Справа №2-2144/10  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И  

  08 квітня 2010   року Київський районний суд м. Донецька у складі:  

головуючого                 судді Шликова С.П.,  

при секретарі                 Цикаловій К.С.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду  м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,-  

  В С ТА Н О В И В:  

  Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності, мотивуючи свої вимоги наступним:  

12 серпня 1998 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб.  

08 жовтня 2001 року на підставі договору купівлі – продажу, посвідченого приватним нотаріусом Жерносековою Д.Д. відповідач придбав житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 36 кв.м., у тому числі жилою – 17,7 кв.м., надвірні будівлі: Б – уборна, В – сарай, Д – душ, №1,3 – огородження, 1-2 – замощення.  

Право власності на будинок за відповідачем було зареєстровано КП «БТІ м. Донецька» 13.12.2001 року.  

В період з жовтня 2001 року по жовтень 2009 року ОСОБА_2 здійснив перебудову зазначеного будинку, в результаті чого на місті старого будинку був збудований двоповерховий будинок, загальною площею 235,8 кв.м.  

Позивач зазначає, що ОСОБА_2 вважає, що придбаний, а потім переобладнаний ним будинок є його приватною власністю, а вона, як дружина не має на цей об’єкт ніяких прав, мотивуючи тим, що в КП «БТІ м. Донецька» будинок зареєстрований саме за ним, а його реконструкцію здійснював за власні кошти, які він самостійно заробив за час реконструкції.  

Позивач вважає позицію відповідача такою, що суперечить діючому законодавству, оскільки спільне майно було придбано під час їхнього з відповідачем шлюбу, від якого у них є спільні діти, донька – ОСОБА_3 та син – ОСОБА_3.    

Просила суд визнати право спільної сумісної власності на самочинно збудований житловий будинок (літра Ж-2) №13, розташований по АДРЕСА_1, загальною площею 235,8 кв.м. (житлова площа – 95,8 кв.м., допоміжна – 140, кв.м.) за ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та стягнути з відповідача на її користь судові витрати.  

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.  

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, оскільки саме він є власником придбаного а потім переобладнаного ним будинку, тому що, в КП «БТІ м. Донецька»  будинок зареєстрований саме за ним, і його реконструкцію він здійснював за кошти, які самостійно заробив за час будівництва.    

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, проаналізувавши надані докази, вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності підлягає задоволенню, з наступних підстав.  

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі – продажу будинку від 08.10.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстровим №3012, ОСОБА_2 придбав жилий будинок АДРЕСА_1 (а.с.10).  

На земельній ділянці розташовано: А1 – жилий будинок, загальною площею 36,0 квм., у тому числі жилою – 17,7 кв.м., та надвірні будівлі: Б – уборна, В – сарай, Д – душ, №1-3 – огородження, І-ІІ – замощення.  

Як вбачається з наданого технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, виданого КП «БТІ м. Донецька» станом на 28.10.2009 року, ОСОБА_2 здійснив перебудову зазначеного будинку, в результаті чого на місті старого будинку був збудований двоповерховий будинок літ. «Ж-2», який складається з: коридору площею 13,8 кв.м., гардеробу площею 7,4 кв.м., сходів площею 12,1 кв.м., кухні – столової площею 46,2 кв.м., санвузлу площею 9,0 кв.м., гаражу площею 24,4 кв.м., загальною площею по першому поверху 112,9 кв.м., холу площею 19,8 кв.м., жилої площею 23,8 кв.м., жилої площею 23,3 кв.м., санвузлу площею 7,3 кв.м., жилої площею 24,1 кв.м., жилої площею 24,6 кв.м., загальною площею по другому поверху 122,9 кв.м., житловою площею по літ. Ж-2 - 95,8 кв.м., загальною площею 235,8 кв.м. (а.с. 11-17).  

Як вбачається з наданого паспорту технічного стану індивідуального житлового будинку №13 по вул. Богучарського в Київському районі м. Донецька, проведеного ТОВ «ЕЛІТПРОЕКТ», що результати візуального обстеження житлового будинку показали добрий стан конструкцій будівлі. По конструктивній частині зауважень не має. Будівля допускає нормальну експлуатацію при дотриманні діючих норм та правил та проведенні регулярного поточного ремонту (а.с.18-31).  

Судом встановлено, що вищевказані перепланування були проведені сторонами за власний рахунок та з власних матеріалів.  

Відповідно до ст.. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежного від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).  

Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування є об’єктом права спільної власності подружжя.  

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 12 серпня 1998 року, що підтверджується копією свідоцтва про одруження (а.с.8), від даного шлюбу мають двох дітей – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 9).  

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 в період народження першої дитини та по сьогоднішній день займається вихованням дітей та веденням домашнього господарства, в той час, як ОСОБА_2 працює для забезпечення родини.  

Таким чином, жилий будинок АДРЕСА_1 придбаний у 2001 році є спільною сумісною власністю подружжя.  

Згідно ч.1 ст. 331 ЦПК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.    

Відповідно до  ч.2 ст. 331 ЦК України  право  власності  на новостроєне нерухоме майно (житлові  будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення  будівництва (створення майна).  

Відповідно до ст.. 375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.  

Згідно ч.3 ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, за умови надання змеленої ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.  

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.  

Крім того, за правилами ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути сплачене державне мито при зверненні до суду та судові витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.    

За таких обставин,  позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності є обґрунтованою та підлягає задоволенню.  

На підставі викладеного ст.ст. 331,375,376,392 ЦК України, ст.. 60 СК України, та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 224-226  ЦПК України, суд, -    

  В И Р І Ш И В:  

  Позов ОСОБА_1 - задовольнити.  

Визнати право спільної сумісної власності на самочинно збудований житловий будинок (літра Ж-2) №13, розташований по АДРЕСА_1, загальною площею 235,8 кв.м. (житлова площа – 95,8 кв.м., допоміжна – 140, кв.м.) за ОСОБА_1 та ОСОБА_2.  

Стягнути з   ОСОБА_2   на користь   ОСОБА_1   державне мито у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 232 (двісті тридцять дві) грн.  

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу може бути подано без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

  Суддя