Справа № 2а-2409/2010  

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

      29 жовтня 2010 року  Маловисківський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого-судді Березія Ю.А.,  при секретарі Красній Г.Г.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мала Виска справу за адміністративним позовом  

 ОСОБА_1

 до Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області  

 про визнання неправомірною бездіяльності відповідача та зобов'язання вчинити певні дії, -  

ВСТАНОВИВ :  

      Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, вимагаючи зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату недоплаченої надбавку до пенсії, посилаючись на порушення відповідачем ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

 Дослідивши та оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги в частині до 14 березня 2010 року слід залишити без розгляду.

 Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.  

 Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.  

 Відповідно до ч. 1 ст. 102 КАС України,  пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.  

 Позивач в поданій до суду заяві не зазначив причини пропуску строку звернення до суду з вимогами за період до березня 2010 року, які можуть розцінюватись як поважними.

 Тому, підстав для поновлення пропущеного строку суд не вбачає.

 Позовні вимоги за період з березня 2010 року по день розгляду справи  позов підлягають частковому задоволенню.

 Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є право позивача на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

 Позивач народився в ІНФОРМАЦІЯ_1 році і відповідно ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”  має статус “дитини війни”, що надає  право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, які встановлені відповідним Законом.

 Позивач перебуває на обліку у відповідача, що підтверджується копією пенсійного посвідчення.           

 В 2010 році підвищення до пенсії відповідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”  призначалось і виплачувалось частково у розмірі 10%, що підтверджується довідкою відповідача.      

 Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”,  Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.  

 Відповідно до п. 15 Положення про Пенсійний фонд України, Пенсійний фонд здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку територіальні управління.

 Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету України, а Пенсійний фонд України, згідно ст. 21 Бюджетного кодексу України, є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності кошторис та бюджетний запит і подає їх до Міністерства фінансів України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижнього рівня ( до яких відноситься відповідач) та інше.

 Тому, наведені норми свідчать про те, що обов'язок по нарахуванню та виплаті позивачеві доплати до пенсії, яка передбачена ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни”, покладено на відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.

 Оскільки функції з призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат діючим законодавством покладено на органи Пенсійного фонду України, суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача проти пред'явленого позову, долученого до матеріалів справи.

 Суд дійшов до висновку про те, що відповідач не надав належні докази правомірності своєї бездіяльності щодо своєчасного не нарахування та не сплати позивачеві надбавки до пенсії, яка передбачена ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни”.

 Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, встановлює Закон України “Про соціальний захист дітей війни”.

 Відповідно до ст. 6  Закону України “ Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

 На час розгляду справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28  Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

 Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України “Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

 Відповідно ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

 Відповідно п.12 ст. 71 цього Закону, з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом, зупинена дія на 2007 рік ст. 6  Закону України “ Про соціальний захист дітей війни”.

 Пунктом 41 розділу другого Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, статтю 6  Закону України “ Про соціальний захист дітей війни” викладено у наступній редакції: “дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

 Таким чином, нормами Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” дійсно зупинялась дія ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни”, але залишався незмінним зміст права дітей війни на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30% мінімальної пенсії за віком.

 Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними ) положення п.12 ст. 71 та ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.

 Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення ст. 67 розділу першого, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу другого”Внесення змін до деяких законодавчих актів України” та пункту 3 розділу третього “Прикінцеві положення” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”  визнані такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними).

 Тому, в частині нарахування та виплати спірних надбавок до пенсії,  відповідач зобов'язаний керуватись  положеннями ст. 6  Закону України “ Про соціальний захист дітей війни”.

 Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.  

 Враховуючи наявність порушення прав позивача та характер порушень, суд дійшов до висновку про необхідність захисту цих прав шляхом визнання протиправною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату позивачеві пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за відповідний період.      

 Таким чином, є законні підстави для задоволення пред'явленого позову в межах шестимісячного строку до дня звернення до суду.

 Керуючись ст.ст. 162-163 КАС України, -  

  ПОСТАНОВИВ:  

   Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду – відхилити.

 Позовні вимоги в частині періоду до 13 березня 2010 року включно залишити без розгляду.

 В іншій частині позов задовольнити частково.  

 Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області по не нарахуванню на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 14 березня 2010 року  по 29 жовтня  2010 року.  

 Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України “ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 14 березня 2010 року по 29 жовтня 2010 року  з урахуванням раніше проведених виплат.

 Стягнути з держави на користь ОСОБА_1 – 3 гривни 40 копійок судового збору.  

 Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

 Апеляційна скарга подається протягом 10 днів від дня отримання копії постанови.

  ГОЛОВУЮЧИЙ