Справа №2-782-2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

м. Селидове                          20 вересня 2010р.

Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого – судді Владимирської І.М., при секретарі Чалій А.В., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Клеймьонова В.М., представника третьої особи ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ ?онбасвуглепереробка” про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із позовною заявою про відшкодування відповідачем моральної шкоди, посилаючись на те, що вона з 04.09.2002 року перебувала у трудових правовідносинах  з СО ОП ЦЗФ ТОВ ?онбасвуглепереробка”, працювала приймальницею вантажів та багажу. 12 лютого 2006 року під час виконання трудових обов”язків з нею трапився нещасний випадок, а саме: щоб отримати вантаж вугілля, вона спускалася драбиною,посковзнулася на її слизьких сходах і з»їхала на спині до низу, вона отримала травму хребта, наслідками якої є посттравматичний остеохондроз пояснічно-крестцового відділу хребта, з больовим синдромом, протрузією дисків, спондилоартроз. По даному факту було складено акт за формою Н-5 від 13.04.2006 року і акт за формою Н-1 від 13.04.2006  року. Висновком МСЕК від 21.06.2006 року їй була встановлена третя група інвалідності. Після повторного огляду МСЕК їй було встановлено 25 % втрати професійної працездатності та третя група інвалідності. Пошкодженням здоров’я внаслідок травми на виробництві їй  завдано моральну шкоду, оскільки значно погіршився стан її здоров’я, проблеми зі станом здоров”я   призвели до моральних та психічних переживань, порушення її нормальних життєвих зв’язків, вона змушена постійно лікуватися, порушені відносини з близькими. Це викликало у неї появу  почуття відчаю, пригнічення, тривоги перед майбутнім. І завдає їй значні моральні страждання. Пошкодженням здоров”я їй завдано моральну шкоду, яку відповідач відмовляється відшкодувати. З наведених підстав позивач просить суд стягнути  з відповідача 30 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

                В судовому засіданні позивач повністю підтримала свої позовні вимоги, додала, що внаслідок нещасного випадку, що трапився з нею  на виробництві, та погіршення стану здоров”я, їй дуже важко обслуговувати себе в побутовому плані, тому що рухи різко обмеженні,  їй важко і незручно виконувати роботу по дому, вона втратила роботу, на якій працювала до травми, у неї загострилися та з»явилися нові захворювання, вона змушена була використовувати гормональні ліки, в зв»язку з чим набрала зайву вагу, вона постійно відчуває біль. Крім того, вона потребує медикаментозного та санаторно-курортного лікування, через травму вона змушена  додавати додаткових зусиль для організації свого життя та життя своєї родини. Все це спричиняє їй моральні страждання. Просила суд стягнути з відповідача  30 000 гривень в якості компенсації її моральних страждань.

         Представник позивача в судовому засіданні  підтримав позовні вимоги позивача, пояснив, що через травму позивач має низьку ступень соціальної адаптації, має обмежену працездатність та не може вести  активне життя за станом здоров”я. Це спричиняє їй значні моральні страждання. Відповідно до висновку МСЕК їй встановлено 25% втрати професійної працездатності, чим завдано значну моральну шкоду, яка полягає у фізичних та моральних стражданнях. Просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 30000 гривень в відшкодування завданої моральної шкоди.

        Представник відповідача в судовому засіданні  позовні вимоги не визнав, пояснив, що провина в нещасному випадку, який відбувся з позивачем, не підприємства, а позивача, крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження позивних вимог, не доведений причино-наслідний зв»язок між травмою та негативними наслідками, в матеріалах справи немає медичного висновку, що підтверджує  факт завдання позивачеві моральної шкоди внаслідок травми, одержаної на виробництві, вважає, що правові підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні. Крім того, згідно п. 27 ст. 77  Закона України “Про Державний бюджет на 2006 рік”  була призупинена дія Закона України “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійному захворюванні, що заподіяли втрату  працездатності” у частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам, а також їх родинам, яка передбачена ст. 21, 28, 34  зазначеного Закону. Але на теперішній час законодавство передбачає відшкодування шкоди  з ФССНВ та ПЗ . Просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.  

                    Представник третьої особи відділення виконавчої дирекції ФССНВ та ПЗ   в м.Селидове  в судовому засіданні вказав, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, оскільки провина підприємства в нещасному випадку, який стався з позивачем, встановлена документально, однак сума моральної шкоди завищена.          

