Справа №2-890/08

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

12 березня 2007 року     м. Торез

Суддя Торезького міського суду Донецької області Сенчишин Ф.М.

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна про стягнення повної суми грошового внеску, поміщеного в період до 2 січня 1992 року в установу Ощадного банку СРСР,

ВСТАНОВИВ:

За позовною заявою ОСОБА_1 просить стягнути з Держави Україна його грошовий внесок, зроблений в Трезькому відділенні Дердавного ощадного банку до витребування з залишком внеску станом на 01 січня 1992 року в сумі 6881 гривня 55 копійок. В обгрунтування позову зазначає, що відповідач фактично вилучив у нього це майно, заморозивши виплати за внеском. ОСОБА_1 подав позов до суду за місцем свого проживання в м. Торезі, тоді як місцем знаходження відповідача є м. Київ. В обгрунтування подання позову саме за місцем проживання позивача він посилається на те, що до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України "Про захист прав споживачів". Ухвалою суду 27 листопада 2007 року позовну заяву було повернуто позивачеві для звернення до належного суду у зв'язку з порушенням правил підсудності. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 06 лютого 2008 року ухвалу суду першої інстанції скасовано, а справа направлена до суду першої інстанції для повторного розгляду питання про прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовні вимоги позивача регулюються у тому числі Законом України "Про захист прав споживачів", тому позивач має право звертатись зі своїм позовом також за місцем свого проживання.

Суд враховує, що згідно ч. 2 ст. 311 ЦПК України, висновки і мотиви з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляду справи. Разом з тим, приймаючи ухвалу, суд апеляційної інстанції ст. 311 ЦПК не застосовував, відповідно суд першої інстанції, примаючи рішення про відкриття провадження у справі не обмежений висновками суду апеляційної інстанції і керується виклбчно внутрішнім переконанням.

Суд враховує, що згідно преамбули до Закону України "Про захист прав споживачів", цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності (преамбула), а Держава Україна не є та не була надавачем послуг позивачеві. Правовідносини щодо грошових внесків, поміщених в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР, регулюються Законом України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України", який встановлює порядок компенсації таких заощаджень (знов таки не повернення, оскільки такі заощадження є знеціненими). І зазначений закон також не визначає Державу Україна як надавача послуг. За наведених обставин суд не може погодитися з тим, що вимоги позивача регулюються у тому числі Законом України "Про захист прав споживачів", і відповідно відсутні підстави для подання позову за місцем знаходження позивача.

За загальним правилом, визначеним ст. 109 ЦПК України, позови подаються до суду за місцем знаходження (місцем проживання для фізичних осіб) відповідача.

Таким чином позов подано з порушенням правил підсудності.

Згідно ст. 115 ЦПК України, якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду. Згідно п. 4 ч.3 ст. 121 ЦПК України, заява повертається позивачеві у випадку, коли справа не підсудна цьому суду. Тому позовну заяву слід повернути позивачу для подання до належного суду.

Керуючись ст.ст.121 ч.3 п.4, 115 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву про стягнення повної суми грошового внеску, поміщеного в період до 2 січня 1992 року в установу Ощадного банку СРСР повернути позивачеві для подання до належного суду.

На ухвалу може бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний суд Донецької області через Торезький міський суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали позивачем, а апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання такої заяви.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, ухвала набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.