Справа № 2-3083/07
Р І Ш Е Н Н Я
(заочне, в порядку гл. 8 розділу ІІІ ЦПК України)
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2007 року Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська
у складі: головуючого - судді Черновського Г.В.
при секретарі - Вобліковій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття її з реєстраційного обліку, -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2007 року позивачка звернулась до суду з вищезазначеною позовною заявою. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що 20 червня 1995 року квартираАДРЕСА_1у м.Дніпропетровську, отримала у спільну сумісну власність в порядку приватизацією житла нею, ОСОБА_2та ОСОБА_3. В цій квартирі мешкають співвласники та її син від шлюбу з відповідачем - ОСОБА_4.
З 29 липня 1995 року і по цей час вона перебуває в шлюбі з відповідачем. Через це відповідач за згодою всіх співвласників почав мешкати у цій квартирі з 1998 року.
У травні 2004 року відповідач зібрав свої речі та залишив квартиру, і з того часу до неї не повертався, а його місце мешкання їй на сьогодні не відоме. Перешкод у користуванні квартирою відповідачу ніхто не чинить. Ці обставини підтверджуються актом від 29.11.2004 року, свідченнями сусідівОСОБА_6., ОСОБА_5
Разом з цим вона вимушена сплачувати комунальні послуги, які нараховуються з урахуванням проживання у квартирі відповідача, тобто нести додаткові витрати. Таким чином порушуються її майнові інтереси як співвласника квартири, які будуть захищені припиненням таких виплат у разі припинення проживання відповідача у цій квартирі.
Відповідно до ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. Звідси, оскільки між співвласниками квартири та її чоловіком відсутні будь-які домовленості, а житловим законодавством встановлюються преклюзивні строки щодо користування неприватним житловим фондом, то відповідач є таким, що втратив право на користування квартирою №АДРЕСА_1у м.Дніпропетровську, за цією цивільно-правової нормою.
Крім цього, за ст.ст.16, 391 ЦК України власник має право вимагати припинення дії, що порушує його право власності та пов'язані з цим майнові інтереси, що в цьому випадку є припиненням проживання у квартирі.
На підставі викладеного просила визнати відповідача, таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме квартироюАДРЕСА_1у м.Дніпропетровську.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала у повному обсязі, на їх задоволенні наполягала.
Відповідач в судові засідання у справі не з'являвся, про час і місце розгляду справи повідомлявся через КЖЕП №37 Жовтневого району м.Дніпропетровська (а.с.11), оголошення у пресі, про причини неявки суд не повідомляв. За таких обставин на підставі ч.9 ст.74 ЦПК України та ч.4 ст.169 ЦПК України відповідач вважається повідомленим про день та час судового засідання і таким, що відсутній без поважних причин, що є підставою для вирішення справи на підставі наявних у ній даних і доказів і постановлення заочного рішення.
Вислухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1, а також ОСОБА_2., ОСОБА_3. на праві спільної сумісної власності в порядку приватизацією житла, належить квартира АДРЕСА_1 у м.Дніпропетровську.
Окрім АДРЕСА_1,ОСОБА_2., ОСОБА_3., її сина від шлюбу з відповідачем - ОСОБА_4. у спірній квартирі зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_4., який у даній квартирі з травня 2004 року фактично не проживає. Факт його не проживання закріплено підписами сусідівОСОБА_6., ОСОБА_5, актом КЖЕП №37 Жовтневого району м.Дніпропетровська від 20 квітня 2007 року.
Факт реєстрації відповідача у спірній квартирі створює позивачці перешкоди в користуванні даним майном, оскільки вона сплачує ряд комунальних послуг (поставку гарячої та холодної води та ін.) виходячи з кількості осіб, зареєстрованих у спірній квартирі, змушуючи її при цьому нести невиправдані додаткові витрати.
У відповідності до ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій власний розсуд. В силу ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
У відповідності до ст.71 ЖК України, жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї протягом шести місяців. Відповідно до ст.72 ЖК України особа, відсутня у жилому приміщенні понад вищезазначеного строку, в судовому порядку може бути визнана втратившим право користування таким приміщенням.
Оскільки відповідач понад трьох років не проживає у спірному жилому приміщенні, не виконує своїх обов'язків по оплаті квартирної плати та комунальних послуг, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є заснованими на законі і такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.71, ст.ст.72, 150 ЖК України; ч.1 ст.319, ст.391 ЦК України; ст.ст.10, 11, 60, 88, 169, 212, 213, 215, 224-226 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Визнати ОСОБА_2втратившим право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 у м.Дніпропетровську.
Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному апеляційному порядку.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана протягом десяти днів з дня отримання ним копії рішення. Без попереднього подання такої заяви заочне рішення оскарженню відповідачем в апеляційному порядку не підлягає.
У випадку відмови в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, воно може бути оскаржене відповідачем у загальному апеляційному порядку.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано.
У випадку подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання у двадцятиденний строк апеляційної скарги, рішення набирає законної силі після закінчення такого строку.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: