Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
у складі : головуючого – судді Мацунича М.В.
суддів : Фазикош Г.В., Ігнатюка Б.Ю.
при секретарі : Коновчук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хустського районного суду від 22 січня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Хустської міської ради про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, -
в с т а н о в и л а :
У травні 2009 року ОСОБА_2 звернулась у суд із позовною вимогою про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю. Як на підставу своїх вимог посилалась на те, що державний акт на земельну ділянку ОСОБА_1 отримала на більшу ділянку ніж отримала по договору дарування. Внаслідок цього, межа між суміжними ділянками згідно державного акту зміщена на її земельну ділянку. Виходячи із цього й просила задовольнити позов.
Рішенням Хустського районного суду від 22 січня 2009 року позов задоволено.
ОСОБА_1 подала на рішення апеляційну скаргу в якій просить скасувати таке та ухвалити нове про відхилення позову.
В судовому засіданні апеляційної інстанції апелянт ОСОБА_1 та її представник – ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги з наведених підстав та просили її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що дана скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Згідно із правилом ст. 213 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
В той же час, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, оскільки не є законним.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що державний акт на право власності на земельну ділянку від 12.08.04р. видано апелянтці з порушенням земельного законодавства, оскільки суміжна межа зміщена на земельну ділянку позивачки.
Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.
Так, ст. 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод, чи інтересів (ч.1 ст.3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи, абзац 2 п. 11 постанови ПВС України від 18.12.09р. № 14 “Про судове рішення у цивільній справі”.
Громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод, ч.1 ст.131 ЗК України.
На підставі договору дарування від 08.09.2003 року ОСОБА_4 подарувала належний їй на праві приватної власності житловий будинок і земельну ділянку, ОСОБА_1 /а.с. 7/.
Виходячи з вимог ч.ч. 1 і 2 ст. 107 ЗК основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх установлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки.
При оформленні ОСОБА_1 за собою земельної ділянки, було проведено відповідними спеціалістами інвентаризацію даної земельної ділянки, шляхом проведення повторного обміру такої за допомогою геодезичних приладів, що й дало фактичну площу використовуваної земельної ділянки, яка й зазначена в державному акті на право власності на земельну ділянку від 12.08.2004 року. А Хустський міськвідділ земельних ресурсів погодився з такою проведеною інвентаризацією земельної ділянки.
Висновком № 477 від 13.05.2009 року судової інженерно-технічної експертизи встановлено, що фактичні розміри суміжних земельних ділянок різняться з розмірами зазначеними в державних актах та має місце часткового накладення земельних ділянок. А при співставленні державних актів має місце незначне порушення межі земельної ділянки саме позивачкою ОСОБА_2 з боку тильного кута будівлі гаража на 0,18 м..
Дані обставини вказують на те що державний акт на право власності на земельну ділянку від 12.08.04р., який видано ОСОБА_1 на підставі рішення ХV сесії ІІ скликання Хустської міськради від 23.03.04р. № 420 “Про внесення змін у рішення № 371 виконкому Хустської міськради від 27.08.99р. та надання дозволу на виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку” на земельну ділянку площею 0,863 га. не порушує прав ОСОБА_2 з тих підстав, що вона фактично користується майже тією самою площею земельної ділянки, яка зазначена й у її державному акті. А крім цього, саме з її боку має місце порушення межі земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 на 0,18 м. за рахунок тильного кута будівлі гаража ОСОБА_2.
Разом із цим, ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 16.11.2010 року рішення Хустського районного суду від 22 січня 2009 року в частині вимоги про визнання незаконним та скасування рішення міськради скасовано, а провадження по справі в цій частині вимог, закрито. Та роз’яснено ОСОБА_2, що вирішення даного питання віднесено до компетенції суду адміністративної юрисдикції.
А звідси, захист прав громадян на земельну ділянку здійснюється шляхом визнання недійсним рішення органів місцевого самоврядування, то визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку без визнання недійсним рішення, на підставі якого видано цей державний акт, є порушенням норм закону.
Відповідно до вимог статті 88 ЦПК України на користь відповідачки підлягають стягненню з позивачки судові витрати у розмірі 4,50 грн. судового збору та 7,50 грн. витрат з ІТЗ /а.с. 51, 52 /.
Виходячи з установлених обставин справи, рішення суду першої інстанції є незаконним, а це у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування даного рішення суду та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити .
Виходячи з вищезазначеного та керуючись вимогами статей 10, 60, 212, 309, 314, 316 і 319 ЦПК України, апеляційний суд -,
р і ш и в :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.
Рішення Хустського районного суду від 22 січня 2009 року про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю скасувати та ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Хустської міської ради про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, відмовити .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 грн. 50 коп. судового збору й 7 грн. 50 коп. витрат з ІТЗ.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання ним законної сили.
Головуючий : ______________________
Судді : ______________________
___________________