КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-1863/07 Головуючий у І-ій інстанції: Гансецький В.П. №16/1817-НМ Суддя-доповідач: Малинін В.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2007 рік м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Малиніна В.В.
суддів: Глущенко Я.Б.
Межевича М.В.
при секретарі: Константіновій Н.Б.
за участю представника Житомирської МСЕС – Слободяника П.В.
представника ДІ з контролю за цінами в Житомирській області – Гожий А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційні скарги Житомирської міської санітарно-епідеміологічної станції, Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області на постанову Господарського суду Житомирської області від 30 березня 2007 року по справі за позовом Житомирської міської санітарно-епідеміологічної станції до Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області про визнання рішення №297 від 08.12.06. нечинним та стягнення штрафних санкцій, -
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2006 року позивач – Житомирська міська санітарно-епідеміологічна станція звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області про визнання нечинним рішення №297 від 08.12.06. про застосування економічних санкцій у вигляді вилучення у позивача в дохід Державного бюджету України 177392,58 грн. необґрунтовано одержаної виручки та стягнення штрафу в розмірі 354785,16 грн.
Мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач необґрунтовано та протиправно визначив як отриману позивачем 20% націнку за надані, згідно затверджених тарифів, послуги. Вважає, що при наданні послуг за затвердженими Постановою КМУ від 27.08.03. №1351 тарифами, він обґрунтовано отримував від споживачів його послуг 20% податку на додану вартість. Свою позицію позивач обґрунтував тим, що він так діяв на підставі рішення Державної податкової інспекції України, яка, відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є контролюючим органом, який має право надавати такі роз'яснення. Стосовно надання платних послуг, не передбачених переліком робіт і послуг, які надаватись за плату, встановлених Постановою КМУ від 15.10.02. № 1544, позивач вважає, що даний перелік не є вичерпним і позивач, відповідно до ЦК України, як самостійна юридична особа, не позбавлений права укладати незаборонені законодавством угоди про надання окремих послуг за плату. Вказує також, що відповідно до свого Статуту він вправі здійснювати інші види діяльності, не заборонені законодавством. Стосовно визначення відповідачем як необґрунтовано одержану виручку внаслідок прийняття КМУ Постанови № 662 від 11.05.06., якою внесені зміни до тарифів, встановлених Постановою КМУ № 1351 від 27.08.03., позивач зазначив, що надавались послуги до 31.05.06. за тарифами згідно постанови № 1351, оскільки постанова № 662 була оприлюднена в газеті «Урядовий кур'єр» тільки 31.05.06. У зв'язку з цим, позивач вважає, що висновок відповідача щодо набрання чинності Постановою КМУ № 662 з моменту її прийняття, тобто з 11.05.06., є таким, що суперечить Указу Президента України від 10.06.97. № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності», оскільки пункт 5 даного Указу встановлює, що акти КМУ, які визначають права і обов’язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх офіційного опублікування в офіційних друкованих виданнях.
Постановою Господарського суду Житомирської області від 30.03.07. позовні вимоги Житомирської міської санітарно-епідеміологічної станції задоволені частково, а саме: визнано нечинним рішення №297 від 08.12.06. Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області про застосування економічних санкцій до Житомирської міської санітарно-епідеміологічної станції за порушення державної дисципліни цін в частині вилучення в дохід державного бюджету 28437,21 грн., з яких 21494,00 грн. отриманої виручки внаслідок нарахування непередбаченої законодавством націнки у розмірі 20% до затверджених тарифів за листопад 2005 року, 3780,19 грн. отриманої виручки за послуги, надані згідно Постанови КМУ від 27.08.03. №1351, 3163,02 грн. наданих послуг не передбачених переліком робіт і послуг, що можуть надаватися за плату за листопад 2005 року та стягнення штрафу в сумі 56874,42 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням Господарського суду Житомирської області позивач – Житомирська міська санітарно-епідеміологічна станція та відповідач – Державна інспекція з контролю за цінами в Житомирській області подали апеляційні скарги.
