Справа № 2-а-449/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

15 листопада  2010 року                             Рівненський районний суд Рівненської області (як місцевий адміністративний суд) в особі судді Красовського О.О., розглянувши в м. Рівне в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області про визнання дій протиправними, зобов’язання відповідача вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулася з позовом до відповідача про визнання дій відповідача протиправними та нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за періоди з  квітня 2008 р. по 31 грудня 2008 р.  В обґрунтування позовних вимог позивачка покликається на те, що знаходиться у відпустці з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області. Відповідач здійснює їй нарахування та виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Однак, нарахування та виплата такої допомоги відповідачем проведена в менших розмірах, ніж було встановлено законодавством. Вважає, що недоплата відповідачем коштів є протиправною. Тому позивачка звернулася до суду та просить суд задоволити заявлений позов.

Згідно поданої заяви, позивачка позов підтримала та просить справу розглядати у її відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Обґрунтування правових позицій відповідача викладені в поданих запереченнях на адміністративний позов. Зазначає, що виплата позивачці відповідних коштів здійснювалася відповідно до Бюджетного кодексу України. Просить справу розглянути у їх відсутність.

Судом встановлено, що позивачка являється матір’ю дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1  Позивачка є не застрахованою  особою та перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, яке здійснює нарахування та виплату позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” (в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року), право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Розмір державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначений ч.1 ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” (в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року), відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Згідно із довідкою управління праці та соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, позивачці, починаючи з квітня 2008 року щомісячна грошова допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачувалася не в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законодавством.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10, положення п. 25 ІІ розділу Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих  актів  України", визнані такими, що не відповідають конституції України ( є неконституційними), та зазначено, що рішення у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли в наслідок дії положень Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих  актів  України" , визнаних неконституційними.

Разом із тим, п. 23 розділу ІІ цього ж Закону "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих  актів  України", яким було внесено зміни до Закону України "Про допомогу сім’ям з дітьми", на предмет конституційності не розглядався, у встановленому порядку неконституційними не визнавався та своєї чинності у 2008 році не втрачав.  

Відповідно до вимог ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" та ст. 43 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину, незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім’ї, по догляду за якими надається допомога.

Зокрема ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року - далі Закон) встановлено, що така допомога надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Суд вважає, що оскільки Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" не визначено відповідно до якого прожиткового мінімуму визначається розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, слід застосовувати ч.1 ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року), відповідно до якої розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Згідно ст. 58 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року № 107-6 (далі Закон № 107-6) затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на дітей віком  до 6 років: з 01 січня-526 грн., з 01 квітня – 538 грн., з 01 липня – 540 грн., а згідно пункту  23 цього Закону, підпункт 8 пункту 8 з розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" викладено у такій редакції: "Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 01 січня 2008 року – 50%, з 01 січня 2009 року – 75%, з 01 січня 2010 року – 100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Саме тому у 2008 році допомога нараховувалась та виплачувалась відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" та положень Закону України "Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання які спричинили втрату працездатності" № 1105-14 від 28.12.2007 року, яким визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн., і дане положення Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 року не було визнано неконституційним.

За таких обставин суд вважає, що у 2008 році право позивачки на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також розмір цієї допомоги врегульовувалися насамперед положеннями Закону України "Про допомогу сім’ям з дітьми", як спеціального закону, що був чинним у цей період. Відповідач по справі належним чином та відповідно до вимог Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" та Закону України "Про допомогу сім’ям з дітьми" виконав свій обов’язок перед позивачем, та діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений  чинним Законодавством України, а тому підстав для задоволення позовних вимог немає.

Суд вважає, що позивачем не був пропущений строк звернення до суду. Оскільки порушення щодо невиплати позивачеві належних коштів є триваючим, і неможливо визначити початок перебігу строку звернення до суду, то суд вважає, що строк позовної давності в такому випадку не застосовується.

Розподіл судових витрат суд вирішує за правилами ст. 94 КАС України.  

Керуючись ст.ст. 11, 71, 104, 143, 158-163 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

В задоволенні адміністративного позову – відмовити за безпідставністю та недоведеністю позовних вимог.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СУДДЯ:                                        О.О. КРАСОВСЬКИЙ