ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2010 року Замостянський районний суд м. Вінниці
в складі : головуючого судді Сичука М.М.,
при секретарі Поливаній Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці про визнання дій незаконними та зобов’язання нарахувати і виплатити недоплачену надбавку до пенсії як дитині війни, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач в жовтні 2010 року звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного Фонду України у Замостянському районі м. Вінниці про визнання протиправними рішення УПФУ та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що згідно ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, який введено в дію з 01.01.2006 року, позивач належить до категорії громадян України «дитина війни» і на підставі ст. 6 вказаного Закону позивач вважає, що має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Частиною 2 статті 3 Закону передбачено, що «державні соціальні пільги дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами».
Вказані вимоги Закону не виконуються до цього часу. Однією з причин невиконання Закону було призупинено дії ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни «Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік».
Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року положення пункту 12 статті 71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» про зупинення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано неконституційним. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
На цих підставах позивач звернувся з заявою в Управління Пенсійного Фонду України в Замостянському районі м. Вінниці провести перерахунок його пенсії. Однак в задоволенні даної заяви позивачу було відмовлено листом № 2081/0632/02 від 05.08.2010 року.
Позивач вважає відмову УПФУ у Замостянському районі м. Вінниці у підвищенні йому пенсії незаконною, оскільки це суперечить приведеним вище нормам чинного законодавства та рішенням Конституційного Суду України і порушує його право пенсіонера – дитини війни.
В зв’язку з цим позивач вимушений був звернутися до суду із позовом, в якому просив:
- поновити пропущений за поважних причин строк для звернення до суду за захистом його права на 30 % надбавку до пенсії за період з 2006 року;
- визнати дії УПФУ в Замостянському районі м. Вінниці щодо нарахування і виплати несплаченої позивачу державної соціальної допомоги, як дитині війни з 2006 року по теперішній час незаконними;
- зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Замостянському районі м. Вінниці протягом п’яти календарних днів з дня набрання рішенням законної сили нарахувати та виплатити в повному обсязі позивачу пенсії як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну 30 % надбавку, що передбачена ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 2006 року по 2010 рік, а також нараховувати і виплачувати 30 % надбавку до пенсії у повному розмірі в подальшому.
В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав та заперечив щодо їх задоволення.
Представник відповідача зазначає, що вимоги позивача стосуються недоплаченої надбавки з 01.01.2006 року. А відповідно до ст. 99 КАС України, для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню та слід визнати протиправною відмову Управління Пенсійного Фонду України в Замостянському районі м. Вінниці щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30 %; зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Замостянському районі м. Вінниці нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну 30 % надбавку, що передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 11 квітня 2010 року.
Суд дійшов до такого висновку, оскільки в ході судового розгляду справи встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», позивач визнаний дитиною війни, є пенсіонером за вислугу років, що підтверджується посвідченням (а.с. 5).
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року пенсія або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога дітям війни, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч. 2 ст. 3 даного закону державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Однак, підвищення пенсії позивачу в 2006-2007 роках не виплачувалось, оскільки дію норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на підставі статей 77, 110, 71, 111 Законів України «Про Державні бюджети України на 2006 і 2007 роки» .
Згідно рішень Конституційного Суду України від 20.03.2002 року №5-рп/2002, від 1.12.2004 року №20-рп/2004 - зміна, зупинення, зменшення, скасування пільг не допускається. Положення ст. 28 Закону України «Про бюджетну систему України», щодо заборони законом вносити зміни до чинного законодавства, означає і неможливість зупинення дії чинних законів в частині встановлення ними пільг, компенсацій і гарантій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів, крім періоду надзвичайного стану – п. 31 ч. 1 ст. 85 та п. 19 ст. і 92 Конституції України.
Рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007 року №6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано неконституційним з зазначенням у п. 5 рішення суду на преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції даного рішення та обов’язковим до виконання, для всіх органів виконавчої влади.
З 1 січня 2008 році згідно закону від 28.12.2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та п. 2 ст. 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визначено, що дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошового утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, виплачується у розмірі 10% прожиткового мінімуму особам, які втратили працездатність.
Зазначені зміни до деяких законодавчих актів України, якими було суттєво обмежені розміри підвищення пенсії особам, що мають статус дитина війни, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, тобто - положення п. 28 розділу 11 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визнані незаконними, неконституційними з зазначенням у п. 6 рішення суду на преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції даного рішення та обов’язковим до виконання, для всіх органів виконавчої влади.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 1.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» - оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також чинному законодавстві, яке не суперечить їй, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює дані правовідносини.
Згідно зі статтями 8, 22 Конституції України та абз. 1 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» - не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
В ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні ухваленому 30.11.2004 року у справі «Бакалов проти України» ( і Кечко проти України), Європейський суд з прав людини вказав, що для держави неприпустимо пояснювати невиплату бюджетних коштів, тому посилання відповідача на відсутність коштів, не може бути підставою, для відмови в задоволенні позову.
Відповідно до листів Вищого адміністративного суду України від 14.08.ю2009 року № 1128/13/13-09 та 1.12.2009 р. № 1623/13/13/13/09 у зв’язку з виникненням у судовій практиці питань, пов’язаних із застосуванням окремих норм законодавства під час розв’язання спорів щодо нарахування та виплати дітям війни у 2009 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про судоустрій України» у порядку надання методичної допомоги, Вищий адміністративний суд України вбачає за необхідне повідомити, що відповідно до рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп-2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Держаний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Таким чином із січня по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.
Отже, з цієї дати особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.
Нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей».
Посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат доплати до пенсії не може братися до уваги, оскільки відсутність коштів не є підставою невиконання зобов'язань, покладених на управління законодавством.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Захист прав, свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Таким чином, суд не може прийняти рішення щодо захисту прав та інтересів осіб на майбутнє, без їх порушення, в зв’язку з чим в частині позовних вимог про зобов’язання в подальшому здійснювати нарахування і виплату надбавки в 30% слід відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав і свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Оскільки позивачем суду не надано належних доказів пропущення строку звернення до суду за захистом свого порушеного права з поважних причин, то суд дійшов до висновку, що строк звернення до суду за захистом позивачем свого права слід обчислювати з 11 квітня 2010 року і з даного строку відповідно до вище зазначених положень слід зобов’язати відповідача здійснити перерахунок позивачу її підвищення пенсії як дитині війни.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
З урахуванням вимог ст. 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, приходжу до висновку, що вимоги позивача про стягнення сплаченої суми судового збору в розмірі 3,40 грн. підлягають задоволенню та повинні бути присуджені з Державного Бюджету України.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ст. ст. 2, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп-2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Держаний бюджет України).
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 2, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп-2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Держаний бюджет України), ст.ст. 2, 6-10, 17, 104, 105, 121, 158-162 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного Фонду України в Замостянському районі м. Вінниці щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30 % з 11 квітня 2010 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Замостянському районі м. Вінниці протягом п’яти календарних днів з дня набрання рішенням законної сили нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну 30 % надбавку, що передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 11 квітня 2010 року.
В іншій частині позову відмовити.
Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3 гривні 40 копійок.
На постанову може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії постанови до Київського апеляційного адміністративного суду через Замостянський районний суд м. Вінниці.
Суддя підпис З оригіналом згідно. Постанова суду не набрала законної сили
Суддя Секретар