Позивач зазначає, що Господарський суду Житомирської області невірно застосував норми матеріального права.
Крім того, на думку позивача, судом також не звернуто уваги на фактичні обставини справи, які витікають з Постанови КМУ №662 від 11.05.06., якою внесені зміни до Постанови КМУ №1351.
Просить змінити постанову Господарського суду Житомирської області від 30.03.07. в частині відмови в визнанні нечинним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області №297 від 08.12.06. про вилучення в дохід державного бюджету отриманої виручки внаслідок нарахування непередбаченої законодавством націнки у розмірі 20% до затверджених тарифів за період з грудня 2005 року і по 10.05.06. на 126393,00 грн. та стягнення штрафу в сумі 252786 грн. та постановити в цій частині своє рішення про визнання рішення №297 від 08.12.06. в оскаржуваній частині нечинним.
В свою чергу, відповідач стверджує, що в порушення Постанови КМУ від 11.05.06. №662 «Про внесення змін до Постанови КМУ від 15.10.02. №1544 і від 27.08.03. «1351», яка вступила в дію з 11.05.06. позивач продовжував надавати послуги за тарифами згідно постанови КМУ №1351, які вищі за тарифи, передбачені Постановою КМУ від 11.05.06. №662, внаслідок чого булаотриманавиручка 3780,19 грн.
Просить скасувати постанову Господарського суду Житомирської області від 30.03.07. в частині безпідставності вилучення 3780,19 грн. отриманої виручки за послуги, надані згідно Постанови КМУ від 27.08.03. №1351 та стягнення штрафу відповідно у подвійному розмірі 7560,38 грн.
Заперечень на апеляційні скарги з боку апелянтів до суду не надходило.
В судовому засіданні представники апелянтів підтримали вимоги апеляційних скарг.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з’явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Житомирської міської санітарно-епідеміологічної станції підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, виносячи постанову безпідставно дійшов висновку, що ПДВ включений до затверджених Постановою КМУ від 27.08.03. № 1351 «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби» тарифів, вважаючи, що оскільки в Постанові № 1351 не зазначено про встановлення тарифів з ПДВ або без ПДВ, то слід виходити з встановлення їх з включенням до них податку на додану вартість.
В основу свого висновку суд поклав робочі матеріали до проекту Постанови № 1351: пояснювальну записку до проекту постанови, аналіз регуляторного впливу, інформаційно-аналітичну довідку, довідку про погодження проекту даної постанови та калькуляції на роботи і послуги, що виконуються, надаються за плату установами та закладами державної санпідемслужби, а також лист Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 17.12.04. № 32/6-6/5549-10, з якого слідує , що тарифи розраховані та затверджені з урахуванням заробітної плати та нарахувань на неї, матеріальних і накладних витрат на розвиток установ та закладів державної санпідемслужби в розмірі 10% і податку на додану вартість в розмірі 20 %, згідно законодавства.
Однак робочі матеріали до проекту Постанови № 1351 не можуть свідчити, що постанова КМУ була прийнята з врахуванням робочих пропозицій про включення до тарифів податку на додану вартість. Навпаки текст постанови і сам перелік робіт і послуг засвідчує, що податок на додану вартість не був включений до тарифів, так як про це в самій постанові нічого не зазначено.
Відповідно до «Положення про Міністерство економіки», затвердженого Указом Президента України № 1159/2000 від 23.10.2000. зі змінами від 9 липня 2003 року та Указу Президента України № 724/2001 від 21.08.01. Міністерство не наділене правом трактувати і тлумачити постанови КМУ, а також давати роз'яснення податкового законодавства.
Тому Господарський суд безпідставно не застосував, надане в межах визначених законодавством повноважень ст. 4 п. 4.4. п. п. 4.4.2. «а», «є» Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. ст. 2, 8 Закону України «Про податкову службу», роз'яснення ДПА України від 15.09.03. № 8101/5/15-2416, що тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, затверджені постановою КМУ № 1351 від 27 серпня 2003 року, встановлені без врахування податку на додану вартість і тому при здійсненні цих операцій до ціни необхідно додавати цей податок. Роз'яснення податкового органу щодо нарахування і справляння податку на додану вартість є обов'язковими до виконання.
