГСу виконкому Жовтневої райради народних депутатів м.Дніпропетровська, актовий запис №1142, від якого є неповнолітній син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 - розірвати.

Стягнути державне мито на користь держави у розмірі 25 гривень при оформленні розірвання шлюбу в органах РАЦС з ОСОБА_2, звільнивши ОСОБА_1 від несення судових витрат.

Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана протягом десяти днів з дня отримання ним копії рішення. Без попереднього подання такої заяви заочне рішення оскарженню відповідачем в апеляційному порядку не підлягає.

У випадку відмови в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, воно може бути оскаржене відповідачем у загальному апеляційному порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано.

У випадку подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання у двадцятиденний строк апеляційної скарги, рішення набирає законної силі після закінчення такого строку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                        Суддя: