Категорія №2.19.8
ПОСТАНОВА
Іменем України
15 листопада 2010 року Справа № 2а-6642/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Лагутіна А.А.
при секретарі Колесніковій Я.А.,
в присутності сторін:
представник позивача: Лислинський Д.Ю. за дов. № 17 дійсна до 31.12.2010р.
представник відповідача : не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахтобудівельне управління» до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання недійсним рішення № 430 від 19.08.2010 року про застосування фінансових санкцій, -
В С Т А Н О В И В:
06 вересня 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання недійсним рішення № 430 від 19.08.2010 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками або органом Пенсійного Фонду на суму 328047,52 грн., у зв’язку з безпідставністю нарахування. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.08.2010 року Управлінням Пенсійного фонду м. Лисичанська Луганської області відносно позивача винесено рішення № 430 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного Фонду у вигляді стягнення штрафу в розмірі 72103 грн. та нарахування пені в розмірі 255944,52 грн. Позивач зазначене рішення управління Пенсійного фонду не визнає в повному обсязі у зв’язку з необґрунтованістю та вважає, що це рішення підлягає скасуванню огляду на таке. Відповідно до ст. 57 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» та Порядку списання заборгованості Пенсійного фонду України за позиками, наданими з єдиного казначейського рахунку, на суму списаної заборгованості вугле – та торфодобувним підприємствам, затвердженого Постановою КМУ від 23.06.2010 року № 484, списання сум заборгованості (суми страхових внесків, сум фінансових санкцій та пені, суми недоїмки із сплати страхових внесків заборгованості відшкодування пільгових пенсій) станом на 01.03.2010 року підлягають списанню до 03.08.2010 року за Рішенням органів Пенсійного фонду України. Згідно повідомлення про списання № 7839/03-10 від 16.07.2010 року Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області та рішення № 11 від 14.07.2010 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області списана заборгованість станом на 01.03.2010 року перед Пенсійним фондом України в сумі 5675976,95 грн.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити, в судовому засіданні пояснив, що відповідачем було винесено рішення про застосування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Позивач не згоден з таким рішенням.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Правом надання заперечень проти позову та доказів на підтвердження своїх доводів не скористався, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.
Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.
Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахтобудівельне управління» зареєстровано в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області як платник страхових внесків.
Порядок обчислення, сплати страхових внесків, визначення поняття «страховий внесок» містяться у Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування « визначено, що страхові внески – це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше: кошти, сплачені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону, страхувальники – роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Статтею 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: платники страхових внесків, їх права та обов’язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Страхувальниками за Законом є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а саме роботодавці – підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян, профспілки, політичні партії.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону позивач, як страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов’язаннями із сплати страхових внесків зобов’язань із сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами зобов’язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань щодо виплати заробітної плати (доходу).
Частиною 6 ст. 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Відповідно до ч. 2 ст. 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Згідно із ч. 9 ст. 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:
- 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;
- 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;
- 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частиною 9 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій (ч. 13 ст. 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»).
Відповідно до підпункту 9.3.2 пункту 9.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), у разі коли страхувальник не сплачує (не перераховує) або несвоєчасно сплачує (несвоєчасно перераховує) страхові внески, у тому числі донараховані ним самостійно або органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:
- при затримці їх сплати у строк до 30 календарних днів включно - 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум;
- при затримці їх сплати у строк до 90 календарних днів включно - 20 відсотків зазначених сум;
- при затримці їх сплати понад 90 календарних днів - 50 відсотків зазначених сум.
При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 14 до цієї Інструкції.
Рішення про застосування штрафів, зазначених у цьому підпункті, складається в залежності від терміну затримки сплати (погашення) страхових внесків:
1) при затримці до 30 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 30 календарних днів, рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі десяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки.
Тобто, рішення виноситься одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 1 до 30 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період;
2) при затримці сплати страхових внесків до 90 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 90 календарних днів, рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі двадцяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки.
Тобто, рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 31 до 90 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період;
3) при затримці сплати страхових внесків, що є більшою 90 календарних днів, рішення виноситься у розмірі п’ятдесяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) недоїмки.
Рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період від 91 календарного дня до дня фактичного погашення всієї суми недоїмки незалежно від кількості випадків сплати за цей період.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.
Відповідно до підпункту 10.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України на суми простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки) та своєчасно не сплачені (не перераховані) фінансові санкції нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов’язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку та розмірах, визначених цим пунктом.
Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку сплати відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником включно.
Рішення про нарахування пені посадові особи органів Пенсійного фонду виносять одночасно з прийняттям рішення про застосування фінансових санкцій, зазначених у підпункті 9.3.2 пункту 9.3 цієї Інструкції, за формою згідно з додатком 14 цієї Інструкції, яке протягом трьох робочих днів із дня його винесення надсилається страхувальнику з повідомленням про вручення (пункт 10.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України).
19.08.2010 року Управлінням Пенсійного фонду м. Лисичанська Луганської області відносно позивача винесено рішення № 430 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного Фонду у вигляді стягнення штрафу в розмірі 72103 грн. та нарахування пені в розмірі 255944,52 грн. за період з 02.06.2010 року по 09.08.2010 року.
Також судом при розгляді справи встановлено, що рішення управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про застосування фінансових санкцій та нарахування пені від 19 серпня 2010 року № 430 відповідає діючому законодавству, а також додатку № 14 до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України щодо зазначення в рішенні періоду, за який нараховуються штрафні санкції та пеня, оскільки в оскаржуваному рішенні зазначено, що санкції застосовуються та пеня нараховується за період з 02.06.2010 по 09.08.2010.
Згідно повідомлення про списання № 7839/03-10 від 16.07.2010 року Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області та рішення № 11 від 14.07.2010 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області списана заборгованість станом на 01.03.2010 року перед Пенсійним фондом України в сумі 5675976,95 грн.
Відповідно до ст. 57 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» та Порядку списання заборгованості Пенсійного фонду України за позиками, наданими з єдиного казначейського рахунку, на суму списаної заборгованості вугле – та торфодобувним підприємствам, затвердженого Постановою КМУ від 23.06.2010 року № 484 Пенсійному фонду України списати недоїмку із страхових внесків, заборгованість з відшкодування пільгових пенсій (в тому числі витрат на їх доставку) та борг з фінансових санкцій та пені, що не погашені станом на 01 березня 2010 року на вугле- та торфодобувних підприємствах, які входять до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України.
Суд вважає хибним твердження позивача про наявність права на списання застосованих рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області від 19.08.2010 року № 430 про застосування фінансових санкцій в розмірі 328047,52 грн. за період з 02.06.2010 року по 09.08.2010 року, оскільки вищенаведеним Законом встановлений граничний термін списання сум заборгованості, а саме тих, яка рахується станом на 01.03.2010 року.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З приписів ст.ст. 71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахтобудівельне управління» до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання недійсним рішення № 430 від 19.08.2010 року про застосування фінансових санкцій не підлягають задоволенню, оскільки нарахування фінансової санкції та пені здійснено згідно чинного законодавства.
Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 п. 2 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 57 Закону України«Про Державний бюджет на 2010 рік» та Порядку списання заборгованості Пенсійного фонду України за позиками, наданими з єдиного казначейського рахунку, на суму списаної заборгованості вугле – та торфодобувним підприємствам, затвердженого Постановою КМУ від 23.06.2010 року № 484 суд,-
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахтобудівельне управління» до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання недійсним рішення № 430 від 19.08.2010 року про застосування фінансових санкційвідмовити повністю за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено та підписано 19 листопада 2010 року.
Суддя А.А. Лагутін