ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

                                                                               

У Х В А Л А

 

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

                                                       

05 липня 2007 року                                                                                                              м. Київ

 

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Ланченко Л.В., Усенко Є.А.,

при секретарі: Бойченко Ю.П.,

за участю представників:

від позивача - Купайгородського Е.О., Мухи Г.О.,

від відповідача - Клименко Є.А., Хвостікова О.В.,

 

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ТОВ «Фірми «Нірус» та ДПІ у Оболонському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 15.11.2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2006 року по справі № 33/376-11/289 за позовом ТОВ «Фірми «Нірус» до ДПІ у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

 

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

 

Постановою Господарського м. Києва від 15 листопада 2005 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2006 року, позовні вимоги ТОВ «Фірми «Нірус» до ДПІ у Оболонському районі м. Києва задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 22350/3-10/503-1493/21489040/10200 від 29.07.2003 року в частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем в сумі 2044,90 грн. та 3338,72 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В задоволені позовних вимог щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 22350/0-10/503-90-21489040/590 від 23.01.2003 року та № 22350/3-10/503-1491/21489040/10198 від 29.07.2003 року - відмовлено.

 

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, ТОВ «Фірми «Нірус» 11 березня 2006 року та ДПІ у Оболонському районі м. Києва 27 березня 2006 року звернулися з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України.

 

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.05.2006 року касаційні скарги прийняті до провадження суду, по ним відкрито касаційне провадження.

 

В касаційній скарзі ТОВ «Фірми «Нірус» просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права.

 

В касаційній скарзі ДПІ у Оболонському районі м. Києва просить змінити судові рішення в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 22350/3-10/503-1493/10200 від 29.07.2003 року з підстав невірного застосування судами норм матеріального права.

 

Касаційні скарги ТОВ «Фірми «Нірус» та ДПІ у Оболонському районі м. Києва необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін з огляду на наступне.

 

Відмовляючи в задоволені вимог позивача щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 22350/0-10/503-90-21489040/590 від 23.01.2003 р., суди правильно виходили з того, що зазначене повідомлення-рішення, яке за результатами розгляду скарги ТОВ «Фірми «Нірус» було скасоване рішенням ДПА України № 10767/7/25-1215 від 10.07.2003 р. в частині визначення позивачу штрафних санкцій у розмірі 2539,06 грн., застосованих на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», є відкликаним в силу абз. «б» пп. 6.4.1. п. 6.4 ст. 6 зазначеного Закону отже таким, що не породжує для платника обов'язку зі сплати визначеної в цьому рішенні суми.

 

Такий висновок суду відповідає положенням абз. «б» пп. 6.4.1. п. 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого, податкове-повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

 

 

Щодо посилання відповідача на отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Нірус» доходу в розмірі 6816,33 грн. від здійснення операцій з надання належного позивачу приміщення у безоплатне тимчасове користування (у вигляді оплати орендарем комунальних послуг по орендованому приміщенню), то як правильно було встановлено судами, таких доход позивачем не отримувався.

 

Так, в 1996 р. позивач за умовами договору купівлі-продажу від 28.02.1996 р. придбав вбудоване нежитлове приміщення, яке знаходиться в м. Києві по просп. Науки, 10 загальною площею - 101,0 кв. м., в т.ч. цоколь - 101,0 кв. м.

 

01.09.1999 р. між позивачем та СП «Проект Менеджмент Україна» був укладений договір про безоплатне користування майном, за умовами якого ТОВ «Фірма «Нірус» передало СП «Проект Менеджмент Україна» в безоплатне тимчасове користування нежитлове приміщення площею 101,0 кв. м. за адресою: м. Київ, проспект Науки, 10.

При цьому СП «Проект Менеджмент Україна» зобов'язалось оплачувати рахунки за комунальні послуги, електропостачання, теплопостачання, водопостачання, телефонні послуги (п. 3.3 цього Договору).

 

Згідно з визначенням, наведеним в п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97, валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

 

Валовий доход включає:

- загальні доходи від реалізації товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від реалізації цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації);

- доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами;

- доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу (оренди);

- доходи з інших джерел, в тому числі, але не виключно у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді та інші.

 

Таким чином, доходом може бути визнано надходження, які утворилися у платника податків в зв'язку з його господарською діяльністю або внаслідок приросту його власності.

 

Статтею 256 Цивільного кодексу УРСР (чинного на час укладення договору оренди між позивачем та СП «Проект Менеджмент Україна») встановлено, що за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату. При цьому наймач зобов'язаний: своєчасно вносити плату за користування майном; користуватися майном відповідно до договору і призначення майна; підтримувати найняте майно у справному стані; провадити за свій рахунок поточний ремонт, якщо інше не встановлено законом або договором; при припиненні договору найму - повернути майно у тому стані, в якому він його одержав з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому договором. Наймач вправі вимагати відповідного зменшення найомної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість передбаченого договором користування найнятим майном істотно зменшилась.

 

Покладення на орендаря обов'язку сплачувати рахунки за комунальні послуги, електропостачання, теплопостачання, водопостачання, телефонні послуги не суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору оренди, оскільки  фактично такі витрати є витратами орендаря на належне утримання орендованого майна та користування цим майном відповідно до договору і призначення майна.

