№2-740/2010
БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД
_____________________________________________________________
56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.09.2010 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі : головуючого - судді Муругова В.В., при секретарі – Кирпічовій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про тлумачення заповіту та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про тлумачення заповіту та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. На обґрунтування вимог позивачка в позовній заяві та в судовому засіданні зазначила, що після смерті її матері – ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, відкрилась спадщина, в тому числі на земельну ділянку площею 5,49 га., що розташована на території Доброкриничанської сільської ради Баштанського району. Відповідно до заповіту померлої ОСОБА_3 від 08.08.2003 року заповідач заповів все своє майно дітям: ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Позивачка є дочкою померлої і саме їй та відповідачу (брату позивачки) заповіла своє майно, але текст заповіту був записаний секретарем сільської ради ОСОБА_5, яка помилково записала прізвище дочки заповідача „ОСОБА_1” в той час, як за паспортом прізвище вказаної особи (позивача по справі) є „Андрейчук”.
Крім того, 23.06.2010 року нотаріусом Баштанської державної нотаріальної контори позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв’язку з пропуском позивачкою строку для подання заяви про прийняття спадщини. На думку позивачки, строк для звернення до нотаріальної контори був пропущений з поважних причин, оскільки весь час після відкриття спадщини займалась доглядом за важкохворим братом та не мала можливості звернутись до нотаріуса з відповідною заявою. Посилаючись на викладене, позивачка просила розтлумачити заповіт, визначивши, що воля заповідача була спрямована на заповідання їй ОСОБА_1 частини спадщини після ОСОБА_3 та просила суд про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3
Відповідач ОСОБА_2 до суду не з’явився, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та визнання позову.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши наявні у справі матеріали (заповіт від 08.08.2003м року; державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 11.11.2002 року; свідоцтво про народження ОСОБА_1; свідоцтво про смерть ОСОБА_3; свідоцтво про одруження ОСОБА_7 та ОСОБА_1; лист Баштанської державної нотаріальної контори від 23.06.2010 року №387/01-14), суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог і можливість задоволення позову.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3. ОСОБА_3 за життя зробила розпорядження відносно належного їй майна (склала заповіт), за яким заповіла все своє майно (наявне на час складення заповіту та майно, яке заповідач могла отримати в майбутньому) дітям: ОСОБА_1 та ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, в тому числі на земельну ділянку площею 5,49 га., що розташована на території Доброкриничанської сільської ради Баштанського району.
23.06.2010 року нотаріусом Баштанської державної нотаріальної контори позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв’язку з пропуском позивачкою строку для подання заяви про прийняття спадщини та у зв’язку з тим, що в заповіті прізвище дочки спадкодавця вказано „ОСОБА_1” в той час, як за паспортом прізвище позивача є „Андрейчук”.
Вирішуючи питання про тлумачення заповіту ОСОБА_3 від 08.08.2003 року, слід керуватись відповідними нормами ЦК України (2004 року), оскільки спадщина відкрилась після набрання вказаним нормативним актом чинності (15.11.2009 року).
Відповідно до ст. 1256 ЦК України, тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. Вразі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом у відповідності зі ст. 213 ЦК України. Проте, на думку суду, вказані норми не позбавляють заінтересовану особу права звернутись до суду з проханням про офіційне тлумачення заповіту при наявності певних суперечностей його змісту, які не в повній мірі відображають волю заповідача, навіть при відсутності відповідного спору між спадкоємцями щодо цього.
Згідно зі ст. 213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з’ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Положення ст.ст. 213, 1256 ЦК України стосуються не тільки тлумачення змісту правочину (заповіту), а і передбачають можливість визначення справжньої волі особи, що вчинила правочин, якщо така воля була дещо спотворена при її зовнішньому волевиявленні на матеріальному носієві.
Як пояснила при розгляді справи в суді ОСОБА_5 – вона, будучи секретарем Доброкриничанської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, 08.08.2003 року власноручно зі слів заповідача ОСОБА_3 записала та посвідчила заповіт останньої, яким та заповіла все своє майно в рівних долях своїм єдиним дітям: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Але допустивши технічну помилку (описку) прізвище позивачки ОСОБА_1 (дочки заповідача) ОСОБА_5 записала як „ОСОБА_1”. Воля заповідача ОСОБА_3 однозначно була направлена на заповідання всього свого майна в рівних долях своїм дітям, які є сторонами по справі.
Отже, як встановлено в судовому засіданні та підтверджено свідченнями ОСОБА_5, воля заповідача при вчиненні правочину (складенню заповіту) була спрямована на заповідання всього свого майна у рівних долях своїм єдиним дітям: ОСОБА_1 (позивачу по справі) та ОСОБА_2 (відповідачу по справі), але така воля не у повній мірі знайшла своє відображення у тексті заповіту, оскільки той був написаний не власноручно заповідачем, а посадовою особою органу місцевого самоврядування, при цьому, однозначно, заповідання рівної з сином ОСОБА_2 долі спадщини позивачці ОСОБА_1 – було дійсною волею заповідача ОСОБА_3
Окрім цього, як встановлено в ході судового розгляду - строк позивачкою пропущений з поважних причин, оскільки весь час після відкриття спадщини позивачка займалась доглядом за важкохворим братом і не була обізнана про строки прийняття спадщини та не мала можливості звернутись до нотаріуса з відповідною заявою.
Зазначені правовідносини врегульовані ст.ст. 1269 ч.1; 1270 ч.1; 1272 ч.3 ЦК України, із змісту яких слідує, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але не проживав на час відкриття спадщини із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що при складенні заповіту від 08.08.2003 року ОСОБА_3 її воля спрямовувалась на те, щоб заповісти належне їй (наявне на час складення заповіту та те, що могло бути отримане у подальшому) майно у рівних долях своїм дітям: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та позивачка пропустила встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини з поважних причин, суд вважає можливим задовольнити позов у повному обсязі.
Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 213, 1256, 1269 ч.1; 1270 ч.1; 1272 ч.3 ЦК України та керуючись ст.ст. 10; 11; 60; 214; 215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Розтлумачити заповіт ОСОБА_3, зареєстрований 08.08.2003 року в реєстрі за №65 та посвідчений секретарем Доброкриничанської сільської ради Баштанського району Миколаївської області ОСОБА_5 так, що воля спадкодавця була направлена на заповідання всього належного їй майна її дітям: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних долях.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, терміном в три місяці з дня набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Миколаївської області через Баштанський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
суддя: