№ 2-192

2008 рік

РІШЕННЯ

іменем України

18 січня 2008 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Хорунжого І.Д. при секретарі - Дятловій А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, придбаних в період шлюбу,

встановив:

У грудні 2007 року ОСОБА_1 3вернулась до суду з позовною заявою про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку НОМЕР_1 з відповідною частиною надвірних будівель АДРЕСА_1.

В обгрунтування своїх позовних вимог, у позовній заяві позивач зазначила, що 22 серпня 1969 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_7, та проживала з ним однією сім’єю, 18 січня 1994 року шлюб було розірвано.

В період шлюбу за спільні кошти та збереження подружжям було побудовано житловий будинок НОМЕР_1 з надвірними будівлями АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер.

Так як заповіту померлий ОСОБА_7 не залишив, до спадкоємців першої черги за законом належать - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 відповідачі у справі, позивач вважає, що вона хоча і не є спадкоємицею після смерті колишнього чоловіка, так як шлюб між ними було розірвано, але враховуючи те, що ще за життя спору щодо вказаного будинку між ними не було, вона постійно проживає та зареєстрована у зазначеному вище будинку, відкрито до теперішнього часу володіє та користується ним крім того будинок був побудований під час перебування у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти, просила визнати за нею право власності на 1/2 частину вказаного вище житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 наполягала на задоволені позовних вимог, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Відповідачі ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_5 опікун неповнолітнього відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги визнали, не заперечували проти задоволення позовних вимог.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку встановленому ст. 174 цього ж Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши інші докази, суд дійшов наступного.

Судом встановлені факти та відповідні їм правовідносини:

Судом встановлено, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть. (а.с. 8).

З 22 серпня 1969 року по 18 січня 1994 року ОСОБА_1 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі. (а.с. 7; а.с. 17).

За період зареєстрованого шлюбу на спільні кошти сторонами було побудовано житловий будинок НОМЕР_1 з надвірними будівлями АДРЕСА_1, який було зареєстровано за ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про право приватної власності на житловий будинок, виданого виконкомом Геніївської сільської ради народних депутатів від 25.12.1990 року на підставі рішення № 289 від 21.08.1990 року Готвальдівської районної ради народних депутатів. (а.с. 9).

 ст. 60 Сімейного Кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У відповідності до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Крім того, згідно ст. 72 Сімейного Кодексу України, до вимоги про розподіл майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Ч.3 ст. 72 цього кодексу, застосування позовної давності є порушення прав на майно одним із співвласників. У зв’язку з цим позовна давність не розпочинається, якщо після розірвання шлюбу права того, хто залишив свою частку у спільному майні подружжя за попереднім місцем проживання, не вимагаючи його поділу, не будуть порушені колишньою дружиною або колишнім чоловіком.

На підставі викладеного, враховуючи, що зазначений вище будинок, був побудований позивачем та нині померлим ОСОБА_7 під час перебування у зареєстрованому шлюбу за спільні кошти, ОСОБА_1 постійно проживає та зареєстрована у вказаному будинку та те, що її права щодо права власності порушені не були, вимог щодо поділу будинку після розірвання шлюбу сторонами не заявлено, позивач відкрито володіє та користується будинком, позовна заява є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 130, 174 ЦПК України, ст. 60, 70, 72 Сімейного Кодексу України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, розташованого АДРЕСА_1 як майно придбане подружжям під час шлюбу, який зареєстровано за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.