 

З огляду на зазначене, висновок суду першої та апеляційної інстанції щодо відсутності підстав у відповідача для висновку про отримання позивачем доходу в розмірі 6816,33 грн. від здійснення операцій з надання належного позивачу приміщення у безоплатне тимчасове користування (у вигляді оплати орендарем комунальних послуг по орендованому приміщенню) - відповідає вимогам чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

 

 

Судами також було встановлено, що придбане позивачем за умовами договору купівлі-продажу від 28.02.1996 р. вбудоване нежитлове приміщення за адресою м. Київ, проспект Науки, 10, за умовами договору від 24.11.2000 р. про безоплатне користування майном, укладеного між позивачем в особі директора Семенова Миколи Миколайовича та приватним підприємцем ОСОБА_1 було передано останньому у безоплатне користування для здачі майна в оренду третім особам.

 

СПД ОСОБА_1. безоплатно користувався майном на підставі цього договору з 24.11.2000 р. по 31.10.2001 р., що підтверджується листом голови ліквідаційної комісії товариства № 26/12-01 від 26.12.2002 р..

 

Актом перевірки СПД ОСОБА_1. № 65/С/17-411 від 14.01.2003 р. встановлено, що з 25.11.2000 р. СПД ОСОБА_1. уклав з ТОВ «Іса» договір оренди приміщення терміном п'ять років, яке знаходиться в житловому будинку за адресою: м. Київ, проспект Науки, 10. Розмір орендної плати за користування об'єктом складає 1000 доларів США (за курсом НБУ на день оплати).

 

Відповідно до ст. 256 ЦК УРСР (чинного на момент укладення позивачем відповідних договорів оренди) за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату. Отже, за змістом цієї норми наймом (орендою) є передача права на користування майном.

 

Лізингова (орендна) операція на підставі п. 1.18 ст. 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97 - господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам за орендну плату та на визначений строк. Орендна плата є фіксованим платежем, яку орендар вносить орендодавцеві або до бюджету незалежно від наслідків господарської діяльності.

 

Згідно з ст. 8 зазначеного Закону, приміщення відносяться до групи 1 основних фондів.

 

Відповідно до п. 1.31 ст. 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97, продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг) з наданням права на користування або на розпорядження товарами, в тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

 

Податковим законодавством продаж послуг визначається, зокрема, як надання права на користування майном, отже позивач, надаючи в оренду нежитлове приміщення, здійснив операцію з продажу послуги.

 

Згідно з визначеннями, наведеними в ст. 1 Закону № 283/97, пов'язана особа - це особа, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку.

Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини); посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.

Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного фонду платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.

 

Позивач - ТОВ «Фірма «Нірус», засновником та директором якої є ОСОБА_1 та СПД ОСОБА_1 згідно з визначеннями, закріпленими в ст.1 «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є пов'язаними особами.

 

Тобто, позивач за умовами договору від 24.11.2000 р. безоплатно надав послуги по користуванню майном (приміщенням) пов'язаній особі - СПД ОСОБА_1. з 24.11.2000 р. по 31.10.2001 р.

 

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 283/97 доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни та такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

 

За визначенням, закріпленим п. 1.20 ст. 1 зазначеного Закону, звичайна ціна - ціна продажу товарів (робіт, послуг) продавцем, включаючи суму нарахованих (сплачених) процентів, вартість іноземної валюти, яка може бути отримана у разі їх продажу особам, які не пов'язані з продавцем при звичайних умовах ведення господарської діяльності.

 

Оскільки, за умовами договору оренди приміщення від 25.11.2000 р., укладеного між СПД ОСОБА_1. та ТОВ «Іса», який не є пов'язаною особою, розмір орендної плати за користування об'єктом встановлений 1000 доларів США (за курсом НБУ на день оплати), зазначену ціну у відповідності до п.1.20 ст. 1 Закону № 283/97 можна вважати звичайною цінною.

 

Враховуючи викладене, суди прийшли до обґрунтованого висновку щодо порушення позивачем - ТОВ «Фірма «Нірус» вимог п. 4.1 ст. 4 Закону «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97, а саме, не включено до валового доходу за відповідний період суму в розмірі 60647 грн., чим занижено податок на прибуток за відповідний період в розмірі 18194,10 грн..

 

Таким чином, податковою інспекцією правомірно донараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 18194,10 грн. та правильно, з дотриманням положень п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1721,03 грн.

 

Штрафні санкції в сумі 6237,28 грн. застосовані до ТОВ «Фірма «Нірус» в зв'язку із здійсненням господарської діяльності за двома договорами оренди приміщень - від 01.09.1999 р. та від 24.11.2000 р. правомірно визнані судами необґрунтованими, оскільки нарахування позивачу податкових зобов'язань за договором від 01.09.1999 р., визнано судами безпідставним.

 

Порушень судами норм процесуального права, на які посилається позивач в касаційній скарзі, колегією суду касаційної інстанції не встановлено, що підтверджується матеріалами справи.

 

Доводи касаційної скарги відповідача також не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду.

 

Відповідно до ч.1ст.224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій.

 

Керуючись ст.ст.210, 220, 221 ст. 224,  231 та ч.5 ст.254  КАС України, колегія -

У Х В А Л И Л А:

 

Касаційні скарги ТОВ «Фірми «Нірус» та ДПІ у Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 15.11.2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2006 року - без змін.

 

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

 

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

 

 

Головуючий:	/підпис/	______________________________	Шипуліна Т.М.
Судді:	/підписи/	_______________________________	Бившева Л.І.
		_______________________________	Костенко М.І.
		_______________________________	Ланченко Л.В.
		_______________________________	Усенко Є.А.