Справа № 2-2840 за 2010р  .

РІШЕННЯ  

іменем України  

6 вересня 2010 року Ленінський районний суд м.Миколаєва в складі судді Коломієць В.В., при секретарі Наумкіной І.М., за участю адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування та визнання права власності в порядку спадкування,

УСТАНОВИВ:

24.03.2010р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4, після смерті якої відкрилася спадщина – квартира «Б» по АДРЕСА_1. Як вказала позивачка, у 2004 році її мати склала  заповіт на користь свої онуки – ОСОБА_3 За твердженням ОСОБА_2, ОСОБА_4 у зв’язку з хворобою і похилим віком потребувала допомоги, а відповідачка ухилялася від її надання. Посилаючись на викладені обставини та ч.5 ст.1224 ЦК України, позивачка просила усунути ОСОБА_3 від права на спадкування після смерті ОСОБА_4 та визнати за нею (позивачкою) право власності на вищевказану квартиру як за спадкоємицею за законом першої черги.  

 У судовому засіданні позивачка підтримала викладені вимоги.

Відповідачка позов не визнала, посилаючись на те, що свою бабусю – ОСОБА_4 –  відвідувала регулярно, допомогу їх надавала.

Третя особа – Друга Миколаївська державна нотаріальна контора – у судове засідання не з’явилися, від них надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність та постановлення рішення на розсуд суду.  

Заслухавши пояснення сторін та думку адвоката, дослідивши матеріали справи, вислухавши свідків, суд приходить до наступного.

Згідно довідки ММБТІ від 12.07.2010р. № 4497 право власності на квартиру «Б» по АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_4 (а.с. 66).  

З пояснень сторін вбачається, що з 1998 року у вказаний квартирі проживала ОСОБА_4 та її донька – ОСОБА_2 – із своєю сім’єю.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла (а.с.6). З матеріалів спадкової справи № 775/2009р. до майна померлої ОСОБА_4 вбачається, що із заявою про прийняття спадщини звернулася онука померлої - ОСОБА_3 (донька сина померлої – ОСОБА_6, що помер ІНФОРМАЦІЯ_2.), яка є спадкоємцем за заповітом, посвідченим 19.07.2004р. державним нотаріусом Другої Миколаївської державної нотаріальної контори за реєстр.№ 1-298. Згідно вказаному заповіту ОСОБА_4 заповідала ОСОБА_3 все належне їй майно (а.с.23, 28).  

Вказаний заповіт відповідно до ч.2 ст.1254 ЦК України повністю скасував попередній заповіт, посвідчений 15.05.2003р. державним нотаріусом Другої Миколаївської державної нотаріальної контори за реєстр.№ 2-484, згідно якому ОСОБА_4 заповідала спірну квартиру ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в рівних частках кожній (а.с.47).  

З пояснень сторін і показань свідків випливає, що між позивачкою та її матір’ю останніх декілька років до смерті ОСОБА_4 існували конфліктні відносини.

Відповідно до ч.5 ст.1224 ЦК України, на яку посилається позивачка в обґрунтування своїх вимог, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, судом не був встановлений факт ухилення відповідачки від надання допомоги своїй бабусі. Так, з пояснень самої позивачки та її доньки – ОСОБА_7, яка була допитана судом у якості свідка, вбачається, що відповідачка раз на місяць відвідувала ОСОБА_4, приносила їй інсулін. Також сусіди ОСОБА_4 і позивачки: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, та голова ЖБК «Радуга», до якого відноситься спірна квартира, - ОСОБА_11, допитані судом у якості свідків, підтвердили факт регулярного відвідування ОСОБА_3 своєї бабусі.  

У суду немає підстав ставити під сумнів показання свідків, оскільки вони відповідають та не мають розбіжностей з обставинами, відомості про які маються у інших зібраних по справі доказах, зокрема, викладені обставини підтверджуються довідкою ЖБК «Радуга» № 98 від 01.06.2010р., листом Міської поліклініки № 2 від 23.06.2010р. № 1-8, Актом від 19.07.2010р., складеним сусідами померлої ОСОБА_3 (а.с.52, 54, 56).  

Крім того, вищевказана норма закону стосується підстав усунена від права на спадкування за законом, а не за заповітом.

Той факт, що позивачка також доглядала за своєю матір’ю не є підставою для усунення відповідачки від спадкування.  

Таким чином, суд дійшов висновку, що даний позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212-214 ЦПК України, суд-

 ВИРІШИВ:

 У задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через Ленінський райсуд м.Миколаєва шляхом подання протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

 Суддя:      .