Судове рішення #11988108

  У  Х  В  А  Л  А  

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ  

  21 жовтня 2010 року                                                                                                      м. Ужгород  

  Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області  

в складі : головуючого – судді Мацунича М.В.  

суддів : Дроботі В.В., Фазикош Г.В.  

при  секретарі : Коновчук Т.В.  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 21 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства “Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода” про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, -  

  в с т а н о в и л а :

  Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 21 квітня 2010 року позовні вимоги задоволено частково.  

На рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій клопоче перед апеляційною інстанцією стосовно скасування такого в частині відхилених вимог та ухвалення нового рішення яким задовольнити всі позовні вимоги. Мотивує її тим, що рішення суду є незаконним та такими, що ухвалено з порушенням норм процесуального права.  

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з’явились повторно, але при цьому повідомлялись про час та місце розгляду справи. ОСОБА_1 подав заяву від 13.10.10р. про розгляд справи у його відсутність.  

Протягом судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що відповідач неправомірно відмовив у задоволенні заяви позивача про введення в експлуатацію лічильника з обліку холодної води. Стосовно інших вимог то такі не доведено належними та допустимими доказами.  

Заслухавши доповідь судді-доповідача та дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області визнала за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступних мотивів.  

За правилами статей 10, 11 ЦПК України - суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів.  Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.  

Пунктом 7 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (затверджених постановою КМ України від 21 липня 2005 р. N 630) /далі Правила № 630/ передбачено, що місцеві органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування мають право тимчасово визначати інші норми споживання, кількісні та якісні показники та режими надання послуг в порядку, що визначається КМ України. Відповідно до цього, виконавчий комітет Ужгородської міськради рішенням від 25.07.2001 року № 116 й встановив норми споживання холодної води на одну людину для житлового фонду, залежно від ступеня упорядкування житла. Для апелянта таке споживання становило 8 куб. м. на особу до встановлення останнім лічильника на холодну воду.  

В п. 11.8. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України (затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 1 липня 1994 р. N 65) /далі Правила № 65/ передбачено, що абоненти-громадяни зобов’язані 2 рази на рік подавати Водоканалу довідку про кількість проживаючих, орендарів та інших водокористувачів, що споживають воду з мережі абонента, зелені насадження та поливальну площу.  

Тільки 13.02.07р. апелянт надав довідку № 638 з якої убачається, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 в якій ніхто не зареєстрований /а.с. 81/. Інших довідок апелянт не подавав до водоканалу. Крім цього, слід припустити, що при порівнянні тексту довідки, така має дописування “не був” і “з 28.08.2001р.”. Але довідкою від 13.02.07р. № 476 стверджено, що в кв. АДРЕСА_1 проживає одна людина /а.с. 95/. За цих обставин відповідач й нараховував апелянту вартість спожитої води з розрахунку 8 куб. м. в місяць до моменту взяття на облік лічильника, що слідує з акту від 14.03.2008 року /а.с. 96/.  

Як передбачено п. 9. Правил № 630 у квартирі (будинку садибного типу) роботи з установлення засобів обліку води і теплової енергії (далі - квартирні засоби обліку) проводяться спеціалізованою організацією, виконавцем, виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача. Квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік. Виходячи з цього, водоканал тільки 14.03.2008 року взяв лічильник на абонентський облік.  

Поза як відповідач у порушення вимог підпункту 9. п. 32 Правил № 630 не забезпечив за заявою позивача взяття на абонентський облік у тижневий строк квартирного засобу обліку, а при цьому склавши 12.06.07р. акт про наявність заборгованості, це стало підставою для задоволення вимог апелянта.  

Виходячи з приписів пунктів 21.1., 21.2. Правил № 65 кількість стічних вод, що надходять до каналізації, визначається за кількістю води, що надходить з комунального водопроводу або місцевих джерел, згідно з показниками водолічильників, а в разі відсутності останніх - за діючими нормами водоспоживання та іншими видами взаємних розрахунків з абонентами. Облік кількості стічних вод у цьому випадку здійснюється: 4. на підставі витрати води на технологічні потреби (позивач використовує воду також для поливу огороду). Метод визначення кількості стічних вод встановлюється Водоканалом. Якщо облік кількості стічних вод визначено одним із методів, вказаних у цьому пункті (21.2.) Правил, і зафіксовано договором або двостороннім актом між Водоканалом та абонентом на обумовлений термін, то останній протягом цього терміну може не надавати Водоканалові таких даних. У разі відмови абонента від укладання договору кількість стічних вод прирівнюється до 100 % одержаної води від усіх джерел.  

В матеріалах справи відсутні докази того, що між сторонами укладено договір чи складено двосторонній акт з приводу обліку кількості стічних вод.  

Виходячи з вимог п. 21.8. Правил № 65 вода, що використовується на поливання зелених насаджень, городів при розрахунках за пропускання стічних вод не враховується. А звідси, апелянт має право не сплачувати за стічні води тільки при дотриманні вище зазначеного порядку.  

Пунктом 8. Правил № 630 передбачено, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з постачання холодної та гарячої води і водовідведення.  

Рішенням виконкому Ужгородської міськради від 22.08.2007р. № 305 затверджено форму договору про надання послуг з постачання холодної та гарячої води і водовідведення у м. Ужгороді. Такий договір між сторонами оформлено 14.03.2008 року та містить всі істотні умови передбачені ст. 20 ЗУ “Про питну воду та питне водопостачання” / а.с. 86-93, 97 /. Таким чином, укладений сторонами договір відповідає вимогам чинного законодавства, що регулює дані правовідносини.  

Споживання апелянтом послуг з водопостачання та водовідведення до моменту укладення договору не суперечить вимогам норм ст., ст. 11 і 509 ЦК України так-як між сторонами наявні дії, які породжували виникнення цивільних прав та обов’язків.  

Споживач має право на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання послуг, підпункт 10. п. 29. Правил № 630.  

Наведені підстави для відшкодування збитків та/або шкоди в даних правовідносинах є вичерпними. А тому, вимагання відшкодувати моральну шкоду, даною нормою не передбачено.  

За цих обставин, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у відповідності до вимог передбачених ст. ст. 213, 308 ЦПК України дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін .  

А звідси, керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області -,  

 у  х  в  а  л  и  л  а :

  Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.    

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 21 квітня 2010 року – залишити без змін.  

Ухвала постановлена в порядку ч.3 ст.209 ЦПК України набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили .  

   

Головуючий   : ______________________                     Судді :   ______________________                                                                                              ______________________  

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація