КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: №2-а-812/1/2010 Головуючий у 1- й інстанції Бартащук Л.П.
Суддя - доповідач: Швед Е. Ю.
У Х В А Л А
Іменем України
04 листопада 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді Шведа Е.Ю., суддів Бабенка К.А. та Мельничука В.П., при секретарі Авдошині М.С., розглянувши в м. Києві у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 09 серпня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київського апеляційного адміністративного суду про зобов’язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, –
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 09 серпня 2010 року відмовлено у відкритті провадження.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції –скасуванню та постановленням нової ухвали з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Відповідно до статті 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі з підстав неналежності розглядати позовну заяву в порядку адміністративного судочинства.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом до Київського апеляційного адміністративного суду, в якому просив:
- встановити наявність вини відповідача з приводу несвоєчасного (тобто протягом розумного строку) вчинення дій стосовно вирішення питань у судовій справі, де він є учасником і спричинення йому цим моральної шкоди;
- зобов’язати відповідача негайно вчинити дії по розблокуванню руху справи згідно законодавству;
- стягнути з відповідача на його користь кошти на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди в сумі 10000 грн.
Так, в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції посилається на Постанову Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів»у відповідності до якої, суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Однак як вбачається зі змісту позовної заяви та доданої до неї документів, позивач оскаржує бездіяльність відповідача, яка полягає в тому, що останній не вчиняє дій щодо розгляду справи, в якій позивач є стороною. При цьому вказана справа не передана судді-доповідачу у порядку та строки, передбачені ст. 189 КАС України, а тому немає підстав вважати, що оскаржуються дії суду саме при розгляді ним справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справу адміністративної юрисдикції (адміністративну справу) визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідачем у даній справі є орган державної (судової) влади – Київський апеляційний адміністративний суд, в розумінні КАС України.
Також п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України вказує на те, що обов’язковою ознакою справи адміністративної юрисдикції, окрім наявності у складі учасників процесу суб’єкту владних повноважень, є публічно-правових характер спору, що виник між ними.
Судом встановлено, що даний спір виник між особою, яка вважає, що її права було порушено та суб’єктом владних повноважень, який здійснює владно-управлінські функції щодо позивача, у зв’язку з цим колегія суддів дійшла висновку, що даний спір має публічно-правовий характер.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Оскільки колегією суддів встановлено, що дана справа є спором адміністративної юрисдикції, а позивач просить фактично визнати бездіяльність суб’єкта владних повноважень та зобов’язати його вчинити певні дії, тому колегія суддів дійшла висновку, що вказаний спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Однак, колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції на предметну підсудність вказаної справи, а саме на ч. 2 ст. 18 КАС України, згідно з якою окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Відповідно до статті 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
Згідно зі ст. 204 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, у зв’язку з чим підлягає скасуванню та постановленню нової ухвали з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 196, 199, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, –
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 09 серпня 2010 року –задовольнити частково.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 09 серпня 2010 року –скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено 10.11.2010 р.
Головуючий суддя: Е.Ю. Швед
Суддя: К.А. Бабенко
Суддя: В.П. Мельничук