Відповідно до пп. 4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97. № 168/97-ВР, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг).
Суд першої інстанції також не звернув уваги на фактичні обставини справи, які витікають з постанови КМУ № 662 від 11 травня 2006 року, якою внесені зміни до постанови КМУ № 1351.
Так, при внесенні змін до постанови КМУ № 1351 Постановою КМУ № 662 було чітко вказано, що тарифи встановлені без податку на додану вартість.
Цим самим Кабінет Міністрів підтвердив позицію Постанови КМУ № 1351 та роз'яснення податкового органу про те, що тарифи на роботи і послуги встановлювалися без врахування податку на додану вартість.
Також судом першої інстанції не звернуто уваги на положення Постанови КМУ № 1602 від 5 жовтня 1998 року зі змінами внесеними Постановою КМУ№ 1919 від 18 жовтня1998 року,згідно до яких роботи та послуги визначені постановою КМУ № 1351 підпадають під перелік робіт і послуг визначених п. п. 4, 5, 6, 7, 9, 17, 18, 19 Постанов № 1602 і 1919, як такі, що не звільняються від обкладення податком на додану вартість.
Тобто, Постанови КМУ № 1602 і № 1919 зобов'язували позивача нараховувати ПДВ на роботи і послуги вказані в Постанові КМУ № 1351.
Судом також не враховано ту обставину, що Кабінет Міністрів України при включення до тарифів на роботи і послуги податку на додану вартість вказував про це в своїх постановах. В підтвердження цієї правової позиції суду була надана Постанова КМУ № 774 від 31 грудня 2006 року, де в переліку до постанови чітко вказано, що тарифи наведені з врахуванням ПДВ.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України, виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори. Принципи побудови системи оподаткування в Україні, види податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників визначаються ч.3 ст.1 Закону України «Про систему оподаткування», яким передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування можуть встановлюватися або змінюватися тільки законами про оподаткування.
Згідно з п. п. 3.1., 6.1. ст. З Закону України «Про податок на додану вартість» операції платників податку з продажу робіт, послуг на митній території України є об'єктом оподаткування за винятком, звільнених від оподаткування, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
Таким чином, колегія судді приходить до висновку, що робочі матеріали до проекту Постанови КМУ № 1351 і тарифи, затверджені Постановою КМУ № 1351, не давали підстав міській СЕС не нараховувати і не справляти податок на додану вартість в супереч податковому законодавству та роз'ясненню ДПА України.
Постанова КМУ № 1351 не містить положень, які б свідчили про врахування ПДВ в тарифах і положень, які б зобов'язували установи санітарної служби вираховувати податок на додану вартість з тарифів та спрямовувати його до бюджету.
Крім того, міська СЕС, в силу вище викладеного, не може нести відповідальність за описане вище нібито порушення правил здійснення господарської діяльності, так як вжила всіх заходів для недопущення правопорушення.
Так, враховуючи ту обставину, що при затвердженні тарифів Постановою КМУ не було визначено умови необхідності нарахування і справляння податку на додану вартість при наданні послуг і виконанні робіт, міністерство охорони здоров'я звернулося за відповідним роз'ясненням до ДПА України і одержало роз'яснення про необхідність нарахування і справляння податку на додану вартість понад визначені тарифи Постановою КМУ № 1351.
Як вбачається з оспорюваного рішення, інспекція з контролю за цінами
визначила період нарахування позивачем непередбаченої націнки у розмірі 20%
починаючи з 01.11.05. по 10.05.06. з(
є
Зазначений період визначений відповідачем всупереч ст.250 ГК України, яка встановлює, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Як видно з оспорюваного рішення від 08.12.06. та акта перевірки від 21.11.06. санкції застосовані в межах шестимісячного строку від дня виявлення порушення, але більше одного року від дня порушення позивачем відповідних правил.
