Личаківський районний суд м. Львова
__________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 2а-1651/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 листопада 2010 року
Личаківський районний суд міста Львова
у складі головуючого – судді Гірник Т.А.
при секретарі – Заставній С.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова про зобов’язання вчинити певні дії та стягнення недоотриманих сум, суд
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, просить зобов’язати суб’єкта владних повноважень провести нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та стягнути з відповідача недоотриману суму такої за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008 року в розмірі 3 991,90 грн. Мотивує тим, що, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни, має право на отримання щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак, внаслідок прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» дію вказаної статті було призупинено, виплата допомоги не проводилась. Неконституційність положень Законів України «Про Державний бюджет України» на 2007 та 2008 роки, якими обмежувалась дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», була підтверджена рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008. Тому просить зобов’язати провести нарахування та виплатити суму недоотриманих коштів, яка зазначена вище. У судове засідання позивач не з’явився, заявою до суду від 29.10.2010р. просить справу слухати у його відсутності та позов задоволити.
Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова у судове засідання не з’явився. З скерованого до суду обґрунтованого заперечення слідує, що відповідач проти позову заперечує, вважає, що на законодавчому рівні не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено, які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати його розмір за відсутності поняття «мінімальна пенсія за віком», як розрахункової величини. Жодних змін не було внесено до видаткової частини Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, тому кошти на виплату оскаржуваного підвищення в 2007 році були відсутні. Крім цього, позивачу у 2008 році виплачувалася щомісячна державна соціальна допомога «Дітям війни» у розмірі 10% від прожиткового мінімуму. Вважає позов безпідставним, просить відмовити у задоволенні такого. Також звертає увагу на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів. Враховуючи подані сторонами докази, суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутності.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши представлені суду документи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
При вирішенні даного спору, суд вважає за необхідне врахувати вимоги ст. 99 КАС України, яка діяла на час звернення до суду і якою встановлено встановлено річний термін звернення до адміністративного суду за захистом прав та інтересів особи. Як встановлено судом, звернення позивача з позовною заявою до суду з приводу зобов’язання проведення виплати недоплаченої суми допомоги мало місце 22.10.2009р. шляхом подання відповідної позовної заяви. Тому, суд, за відсутності жодних поважних і документально підтверджених причин звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів, враховуючи положення процесуального закону, залишає без задоволення вимоги про перерахунок і стягнення доплат дитині війни за період з 01.01.2006р. по 21.10.2008р. за пропуском строку звернення до адміністративного суду.
У судовому засіданні встановлено, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року установлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею першою цього Закону визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, підпадає під категорію «дитина війни».
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Частина 2 статті 8 Конституції України встановлює вимогу щодо законів України – усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Частиною 3 статті 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно – правовими актами.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було обмежено.
Однак, Рішеннями Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими обмежується дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Отже, з цього часу і відновлено дію статті 6 згаданого Закону.
Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.
Встановлено, що всупереч Рішенню Конституційного Суду України Управлінням Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова оспорювана позивачем надбавка з травня по грудень 2008 року включно не виплачувалась. Тому слід визнати обґрунтованими вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» у 2008р. за період з 22.10.2008р. по 31.12.2008р. по вказаних вище мотивах.
Виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, визначеного у відповідності до ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», з урахуванням отриманої позивачем допомоги у 2008 році в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму, позивачу має бути донарахована надбавка за період з 22.10.2008 року по 31.12.2008 року.
Водночас суд не може прийняти рішення про стягнення обрахованих позивачем сум з відповідача, оскільки відповідач безпосередньо не виступає боржником позивача, а лише зобов’язаний вірно проводити нарахування та виплати належні позивачу кошти.
Суд вважає, що задоволити позов слід в межах покладення обов’язку на відповідача провести нарахування позивачу та здійснити виплату за вказаний вище період у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Також, при вирішенні спору, суд не може прийняти до уваги заперечення відповідача стосовно невизначеності розміру мінімальної пенсії за віком.
Так, дійсно, на час розгляду справи законодавчо не визначено розмір мінімальної пенсії за віком відносно «дітей війни». Беручи до уваги, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни» в цілому і, зокрема стаття 6, не суперечить Конституції України, то в даному випадку суд вважає застосувати правила, передбачені пунктами 3 та 4 ст. 8 КАС України про те, що звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини. В даному випадку слід застосувати ч. 7 ст. 9 КАС України, якою встановлено можливість у разі відсутності закону, що регулює відповідні правові відносини, застосовувати закон, що регулює подібні правові відносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону, суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права.) У пенсійному законодавстві розмір мінімальної пенсії за віком передбачений в Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір немає.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що неможливо прийняти до уваги положення ч.3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки, наявність такої норми та відсутність іншого визначеного на законодавчому рівні мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації визначених Конституцією гарантій, встановлених ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова слід зобов’язати здійснити доплату до пенсії позивачу з розрахунку 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначено ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань.
Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідача слід зобов’язати провести нарахування та виплатити позивачу щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 22.10.2008 року по 31.12.2008 року за виключенням суми як 10 % доплати до пенсії за період з 22 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року, що нараховані і сплачені йому.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 17-19, 99, 158 –161 КАС України, Конституції України, Законом України “Про соціальний захист дітей війни“, Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування“, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова провести нарахування та виплату з 22 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1 згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни“ з розрахунку, встановленого Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування“, за виключенням суми як 10 % доплати до пенсії за період з 22 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року, що нараховані і сплачені ОСОБА_1.
В решті вимоги залишити без задоволення за пропуском строку звернення до суду.
На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного адміністративного суду з дотриманням порядку та строків, що передбачені ст.ст. 185 – 187 КАС України.
Суддя Т.А. Гірник