        Судом встановлено, що  позивач з 04.09.2002 року  перебувала у трудових правовідносинах з СО ОП ЦЗФ ТОВ ?онбасвуглепереробка”, працювала приймальницею вантажів та багажу. 12 лютого 2006 року  під час виконання трудових обов”язків з нею трапився нещасний випадок, внаслідок якого її було травмовано, про що 13.04.2006 року складено акт розслідування нещасного випадку на виробництві  та акт про нещасний випадок на виробництві  за формою Н-1. Відповідно до висновку МСЕК від 21.06.2006 р. їй була встановлена третя група інвалідності та 25 % втрати професійної працездатності.  Як вбачається з медичної карти та витягу з історії хвороби  ОСОБА_1  вона неодноразово знаходилась на лікуванні у лікувальних закладах м. Донецьк  і у  міській лікарні   м .Українськ з наслідками виробничої травми. Згідно епікризів із історії хвороби у позивача з”явився посттравматичний остеохондроз пояснічно-крестцового відділу хребта, з больовим синдромом, протрузією дисків, спондилоартроз. Вона потребує медикаментозного та санаторно-курортного лікування.

         Суд, вислухав пояснення сторін, вивчив матеріали справи, законодавство, що регулює дані правовідносини, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із  пошкодженням  здоров»я.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода,завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю,відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

        Пленум Верховного Суду України в постанові від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

            Суд знаходить неспроможними доводи представника відповідача про те, що підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні, оскільки даний факт не підтверджений медичним висновком, тому що встановленням стійкої втрати професійної працездатності, на думку суду, позивачу заподіяно  ще більш тяжкі страждання .

        Заперечення представника відповідача у частині щодо відшкодування шкоди повинно провадитися відділенням ФССНВ та ПЗ  не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки в 2006 році була  призупинена дія Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійному захворюванні, що заподіяли втрату працездатності".

         При встановлених судом обставинах, оцінюючи надані в силу ст. 30 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов  висновку, що нещасний випадок, що відбувся з позивачем 12.02.2006 року,  заподіює їй моральні страждання, тому що через  нього вона змушена зараз докладати додаткових зусиль для утримання себе і своєї родини, одержання повноцінного і своєчасного лікування. Її втрати носять безстроковий характер. Втрата працездатності привела до порушення звичайного ритму життя, через  відсутність можливості реалізації своїх потреб і здібностей у повному обсязі. Внаслідок травми на виробництві вона зіткнулась з труднощами побутового плану, оскільки  їй важко обслуговувати себе в побуті. До теперішнього часу вона відчуває негативні наслідки виробничої травми, такі як: фізичний біль,  рухи різко обмеженні. Вона продовжує хворіти, потребує лікування. Зазначені обставини приводять суд до переконання, що  моральна шкода позивачу дійсно заподіяна.    

        З урахуванням конституційної значимості здоров'я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від народження й охороняється державою, суд вважає що заявлена позивачем вимога обґрунтована і підлягає задоволенню.

          Викладене є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди відповідачем.

            Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує стан здоров'я позивача, характер, тривалість, важкість змушених змін у її життєвих і виробничих зв'язках, неможливість їх поновлення, те, що позивач  постійно відчуває  хворобливі відчуття,  вона знаходиться під наглядом лікарів, має потребу в медикаментозному, санаторно-курортному  лікуванні.

    Задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 30000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди суд не находить можливим,  оскільки така сума не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача, ступеню втрати нею професійної працездатності.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в сумі 7500  гривень.

           Згідно зі ст..79 ЦПК України до судових витрат належать витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

           Згідно зі ст.81 ч.3  п.3 ЦПК України не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров”я або смертю фізичної особи.

           Згідно зі ст. 88 ч.2 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі викладеного і керуючись ст.23,1167, ст. ст. 60, 79,81,88, 213-214 ЦПК України суд ,-

ВИРІШИВ:

         Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

         Стягнути з ТОВ ?онбасвуглепереробка”  на користь ОСОБА_1 7 500 (сім  тисяч п”ятсот) гривень в відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку 12.02.2006 року .

                     Стягнути з   ТОВ ?онбасвуглепереробка”   на користь Управління державного казначейства м.Донецьк  судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

                       Стягнути з   ТОВ ?онбасвуглепереробка”   на користь держави  судовий збір у розмірі 75 грн.

                   Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана  в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Донецької області через місцевий суд протягом десяти  днів з дня його проголошення.            

Суддя