У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
у складі : головуючого – судді Мацунича М.В.
суддів : Дроботі В.В., Фазикош Г.В.
при секретарі : Добра М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на рішення Рахівського районного суду від 28 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рахівського районного суду від 28 вересня 2010 року позовні вимоги задоволено.
На рішення суду ОСОБА_1 і ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу в якій клопочуть перед апеляційною інстанцією стосовно його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову. Мотивують її тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки ухвалено з порушенням вимог норм процесуального та матеріального права.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підтримали вимоги скарги та просили її задовольнити з наведених підстав.
Представник - позивачки в особі ОСОБА_4 заперечив вимоги апеляційної скарги, оскільки вважає рішення суду законним.
Протягом судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 на підставі договору дарування є власником житлового будинку АДРЕСА_1 та присадибної земельної ділянки площею 0,13 га..
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та дослідивши матеріали справи й перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів визнала за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступних мотивів.
Виходячи з положень ч.3 ст.10 ЦПК України – кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доводом апеляційної скарги є те, що в спірному житловому будинку проживають з 1985 року, який відносився до категорії колгоспного двору. Й після смерті ОСОБА_5 прийняли спадщину, а відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на фактичне володіння спадщиною.
Проте такі доводи апеляційної скарги не спростовують позовних вимог.
Виходячи з вимог ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Договором дарування від 21.02.2008 року стверджено, що ОСОБА_6 подарував будинок із надвірними спорудами АДРЕСА_1 та присадибну земельну ділянку площею 0,13 га. ОСОБА_3 / а.с. 6, 7 /.
Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.02.08р. підтверджено право власності ОСОБА_3 на будинок із надвірними спорудами / а.с. 8 /.
Проте даний правочин апелянтами не оспорений, що вказує на те, що право власності ОСОБА_3 набуто правомірно.
А відповідно до вимог ст.391 ЦК України власник, майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Вчинення дій по недопущенню позивачки у власне будинковолодіння та перешкоджання їй у користуванні ним, свідчить про порушення апелянтами права власності ОСОБА_3.
Таким чином, колегія суддів у відповідності до вимог передбачених ст. ст. 213, 308 ЦПК України дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін .
Ураховуючи з наведеного та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів :
у х в а л и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2, відхилити.
Рішення Рахівського районного суду від 28 вересня 2010 року, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили .
Головуючий : ______________________ Судді : ______________________ ______________________