Справа № 2-4423 за 2010р.  

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем    України

25 жовтня 2010 року  Ленінський районний суд м.Миколаєва у складі: головуючого  - судді Коломієць В.В., при секретарі  -  Наумкіной І.М., за участю адвоката – ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до  ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

15.07.2010р. ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до малолітніх ОСОБА_5, 2006р.н., ОСОБА_6, 2009р.н., в особі їх законного представника – матері – ОСОБА_7, про визнання дітей такими, що втратили право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1, що належить на праві власності позивачам. Свої вимоги позивачі мотивували тим, що вони, ОСОБА_7 – колишня дружина ОСОБА_4, та їх донька - ОСОБА_5, проживали та були зареєстровані у спірній квартирі. Як вказали позивачі, у серпні 2008 року після розірвання сімейних стосунків між ОСОБА_4 і ОСОБА_6 остання з донькою виселися із спірної квартири, а 03.03.2009р. ОСОБА_6 була знята з реєстрації у вказаній квартирі. Посилаючись на викладені обставини та ст.107 ЖК України, позивачі просили задовольнити їх позов.  

В судовому засіданні позивачі та представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_1 - позов підтримали.  

Законний представник відповідачів - їх мати ОСОБА_6 – позов не визнала, пояснивши, що ні вона, ні діти іншого постійного житла не мають.

Представник органу опіки та піклування Миколаївського міськвиконкому – ОСОБА_8 – вважала позов таким, що не підлягає задоволенню, оскільки це буде суперечити інтересам дітей.

Вислухавши пояснення сторін, представника ООіП, думку адвоката, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 21.10.1996р. Миколаївською міською службою приватизації державного житлового фонду є співвласниками квартири АДРЕСА_2.

У даній квартирі були зареєстровані та проживали позивачі, ОСОБА_7 – колишня дружина ОСОБА_4, та їх донька - ОСОБА_5, 2006р.н. У серпні 2008 року після розірвання сімейних стосунків між ОСОБА_4 і ОСОБА_6 остання з донькою виселися із спірної квартири, а 03.03.2009р. ОСОБА_6 була знята з реєстрації у вказаній квартирі. Син ОСОБА_4 і ОСОБА_6 - ОСОБА_6, 26.01.2009р.н., після свого народження також був зареєстрований у спірній квартирі, але ніколи там не проживав.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 має тимчасову реєстрацію до 17.09.2011р. за адресою: АДРЕСА_3, фактично з дітьми проживає у своїх родичів за адресою: АДРЕСА_3

Судом також встановлено, що між сторонами існують конфліктні відносини, зокрема, щодо спілкування ОСОБА_4 зі своїми малолітніми дітьми, до органу опіки та піклування чи суду сторони із відповідними заявами не зверталися.

Стаття 107 ЖК України, яка встановлює умови розірвання договору найму жилого приміщення наймачем та на яку посилаються позивачі в обґрунтування свого позову, відноситься до Глави 2 даного Кодексу, що регулює порядок користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду. Між тим спірна квартира відноситься до приватного житлового фонду.  

У  передбаченому законом порядку підставу даного позову позивачі не змінювали.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що даний позов задоволенню не підлягає.  

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212-214 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через Ленінський райсуд м.Миколаєва шляхом подання протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

 Суддя: