Справа № 2а-93/2007 року.
РІШЕННЯ
Іменем України
12 грудня 2007 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський місцевий суд
в складі: головуючої - судді Перегінець Л.В.
при секретарі Уєвич Н.П.
адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Івано-Франківської міської ради та ОСОБА_4, Госпрозрахункової групи з питань приватизації державного житлового фонду, ВГІРФО, третя особа, що не заявляє самостійних вимог, Івано-Франківське ОБТІ про визнання права власності, визнання недійсним свідоцтва про власності, усунення перешкод в користуванні, виселення без надання житлового приміщення, зняття з реєстрації, -
встановив:
Позивачка звернулася з позовом до Івано-Франківської міської ради та ОСОБА_4, Госпрозрахункової групи з питань приватизації державного житлового фонду, ВГІРФО про визнання недійсним свідоцтва про власності на жилий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 Івано-Франківської міської ради виданого ОСОБА_4 12.07.1988 року, визнання за ОСОБА_3 права власності на будинок по АДРЕСА_1 Івано-Франківської міської ради та про зобов"язаня ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні будинком, виселення без надання іншого житлового приміщення та зняттям з реєстрації.
Позов мотивований тим, що позивачка є законною спадкоємицею ОСОБА_5, яка в роки радянської влади була примусово виселена на спецпоселення та позбавлена всього нажитого майна. Проте в 1993 році її було реабілітовано, про що УМВС видано відповідну довідку № 3/3-25774 від 06.10.93р. На цій підставі було винесено рішення виконкому Івано-Франківської міської ради про повернення всього належного їй до виселення майна, в тому числі, і будинку по АДРЕСА_1. Проте даний будинок був переданий колгоспному двору, головою якого було записано ОСОБА_4 Рішенням Хриплинської сільської ради від 18.11.92р. було відмінено рішення цієї ради від 17.03.1988 року про надання права власноті на будинок ОСОБА_4, а рішенням виконкому Івано-Франківської міської ради від 05.05.1995 року за АДРЕСА_1 було вирішено визнати право власності на даний будинок за ОСОБА_5. Проте відповідачка не звільнила будинок та протиправно там проживає. Зібрані у справі документи, на думку позивачки, однозначно вказують на її право як спадкоємиці ОСОБА_5 на звернення до суду для визнання за її матір"ю права на даний будинок в уникнення неправомірного його позбавлення зі сторони відповідачки. Крім того, сільською радою позивачці було надано земельну ділянку для будівництва.
В судовому засіданні представник позивачки за довіреністю позов підтримав, просить його задоволити з підстав в ньому зазначених.
В судовому засіданні представник відповідачки позов не визнала, суду пояснила, що її мати проживає в будинку АДРЕСА_1 вже давно. Дане житло отримала правомірно від колгоспу і не знала про його належність матері позивачки. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки на даний час відповідачка є перестарілою та проживає сама, їй немає куди переселитися.
В судове засідання представник відповідача Івано-Франківської міської ради, ВГІРФО, Групи з питань приватизації державного житлового фонду та третьої особи не з’явилися.
Дослідивши матеріали справи, письмові докази, пояснення сторін, суд встановив наступне:
Згідно Свідоцтва про право власноті на жилий будинок від 12.07.1988 року за № 75 будинок по АДРЕСА_1 належить колгоспному двору головою якого - ОСОБА_4. Свідоцтво видане на підставі рішення виконкому міської ради народних депутатів № 107 від 14.04.1988 року.
Згідно рішення Хриплинської сільської ради від 18.11.1992 року про розгляд заяви ОСОБА_6 вирішено відмінити рішення виконкому Хриплинської сільської ради № 11 від 17.03.1988 року про надання ОСОБА_4 права власності на жилий будинок по АДРЕСА_1.
Згідно Довідки УМВС в Івано-Франківській області № 3/3-25774 від 06.10.93р. ОСОБА_5 вважається реабілітованою.
Рішенням виконкому Івано-Франківської міської ради від 05.05.1995 року за № 166 про повернення житла реабілітованим визнано право власності на будинок АДРЕСА_1 Івано-Франківської міськради за реабілітованою ОСОБА_5 Вирішено оформити за спадкоємцями Сідоцтво про право власності. Управлінню житлового комунального господарства міськвиконкому та обласному бюро техінвентаризації оформити та видати свідоцтва про право власності, після відселення сімей, які проживають в цих будинках, а відділу обліку та розподілу житла надати житло для відселення сімей, які проживають в будинках, що повертаються реабілітованим у відповідності з рішенням міськвиконкому.
Згідно рішення Хриплинської сільської ради від 30.10.1991 року ОСОБА_4 було надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку.
Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.04.1995 року ОСОБА_3 визнана спадкоємицею ОСОБА_5, спадкове майно складається з грошової компенсації за конфісковане майно, належної померлій.
Згідно Довідки Хриплинської сільської ради від 31.01.07р. за № 91 ОСОБА_4 зареєстрована в с. Хриплин по АДРЕСА_1 і проживає одна.
Згідно листа Хриплинської сільської ради від 31.10.07р. за № 2-1/118 на виконання вимг ухвали суду від 18.10.07р. інформація про те, на якій основі ОСОБА_4 поселена в будинок АДРЕСА_1 відсутня. Зі слів колишнього секретаря виконкому ОСОБА_4. була поселена у даний будинок колгоспом імені Леніна.
Згідно ст. ст. 4, 5 Закону України Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні поновлено реабілітованих в усіх громадських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.
Вилучені будівлі та інше майно по можливості (якщо будинок незайнятий, а майно збереглося) повертаються реабілітованому або його спадкоємцям натурою. При відсутності такої можливості заявнику відшкодовується вартість будівель та майна. Не підлягають поверненню (компенсації) будівлі та інше майно, що було націоналізовано (муніципалізовано) на підставі відповідних нормативних актів.
Тобто за змістом наведеної норми, майно репресованого могло бути повернуто за можливості, якщо будинок незайнятий.
Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_4 в часи радянської влади на законних підставах вселилася до будинку АДРЕСА_1, який був наданий їй колгоспом та правомірно на цій підставі отримала Свідоцтво про право власності.
А тому, враховуючи що житло репресованої зайняте правомірно та немає можливості його повернути, таке не може бути повернутимі та згідно Закону повинно вирішуватися питання про відшкодування.
Суд не приймає до уваги посилання сторони позивачки на рішення Хриплинської сільської ради від 18.11.1992 року про відміну рішення, згідно якого було видано Свідоцтво на право власності відповідачці та рішення виконкому Івано-Франківської міської ради від 05.05.1995 року, яким було визнано право власності позивачки на спірний будинок, оскільки такі винесені з порушенням наведеної норми Закону та неправильним її застосуванням, неправильно визначивши механізм поновлення в правах реабілітованої.
На підставі наведеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цілому.
На підставі наведеного та ст. ст. 4, 5 Закону України Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні керуючись ст. ст. 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,
вирішив:
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до Івано-Франківської міської ради та ОСОБА_4, Госпрозрахункової групи з питань приватизації державного житлового фонду, ВГІРФО про визнання права власності на будинок по АДРЕСА_1, визнання недійсним свідоцтва про власності від 12.07.88р., усунення перешкод в користуванні житловим будинком, виселення ОСОБА_4 без надання житлового приміщення, зняття з реєстрації відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.