Справа № 2-2291/07
Р І Ш Е Н Н Я
(заочне, в порядку гл. 8 розділу ІІІ ЦПК України)
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2007 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого - судді Черновського Г.В.
при секретарі - Вобліковій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 у травні 2007 року звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором займу в розмірі 3901 грн., а також 3% річних від суми боргу в розмірі 633,51 грн., державне мито 515,34 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення у розмірі 30 грн. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 21 липня 2006 року надав відповідачеві у вигляді позики суму у розмірі 47 тис.грн. на строк до 21 серпня 2006 року, проте ані у визначений угодою термін, ані пізніше борг ОСОБА_2 погашений не був.
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, на їх задоволенні наполягав.
Відповідач у попередньому судовому засіданні позов не визнав, проти його задоволення заперечував, посилаючись на те, що визнає суму боргу тільки у розмірі 18 тис. грн. У позивача він працював у якості менеджера, офіційно оформленим не був, займаючи цю посаду займався продажем морозива, а ОСОБА_1 діяв як приватний підприємець, він надавав йому кошти для закупівлі морозива. Закупівлю морозива він здійснював у Придніпровську, а накладні залишав у магазинах де його продавав. Накладні він виписував сам, а ті в свою чергу ставили на них печать, що прийняли товар, потім за цією накладною він забирав гроші. Оскільки у нього йшов мінус по роботі, суми не співпадали, то йому сказали щоб він написав боргову розписку на 47 тис.грн. Накладні на той час знаходились у нього вдома, тому точну суму боргу порахувати було не можливо, тому до 18 тис. грн.., які він узяв для здійснення закупівлі товару, додали мінус, який не йшов та отримали суму 47 тис. грн. Позивач не вірно надає суду інформацію стосовно наявності договору та договірних відносин. Після закінчення роботи вони домовились, що він буду сплачувати по 1 тис. грн.. щомісяця, але у нього це не виходило.
В судове засідання відповідач не з'явився, про день та час його проведення повідомлявся належним чином, що є підставою для розгляду справи у заочному порядку.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 21 липня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, за яким останній отримав суму у розмірі 47 тис.грн. на строк до 21 серпня 2006 року. Як вбачається з записів на договорі позики, відповідна сума була повністю отримана позичальником. В подальшому сума боргу відповідачем погашена не була.
Аналізуючи фактичні обставини справи, суд доходить висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини позики, врегульовані положеннями ст.ст.1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, а також загальними нормами зобов'язального права. У цих правовідносинах відповідачем був порушений його обов'язок у визначений угодою строк повернути отриману суму, встановлений ст.ст.526, 1049 ЦК України, тим самим було порушене право позивачки на своєчасне отримання наданої нею позики.
Згідно ст.16 ЦПК України одною з форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст.533 ЦК України, грошове зобов'язання повинне бути виконане у гривнях, а у випадку визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Суд критично ставиться до заперечень відповідача відносно фактичних обставин справи, оскільки вони не підтверджується жодними документальними даними та спростиовуються доказами по справі. За викладених обставин суд вважає можливим стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором займу в розмірі 3901 грн., а також 3% річних від суми боргу в розмірі 633,51 грн.
На підставі ст.88 ЦПК України підлягають присудженню позивачеві з відповідача судові витраті у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.526, 533, 611, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст.8, 10, 11, 57-60, 88, 208, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В :
Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1заборгованість за договором займу в розмірі 3901 грн., а також 3% річних від суми боргу в розмірі 633,51 грн., а всього 4534,51 грн.
В порядку розподілу судових витрат стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1 1730 грн.
Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному апеляційному порядку.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана протягом десяти днів з дня отримання ним копії рішення. Без попереднього подання такої заяви заочне рішення оскарженню відповідачем в апеляційному порядку не підлягає.
У випадку відмови в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, воно може бути оскаржене відповідачем у загальному апеляційному порядку.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано.
У випадку подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання у двадцятиденний строк апеляційної скарги, рішення набирає законної силі після закінчення такого строку.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: