Справа №2-2677/10  

  З А О Ч Н Е     Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

  27 квітня 2010 року Київський районний суд м. Донецька у складі:  

головуючого                 судді Шликова С.П.,  

при секретарі             Цикаловій К.С.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду  м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Київської районної в м. Донецьку ради про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за законом,-  

В С ТА Н О В И В:  

  Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Київської районної в м. Донецьку ради про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за законом, мотивуючи свої вимоги наступним:  

  Позивач ОСОБА_1 з 1974 року по листопад 2009 року проживала однією сім’єю з ОСОБА_3, належним чином шлюб зареєстровано не було.  

ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. З цього часу і до моменту смерті позивач з чоловіком мешкали однією сім’єю  в домоволодінні, де був зареєстрований ОСОБА_3  

Крім того, позивач зазначає, що вона з ОСОБА_3 вели спільне господарство, мали спільний бюджет, разом відпочивали, турбувалися один про одного. ОСОБА_1 отримувала за довіреністю пенсію ОСОБА_3 протягом п’яти років.  

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, ховала його позивач.  

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належний йому житловий будинок АДРЕСА_1. Спадкоємців першої, другої, третьої черги за законом у нього не має.  

Позивач вказує, що вона звернулася до Шостої донецької державної нотаріальної контори з тим, щоб отримати свідоцтво про право власності в порядку спадкування за законом, але їй було відмовлено та запропоновано звернутися до суду.  

Звернення позивача до суду за встановленням факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрацію шлюбу зумовлено необхідністю отримання спадщини після смерті ОСОБА_3  

Також вказує, що спадкове майно ОСОБА_3 отримав від своєї матері ОСОБА_4, він постійно проживав разом з нею на час відкриття спадщини. Це свідчить про те, що ОСОБА_3 вважається таким, що прийняв спадщину після матері, однак не встиг належним чином оформити, оскільки помер.  

Просила суд встановити факт проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, однією сім’єю без реєстрації шлюбу з 1974 року по листопад 2009 року.  

Визнати спадкоємця ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право набувачем прав після спадкодавця ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, на домоволодіння АДРЕСА_1.  

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на домоволодіння АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.  

Представник позивача у судовому засіданні надала до суду уточнення до позовної заяви, відповідно до яких, домоволодіння АДРЕСА_1 складається з: літ. А-1 – житловий будинок площею 23,8 кв.м., літ. а – прибудова площею 11 кв.м., літ. К – убиральня площею 1 кв.м., літ. Б – сарай площею 6,4 кв.м., літ. Г – сарай площею 11,4 кв.м., літ. Д – сарай площею 8 кв.м., літ. Е – погреб площею 4 кв.м., літ. Ж – сарай площею 4,7 кв.м., літ. * - трубопровід, літ. №1,2 –огородження площею 65 кв.м..  

Крім того, у склад домоволодіння входить самочинно збудована споруда – літ. В – літня кухня площею 16,6 кв.м.  

Просили суд встановити факт проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, однією сім’єю без реєстрації шлюбу з 1974 року по листопад 2009 року.  

Визнати спадкоємця ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право набувачем прав після спадкодавця ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, на домоволодіння АДРЕСА_1.  

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 на домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з: літ. А-1 – житловий будинок площею 23,8 кв.м., літ. а – прибудова площею 11 кв.м., літ. К – убиральня площею 1 кв.м., літ. Б – сарай площею 6,4 кв.м., літ. Г – сарай площею 11,4 кв.м., літ. Д – сарай площею 8 кв.м., літ. Е – погреб площею 4 кв.м., літ. Ж – сарай площею 4,7 кв.м., літ. * - трубопровід, літ. №1,2 –огородження площею 65 кв.м. та на самочинно збудовану споруду – літ. В– літня кухня площею 16,6 кв.м.  

Представник позивача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх в повному обсязі.  

Представник відповідача Київської районної в м. Донецьку ради у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив.  

За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляду справи на підставі наявних у справі доказів у порядку ст. 224 ЦПК України.  

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, свідків, проаналізувавши надані докази, вважає, що позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Київської районної в м. Донецьку ради про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за законом підлягає задоволенню, з наступних підстав.        

Судом встановлено, що на підставі рішення народного суду 2 дільниці Куйбишевського району м. Сталіно від 24.11.1949 року, за ОСОБА_5 та ОСОБА_4 визнано право власності за кожним по 1\2 частки домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 29).  

На підставі договору дарування від 24.01.1979 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої Донецької державної нотаріальної контори за реєстровим № 460, ОСОБА_4 прийняла в дар від ОСОБА_6 1\2 частину жилого будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 на земельній ділянці – 400 кв.м. (а.с.30-31).  

Судом встановлено, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3, що  підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого ВРАЦС Київського районного управління юстиції м. Донецька 27 грудня 2004 року, актовий запис №1635, НОМЕР_1 (а.с. 28).  

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 є сином померлої ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 26).  

Судом також встановлено, що після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, фактично ОСОБА_4 володіла на праві власності усім домоволодінням, але 1\2 частина спірного домоволодіння, якою вона володіла на підставі рішення народного суду  Куйбишевського району м. Сталіно від 24.11.1949 року, не була належним чином зареєстрована, оскільки померла.  

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживає разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.  

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 постійно проживав разом зі своєю матір’ю ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, що підтверджується реєстраційним записом в будинковій книзі (а.с. 12-19).  

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 фактично прийняв спадщину після смерті своєї матері, але оформити спадщину належним чином не встиг, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого ВРАЦС Київського районного управління юстиції у м. Донецьку Донецької області 01 грудня 2009 року, актовий запис №1450, НОМЕР_2 (а.с. 27).  

Відповідно до ст.. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.  

Судом встановлено, що всі права власності, які залишились після смерті ОСОБА_4, увійшли до складу спадщини і перейшли до її сина ОСОБА_3, як до єдиного спадкоємця за законом першої черги.  

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_3 перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_1 з 1974 року, але в органах РАГС шлюб зареєстровано не було.  

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 з ОСОБА_1 мешкали разом близько тридцяти п’яти років однією сім’єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, разом відпочивали, турбувалися один про одного, що підтверджується актом від 01.03.2010 року, виданим головою мікрорайону «Гладковка» Київського району (а.с. 11) та копіями сімейних фотографій з відпочинку, зі свят (а.с. 22-25).  

Також, ОСОБА_1 протягом п’яти років отримувала за довіреністю чоловіка ОСОБА_3 його пенсію, що підтверджується копією повідомлення (форма №36) по рахунку НОМЕР_3 ОСОБА_3 в установі банку №7956 м. Донецька від 28.03.2005 року, копією повідомлення  (форма №36) по рахунку НОМЕР_3 ОСОБА_3 в установі банку №7956 м. Донецька від 20.03.2005 року (а.с. 20-21).  

Згідно з п. 5 ч.1 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту, проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу.  

Встановлення факту перебування на утриманні необхідно заявнику для реалізації свого права на отримання права на спадщину, та встановити даний факт іншим чином не можливо.  

Судом також встановлено, що після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1.  

Відповідно до ст.. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, як проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини вважається день смерті спадкодавця.  

  Відповідно до ст.. 3 СК України, сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.  

  Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у судах у справах про спадкування», зазначений п’яти річний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його  необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім’єю до набрання чинності ЦПК України. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім’єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов’язані спільним побутом, мали взаємні права та обов’язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім’ї, тощо.  

Крім того, у судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які кожен окремо суду пояснили, що ОСОБА_1 з ОСОБА_3 проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 однією сім’єю, вели спільне господарство, спільний сіменйи бюджет, дітей від сумісного проживання не мали.  

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 проживала однією сім’єю із спадкодавцем ОСОБА_3 більше п’яти років до часу відкриття спадщини.  

У судовому засіданні встановлено, що інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 крім ОСОБА_1 не має, позивач фактично прийняв спадщину після смерті свого чоловіка, проте в нотаріальній конторі їй було відмовлено про видачу свідоцтва про право на спадщину.  

Відповідно до ч.3 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.  

Згідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Після прийняття спадщини спадкоємець набуватиме статус власника з урахуванням вимог законодавства щодо оформлення права власності на отримане ним майно, особливо щодо права власності на нерухоме майно.  

Згідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.  

Також, як вбачається з наданого технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, виготовленого КП «БТІ м. Донецька» станом на 02.04.2010 року, у склад домоволодіння ходить самочинно збудована споруда літ. В – літня кухня площею 16,6 кв.м. та домоволодіння складається з: літ. А-1 – житловий будинок площею 23,8 кв.м., літ. а – прибудова площею 11 кв.м., літ. К – убиральня площею 1 кв.м., літ. Б – сарай площею 6,4 кв.м., літ. Г – сарай площею 11,4 кв.м., літ. Д – сарай площею 8 кв.м., літ. Е – погреб площею 4 кв.м., літ. Ж – сарай площею 4,7 кв.м., літ. * - трубопровід, літ. №1,2 –огородження площею 65 кв.м. (а.с. 8-11).  

Судом встановлено, що вищевказані побудови були проведені позивачем та її померлим чоловікком за власний рахунок та з власних матеріалів.  

Згідно до ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.  

Згідно ч.1 ст. 331 ЦПК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.    

Відповідно до  ч.2 ст. 331 ЦК України  право  власності  на новостроене нерухоме майно (житлові  будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення  будівництва (створення майна).  

Згідно ч.3 ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, за умови надання змеленої ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.  

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.  

За таких обставин,  позовна заява ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Київської районної в м. Донецьку ради про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за законом є обґрунтованою та підлягає задоволенню.  

На підставі викладенного ст.ст. 319, 331, 376, 392, 1218, 1223, 1264, 1268 ЦК України, ст.. 3 СК України, п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у судах у справах про спадкування» та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 224-226, 256  ЦПК України, суд, -  

В И Р І Ш И В:  

  Позов ОСОБА_1 – задовольнити.  

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 на домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з: літ. А-1 – житловий будинок площею 23,8 кв.м., літ. а – прибудова площею 11 кв.м., літ. К – убиральня площею 1 кв.м., літ. Б – сарай площею 6,4 кв.м., літ. Г – сарай площею 11,4 кв.м., літ. Д – сарай площею 8 кв.м., літ. Е – погреб площею 4 кв.м., літ. Ж – сарай площею 4,7 кв.м., літ. * - трубопровід, літ. №1,2 –огородження площею 65 кв.м. та на самочинно збудовану споруду – літ. В– літня кухня площею 16,6 кв.м.  

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.  

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.  

  Суддя