Тобто, інспекцією безпідставно враховано в загальну суму, що підлягає вилученню 20% націнки за листопад 2005 року в розмірі 21494,00грн., оскільки один рік назад від прийнятого рішення буде грудень 2005 року.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками Господарського суду, що відповідачем безпідставно враховано в загальну суму, що підлягає вилученню за надання платних послуг, які не передбачені переліком за листопад 2005 року в розмірі 3163,02грн.
Стосовно спірного питання щодо набуття чинності Постанови КМУ від 11.05.06. № 662 «Про внесення змін до постанов КМУ від 15.10.02. № 1544 та від 27.08.03. № 1351» і , як наслідок, щодо спірного питання за якими тарифами позивач повинен був надавати послуги (виконувати роботи), колегія суддів приходить до висновку, що Постанова КМУ № 662 від 11.05.06. опублікована (вперше офіційно оприлюднена) в газеті «Урядовий кур'єр» № 100 31.05.06. (а.с.88).
Відповідно до п.5 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" від 10.06.97р. № 503/97, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах. Акти Кабінету Міністрів України, які визначають права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях.
Отже, постанова №662 від 11.05.06. визначає права та обов’язки громадян, тобто, що встановлені нею тарифи безпосередньо стосуються громадян, оскільки визначають як право так і обов’язок громадянина сплатити за отриману послугу саме ту суму, яка зазначена в затвердженому тарифі (прейскуранті).
Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія судді вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову Господарського суду Житомирської області від 30.03.07.
У відповідності до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст.ст. 160, 195,198, 202, 205, 207 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Житомирської міської санітарно-епідеміологічної станції на постанову Господарського суду Житомирської області від 30 березня 2007 року – задовольнити.
Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області на постанову Господарського суду Житомирської області від 30 березня 2007 року – залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду житомирської області від 30 березня 2007 року по справі за позовом Житомирської міської санітарно-епідеміологічної станції до державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області про визнання рішення №297 від 08.12.06. нечинним та стягнення штрафних санкцій – скасувати.
Постановити нове рішення, яким задовольнити позов Житомирської міської санітарно-епідеміологічної станції до Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області про визнання рішення №297 від 08.12.06. нечинним та стягнення штрафних санкцій.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї постанови в повному обсязі.
Головуючий:
Судді:
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-1863/07 Головуючий у І-ій інстанції: Гансецький В.П. №16/1817-НМ Суддя-доповідач: Малинін В.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2007 рік м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Малиніна В.В.
суддів: Бараненка І.І.
Межевича М.В.
при секретарі: Константіновій Н.Б.
за участю представника Житомирської МСЕС – Слободяника П.В.
представника ДІ з контролю за цінами в Житомирській області – Гожий А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційні скарги Житомирської міської санітарно-епідеміологічної станції, Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області на постанову Господарського суду Житомирської області від 30 березня 2007 року по справі за позовом Житомирської міської санітарно-епідеміологічної станції до Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області про визнання рішення №297 від 08.12.06. нечинним та стягнення штрафних санкцій, - Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Житомирської міської санітарно-епідеміологічної станції на постанову Господарського суду Житомирської області від 30 березня 2007 року – задовольнити.
Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області на постанову Господарського суду Житомирської області від 30 березня 2007 року – залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Житомирської області від 30 березня 2007 року по справі за позовом Житомирської міської санітарно-епідеміологічної станції до державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області про визнання рішення №297 від 08.12.06. нечинним та стягнення штрафних санкцій – скасувати.
Постановити нове рішення, яким задовольнити позов Житомирської міської санітарно-епідеміологічної станції до Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області про визнання рішення №297 від 08.12.06. Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області про вилучення 177392,58 грн. в дохід державного бюджету та стягнення штрафу в сумі 354785,16 грн. нечинним в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї постанови в повному обсязі.
Головуючий:
Судді: